Диссиметрія – основа усього живого?

Дослідження того що ж таке життя, напевно, розпочалося з моменту появи людства. Багато відомих вчених (філософів, фізиків, біологів, хіміків) також долучалися до цієї теми, але лише в середині ХІХ ст. французькому мікробіологу Луї Пастеру вдалося відкрити фізичну відмінність живої та неживої матерій.

Проводячи досліди із виноградними кислотами Пастер помітив, що оптичну активність проявляє лише кислота, отримана бродінням, а хімічно синтезована світло не поляризує. Згодом французький фізик П’єр Кюрі довів, що речовини складаються з двох ідентичних атомно-молекулярних структур, побудованих дзеркально, тобто є “ліві” і “праві” молекули, тотожні за хімічними властивостями.

Дослідження Пастера показали, що отримані з живої матерії речовини завжди налічують різну кількість “лівих” і “правих” молекул, тобто диссиметричні. А нежива матерія складається виключно з однакового числа “лівих” і “правих” структур й не є оптично активною. Кюрі підтвердив цю теорію власними дослідженнями і припустив, що жива матерія може породжувати і споживати (засвоювати) виключно диссиметричну матерію. Відкриття фізичної методології того як відрізнити живу матерію від неживої увійшло в історію як Закон Пастера-Кюрі.

Цікаво, що кристали також мають оптичну активність (поляризують світло) і диссиметричну молекулярну структуру. Існують окремі теорії, начебто кристали – найбільш древні живі структури на Землі. Тож коли місія “Аполон-11” доставила на Землю перші зразки місячного ґрунту (1969 р.) вчені дослідили їх на диссиметрію. На жаль, ні місячні, ні метеоритні зразки не продемонстрували оптичну активність, тобто виявились неживою матерією.

Значний внесок у дослідження живої матерії зробив і Володимир Вернадський. Він стверджував, що біосфера могла виникнути лише в середовищі, де присутня диссиметрія. Під цим поняттям Вернадський розумів властивість простору, де з елементів симетрії існують тільки особливі осі простої симетрії, навколо яких спостерігається різна кількість “лівих” і “правих” явищ. Водночас у дисимметричному середовищі переважно є права або ліва симетрія.

В 1929 році Вернадський написав роботу “Вивчення явищ життя і нова фізика”, де нерозривно пов’язав життя в біосфері Землі з Всесвітом та вказав на космічну природу диссиметрії живої матерії. І з плином часу це припущення підтвердилося, так у 2008 році NASA опублікувало карту диссиметрії Всесвіту, створену професором Кембриджського університету, космологом Жоао Магейжу. Вона відтворила не тільки різну кількість право- і ліво-спіральних галактик в ділянках небесної сфери, але й продемонструвала неоднакову енергію випромінювань з цих ділянок космосу. Тобто, очевидною стала просторова та енергетична диссиметрія. І явище це отримало назву “темна вісь”.

Чому ж Природа наділила живу матерію диссиметрією? Однозначної відповіді на це питання вчені поки-що не мають. Можливо, диссиметрія необхідна для отримання, запису, обробки і передачі інформації? Адже жива істота – не тільки матеріальне, а й невидиме Духовне тіло, і величезна кількість інформації (в молекулах ДНК однієї клітини людини – близько 800 мегабайт даних).

Згідно теорії, що все живе на Землі керується і підживлюється з Космосу певним енерго-інформаційним полем, можна припустити, що керувати “ззовні” і підживлювати енергетично значно краще саме матерію з диссиметрією… Якщо проаналізувати склад усього на Землі, прослідковується одна закономірність – великий відсоток води в живій матерії. І саме внутрішньоклітинна рідина, за теорією Вернадського, відіграє основну роль в отриманні і засвоєнні інформації з Космосу. Не дивно, що живий організм без води може існувати значно менше, аніж без їжі. Коли ми втрачаємо можливість отримувати енергію і інформацію від Всесвіту у звичному режимі – в організмі розпочинаються деструктивні процеси.

Радянський професор Геннадій Сергеєв в другій половині ХХ сторіччя висунув цікаву теорію про біогравітаційне поле, котре управляє усім живим на Землі. Основним приймачем і подальшим ретранслятором цього поля буцімто є холестерил ацетат – рідкий кристал, що має диссиметричну структуру і оптично активний. Під дією поля з Космосу його спіралеподібна молекулярна структура коливається в певному ритмі і ретранслює це поле по тілу. Сергеєву вдалося виділити холестерин ацетат із холестерину тварин та створити на його основі біоенергетичний рідкокристалічний стимулятор, який дає змогу людині чіткіше отримувати енергію та інформацію з Космосу, що суттєво покращує самопочуття, особливо в похилому віці. До речі, основні розробки професора були втілені у життя в Україні, в Черкасах, де він працював у незалежній дослідницькій лабораторії.

Роботи багатьох вчених-геніїв теоретично і експериментально довели, що диссиметрія – одна з основних космологічних умов виникнення і існування життя на Землі. Тож зважаючи на її таємничість на людство чекає іще чимало цікавих відкриттів…

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Facebook Comments