Фотографія: Портальна гробниця Пулнаброн (4 200 – 2 900 р. до н.е.)

Мегалітичні гробниці V – III тисячоліття до н.е.

Шановний читачу, ця стаття є продовженням попередньої публікації “ДУХОВНА ЕВОЛЮЦІЯ ЛЮДСТВА В АСТРОНОМІЧНУ ДОБУ ТЕЛЬЦЯ”. Характерні риси культової архітектури V – III тисячоліття до н.е. – прагнення до гігантоманії, домінування кам’яної маси, відсутність динаміки, скерованість на вічність, обумовлені домінуючими релігійно-світоглядними ідеями того часу, розкриваються тут на конкретних меморіальних пам’ятках.

Мегалітичні споруди, пов’язані з культами потойбічного світу, Сонця і Землі, виявлено у різних точках давньої ойкумени. Вони особливо поширені на території Португалії, Франції (в регіоні Бретань), Англії, Шотландії, Ірландії. Зокрема, в останній на сьогодні відомо близько 1 200 таких пам’яток. Племена, які населяли ці землі 5 000 р. до н. е., ховали небіжчиків у ямах. З середини V тисячоліття до н.е. вигляд поховальних споруд змінюється, з’являються мегалітичні гробниці.

Найпростішими є портальні гробниці, це зведені над поховальною камерою дольмени (кам’яні опори, перекриті суцільною плитою-кришкою). Характерними зразками такого типу є гробниця Анта да Матанца (Anta da Matanca), що датується 2 900 – 2 640 р. до н.е., та гробниця Пулнаброн (Poulnabrone), що датується 4 200 – 2 900 р. до н.е. В останній кам’яна плита довжиною 3,7 м спирається на дві вертикальних опори висотою 1,8 м і кам’яний насип, зроблений для стабілізації конструкції. У 1985 р. в цій гробниці знайшли останки від 16-ти до 22-х дорослих і 6-ти дітей, знаряддя праці, прикраси, зброю та кераміку.

Візуально схожими на портальні були клиновидні гробниці, що отримали назву по клиновидній формі погребальної камери, над якою, як і у портальних гробницях, зводився дольмен. Прикладом такої гробниці є Глентен Іст (Glantane East), кам’яна плита-кришка завдовжки 2,4 м покладена на дві бічних і одну задню опору заввишки 90 см

Клиновидна гробниця Глентен (Ірландія). ІІІ тис. р. до н.е.

Ця кам’яна гробниця продовгуватої форми складається з 11 камер (дольменів), у які ведуть окремі коридори. Згідно з радіо-вуглецевим аналізом гробницю зводили у два етапи. Більш давня частина споруди, що складається з п’яти поховальних камер, зводилась і використовувалась з 4 500 до 4 200 р. до н.е. Другу частина гробниці з шести поховальних камер звели  між 4 200 та 4000 р. до н.е. Загальна довжина споруди 72 м, ширина 25 м, висота 8 м, маса каміння 13 – 14 тон. За розрахунками спеціалістів, для споруди першої частини гробниці потрібно було 15 – 20 тисяч людино-днів, або 200 робітників на три місяці.Більш складним типом мегалітичних гробниць були круглі та довгі кургани. У камерних довгих курганах земляні або кам’яні насипи робились поверх однієї або кількох поховальних камер.

Курган Барненес. Загальний вигляд і план. (Бретань. Франція). 4 500–4 000 р. до н.е.

Одним з найдавніших камерних довгих курганів на території Західної Європи є курган Барненес, розташований у західній Франції, на півночі округу Фіністер у Бретані.

На багатьох каменях гробниці Барненес вирізьблені зображення символів, які часто зустрічаються і в інших мегалітичних структурах. Це знаки природних стихій – хвилі, зигзаги, ромби, концентричні кола (т. з. «щити»), схематичні зображення ями (заглиблення), хрести (символи вогню і сонця), а також сокири, посохи, що символізували владу. Зустрічаються і подовгуваті  чотирикутники, з верхньої частини яких відходять пучки вигнутих ліній, ніби пасма гриви лева або волосся істоти, названої дослідниками «богинею мегалітів». Подібний предмет було знайдено у 1990-ті роки на заході острова Менорка, що в Середземному морі, у печері Ес Муссоль (Es Mussol), за 90 м від входу. Тут був виявлений скарб з дерев’яних, керамічних та металевих речей, серед яких був виготовлений з кістки та дерева циліндричний предмет з людським волоссям, пофарбованим у червоний колір.

«Божество мегалітів» та інші символічні знаки гробниці Барненес (Бретань. Франція). 4 500–4 000 р. до н.е.

Близько трьохсот довгих курганів, зведених 3 600 – 2 000 р. до н.е., виявлено у Великобританії. Однією з найбільших гробниць у Західній Англії в області Уельсу на височині Котсуолд-Северн є курган Уейленде Смайті (Wayland’s Smithy), довжина якого 56 м, ширина 13 м. Перед входом до гробниці зроблений двір, обкладений камінням.

Розкопки, проведені у 1962 – 1963 рр. С. Піттом та Р. Аткінсоном, показали, що гробницю Уейленде Смайті зводили у два етапи: спочатку, у 3 590 – 3 550 р. до н.е. овальний курган, а в 3 460 – 3 400 р. до н.е. – продовгуватий. Цей курган цікавий тим, що поховальна камера, яку виявили всередині, виготовлена з дерева, але мала кам’яну підлогу, що демонструє перехідний етап до спорудження кам’яних камер. У камері було виявлено останки 14-ти осіб.

Дворова гробниця Уейленде Смайті (Великобританія, Оксфордшир). Загальний вид довгого кургану та двір перед входом до гробниці. 3 460 – 3 400. р. до н.е.

         Розглянуті пам’ятки однозначно свідчать, що спільні риси їхньої архітектури: масштабність розмірів, використання величезних кам’яних блоків, переважання маси землі і каменю над простором – були обумовлені подібними релігійно-світоглядними ідеями, в яких домінував культ Землі у взаємозв’язку з іншими складовими світобудови. Масштабність охоплення релігійною думкою космічних об’єктів диктувала величезні масштаби культових будівель, зокрема, гробниць. Усвідомлення Землі в системі космосу в V – III тисячолітті до н.е. збігалось у часі з перебуванням сонячної системи у зодіакальному знаку Тельця, стихією якого є земля і який є символом планети Земля.   

Продовження теми – у наступних публікаціях Матриці.

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Facebook Comments
Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.