Фотографія: Новий голова адміністрації Президента РФ Антон Вайно (фото: А.Дружинін)

Капіталізація майбутнього або попереджуюче управління: роздуми про нооскоп Антона Вайно

Новий голова адміністрації Президента РФ Антон Вайно – автор відомої праці “Капіталізація майбутнього”, опублікованої у російському спеціалізованому журналі “Вопросы экономики и права” (№4, 2012 р.). Ця стаття стала предметом гарячих дискусій у інформаційному просторі – її критикували, висміювали та намагались захистити чимало авторів: від блогерів та журналістів і до науковців.

Спробуємо узагальнити думки та ідеї, викладені у низці наукових робіт Антона Вайно, й зробити висновки щодо їх суті. Ці ідеї цікаві для дослідження також з огляду на те, що вже зараз Антон Вайно – впливовий гравець на російському політичному полі, особа, наближена до президента РФ. Іноді його навіть називають наступником Путіна або претендентом на пост прем’єр-міністра.

У статті “Капіталізація майбутнього” Антон Вайно запропонував нову парадигму попереджуючого управління: створення “подушки безпеки” не завдяки накопиченню минулого, тобто капіталу минулих періодів, а за рахунок капіталізації майбутнього, причому саме в тих обсягах, які необхідні для попередження майбутніх криз. Та ідея ця не нова. У сучасній теорії управління дослідженням несподіваних події та проблемами ухвалення рішень в умовах невизначеності займалися різні автори, зокрема Нассім Талеб (“Чорний лебідь”, “Антикрихкість”) та Деніел Канеман, а сама ідея “попереджуючого управління” належить Леону Фуерту.

Значна частина статті “Капіталізація майбутнього” присвячена концепції простору і часу, що формує світ довкола нас, й у тому числі економіку, ринок і суспільство. Згідно цієї теорії, успіх компанії або бізнесу залежить від того, як швидко змінюються її цінності від застарілої бізнес-моделі до нової. Те ж стосується і економічного успіху країни.

Вайно наголошує, що економіка і суспільство стали складними для керування, за допомогою старих систем управління вже неможливо реагувати на нові виклики. Він критикує управлінський підхід, заснований на взаємодії міністерств і відомств. На його думку, традиційна управлінська система вже “не може забезпечити ефективну і стійку процедуру вироблення оптимальних рішень”. Вирішити цю проблему Антон Вайно пропонує за допомогою нооскопа – приладу, який збирає і аналізує інформацію про процеси, що відбуваються в суспільстві.

Нооскоп “складається з мережі просторових сканерів, призначених для отримання і реєстрації змін в біосфері, в діяльності людини за допомогою транзакцій – кінокадрів спів-Буття – образу перехрестя простору-часу-життя. Зчитуючи транзакції коду ринку, [нооскоп – авт.] робить видимим невидиме, фіксує динаміку розвитку ринку та його найменші зміни, що дозволяє їх врахувати, поставити на бухгалтерський баланс і капіталізувати майбутнє.”[1]

Тож, нооскоп – це перший пристрій, який дозволить вивчати колективну свідомість. За задумом винахідника, з часом людей також можуть зобов’язати носити спеціальний ідентифікатор, що зчитуватиме різні емоції людини (захват від перемог, гіркоту життєвих ситуацій, довіру до соціально-економічних реформ тощо) та дозволить транслювати їх у соціальні мережі, й в цілому у інформаційно-комунікативний простір Інтернету. Згодом дані оброблятимуть, а соціальне середовище корегуватимуть у потрібному напрямі. Цей пристрій передаватиме в аналізатор подій ідентифікаційні коди ідентифікатора, час появи ідентифікаційного коду в зоні дії даного пристрою, тривалість знаходження ідентифікатора в цій зоні. Вайно стверджує, що прилад знаходиться в розробці та є запатентованим. Все це наводить на аналогії з сучасною чипизацією населення, яку вже апробують у окремих країнах. Водночас нооскоп як глобальна гіпермережа, що охоплює цільові ринки, за своєю структурою нагадує Інтернет речей.

Попереджуюче управління, у трактуванні Вайно, – це “система систем, що включає: систему візуалізації передбачення; мережеву систему, що об’єднує передбачення з процесом політики; систему зворотного зв’язку.”[2] Система візуалізації передбачення націлена на аналіз сценаріїв розвитку передбачуваних подій, своєчасне попередження вищих чиновників про основні події, що насуваються, для запобігання можливим негативним наслідкам. Систематично організоване передбачення – інструмент, що дозволить оцінити сценарії розвитку майбутніх подій і змоделювати рішення для запобігання небажаним з них.

Вищезгадані ідеї Антон Вайно разом з іншими дослідниками розвивав у низці статей та книзі “Образ перемоги”, опублікованих впродовж 2011-2012 років. Так у книзі “Образ перемоги” розглянуто управління грою новітнього часу – капіталізацією. Образ перемоги в цій грі і у житті, а також правила гри, встановлює superклас через призму коду ринку, що визначає співвідношення в єдиному цілому “просторі-часі-житті”. Superклас – іще один новий термін, під яким автори розуміють управлінську еліту або еліту взагалі. Інакше кажучи, група однодумців Вайно ділить населення РФ на керовану більшість (керований клас) і еліту (суперклас), на яку і покладена відповідальність за попередження майбутніх ризиків. Для керованого класу дана система особливих загроз не передбачає, просто нові цінності тепер пропонуватимуть населенню в підготовленому для вживання вигляді. Запити ж на ці цінності формуватимуться якраз в просторі існування керованого класу, коли старі цінності набридатимуть.

Автор пропонує використовувати і технології соціального управління на основі віри людей в євангельські пророцтва, допомогу божественних сил: “Образ Перемоги народжує і породжує Дух Перемоги. Істина не прийшла в світ голою, але вона прийшла в символах і образах (Євангеліє від Філіпа).”[3] Все це дозволяє об’єднувати зусилля для захисту батьківщини, створює довкола образу Перемоги атмосферу свята і радості: “Перемога – це свята справа. А Дух Перемоги дозволяв опановувати майбутнім.”

У книзі “Образ Перемоги” фактично описані сучасні механізми інформаційної та гуманітарної політики РФ – сакралізація російської воєнної історії та історичних постатей, зокрема російських воєначальників та державних діячів, з найдавніших часів і до сьогодення. Тут же міститься “рецепт глобального панування”: застосування тактики самбо у всіх сферах життя, особливо в економіці. Очевидно, Антону Вайно імпонує принцип самбо, згідно із яким удару треба завдавати в найнесподіваніший для противника момент.

У Вайно є практично постійні співавтори. Науковий керівник його дисертації Антон Кобяков – доктор економічних наук, в 2005-2012 роках – заступник керівника Управління президента РФ із зовнішньої політики, в 2012-2014 рр. – керівник Канцелярії Президента РФ, нині – радник Путіна з питань зовнішньої політики. Віктор Сараєв – кандидат технічних наук, президент компанії “ГЛОВЕРС”, що розробляла нооскоп. Олександр Райков – доктор технічних наук, професор, спеціаліст у сфері стратегічного менеджменту та штучного інтелекту.

Група однодумців Антона Вайно – це “технарі”, що мають досвід управлінської роботи у вищих ешелонах російської влади. Вони співпрацюють із цілим колективом дослідників (близько 120 докторів наук), які щомісяця зустрічаються, аби зробити прогнози для перших осіб держави щодо когнітивного управління та соціального прогнозування. Базою для таких досліджень стали Інститут економічних стратегій РАН, Міжнародна академія дослідження майбутнього (IFRA), московське аналітичне агентство “Нові стратегії” та інші науково-дослідницькі майданчики.

Отож, група Антона Вайно займається когнітивним моделюванням, яке використовується для роз’яснення складних соціальних подій, що, на перший погляд, не мають ніяких соціально-політичних та економічних причин. В цілому, темою всіх згаданих статей є вирішення головної проблеми – управління майбутнім держави і суспільства в умовах невизначеності та викликів майбутнього.

ВИКОРИСТАННЯ ІДЕЙ АНТОНА ВАЙНО
У ПОЛІТИЧНОМУ ПОЛІ РОСІЇ

Новий голова адміністрації Президента РФ Антон Вайно (фото: Д.Азаров)
Інтернет-простір зробив життя сучасної цивілізації відкритим як ніколи. Велика частка транзакцій здійснюється в Інтернет-просторі, а паперову бухгалтерію змінив інтернет-банкінг. Той, хто володіє сервером, володіє і всією фінансовою інформацією про своїх клієнтів. Тож можемо зрозуміти навіщо була потрібна державна кампанія з формування дата-центрів на території РФ і створення внутрішньої платіжної системи. Інформація про те, хто і за що платить, може дати суб’єкту управління значно більше відомостей про соціум та людину, аніж найбільш достовірне соціологічне дослідження.

Логічним є також припустити, що американський програміст Едвард Сноуден сидів в буферній зоні московського аеропорту лише, аби збути програмне забезпечення для моніторингу і обробки даних. А горезвісний російський “закон Ярової”, що зобов’язує операторів зв’язку зберігати дані про дзвінки та повідомлення абонентів протягом трьох років, – тільки інструмент фіксації часу. Майбутнім можна управляти, а з минулого можна робити висновки, або ж фальсифікувати його з метою управління майбутнім. Так от, три роки зберігання даних – це забезпечення фіксації часу від моменту ухвалення закону до президентських виборів 2018 року…

Нові принципи моніторингу простору зажадали і нової системи оцінок управлінської дії, та мова не про поточний рейтинг певного функціонера і природне падіння рейтингу в ході його адміністративної діяльності, а про виявлення точок напруги (за рахунок моніторингу транзакцій), прогнозування відкладеного результату (перехід простору в час), розробку заходів запобігання небажаним наслідкам (перехід часу в простір), здобуття запланованого результату (капіталізація часу або майбутнього). Вся ця робота ведеться за умови безперервного моніторингу простору, що постійно змінюється, аналізу транзакцій, які відбуваються, і вивчення латентної зони досліджуваного явища. На підставі цього корегуються управлінські заходи для досягнення визначеної мети.

До речі, на думку Антона Вайно, функціонування складних систем відбувається не стихійно, а відповідно до протоколу. Група Антона Вайно вводить цей термін, навіть не приховуючи того, що природа “вселенського” протоколу аналогічна природі протоколів, за якими працюють адміністративні структури.

Люди живуть у постійній взаємодії в глибоко соціальному світі. Існує загальний момент в ритуалізації соціальної поведінки згідно еволюції видів і з точки зору історії культури. Протокол – це механізм структурування хаосу, він формалізує ритуал і правіла поведінки. Тож, щоб управляти майбутнім, потрібно уміти вносити корективи до протоколу.

Для нинішньої лінійної адміністративно-репресивної системи РФ управлінські інновації Антона Вайно, що спираються на використання інструментів технологічних трендів у державному управлінні (Internet of Things, Big Data), – якщо не вирок, то серйозна загроза. У “Капіталізації” зазначено: “Управління, засноване на лінійному підході і що використовує як організаційні структури міністерства та відомства, не дає можливості застосовувати складні рішення. Традиційна міжвідомча система не дозволяє забезпечити ефективну і стійку процедуру вироблення оптимальних рішень, оскільки заснована на організаційних механізмах індустріальної економіки, що передбачає розуміння події як такої, що розвивається за лінійною траєкторією.”

“Болотное дело” та репресії проти руху “Он вам не Димон” – класичні приклади використання інструментів старої системи. Адміністративно-репресивний апарат може лише розганяти демонстрації і заарештовувати тих, хто становить загрозу для системи. Використання методу групи Вайно дозволило приблизно за півтора роки досягнути стану, за якого більшість населення РФ не поділяють опозиційних принципів та цінностей, а сама опозиція, в результаті чисельних розколів, виявилася знекровленою (її лідери або покинули країну, або знаходяться під слідством, або засуджені).

Не зважаючи на скептичне ставлення наукової та журналістської громадськості до концепції Антона Вайно, викладеної у його статтях, та її критики у ЗМІ, нам треба уважно придивиться до її суті та тих наслідків, які потенційно можуть настати або вже настали у процесі її реалізації у державно-управлінській практиці РФ. Уже зараз концепцію попереджувального управління можна вважати продовженням ідей Владислава Суркова, колишнього віце-прем’єра і радника президента РФ, автора концепції т. зв. “керованої демократії”. Її суть – у створенні імітаційних демократичних процедур та інститутів при повному свавіллі влади. Вона ж успішно реалізовувалася під час трьох каденцій Володимира Путіна. Та часи змінюються, і сучасні міжнародні та внутрішньополітичні процеси у РФ почали загострюватися. Все це потребує появи нової управлінської концепції, що зможе пояснити ці процеси та розробити управлінські процедури попередження та реагування на них.

Сучасні реалії російського суспільства, виклики та загрози, що постали перед режимом Путіна через санкційну політику США та ЄС, диктують необхідність розробки нових технологій соціальної інженерії, покликаних нівелювати негативні соціальні наслідки від міжнародних санкцій та врятувати режим від краху і акцій громадянської непокори. За таких умов на перший план виходить методологія попереджуючого управління – прогнозування криз і розробка методів їх запобігання.

Поява у публічному політичному просторі групи однодумців Антона Вайно означає, що підготовка президентських виборів 2018 р. вестиметься на основі постіндустріальних технологічних трендів. Путіну вже зараз потрібно готувати нове покоління для управління країною після 2018 року – еліту, яку б сам президент вважав настільки ефективною, аби впоратися з майбутньою економічною депресією і можливими політичними катаклізмами. Вона повинна бути з високою мірою лояльності, щоб період до 2024 року пройшов без потрясінь і для країни, і для Путіна.

В цілому, концепція попереджуючого управління Антона Вайно – це спроба навчитися управляти гігантськими інформаційними потоками та зрозуміти як можна управляти суспільством як складним соціальним організмом, що не піддається аналізу існуючими науковими методами. Це спроба навчитися не слідувати за змінами, що відбуваються у світі, а передбачувати і управляти ними, без чого будь-яка сучасна держава або соціальна система позбавлені майбутнього.

Фактично, ця концепція пропонує механізм тотального контролю над людською свідомістю, перетворення людства у контрольовану більшість за допомогою технологічних трендів. Водночас вона без сумнівів має значення для розуміння вибору управлінських  інструментів у процесі подолання майбутніх глобальних криз.

  1. Вайно А. Глобальная неопределенность// Экономические науки. – 2011, №8 (81). – Режим доступу: http://ecsn.ru/files/pdf/20110 8/201108_33.pdf
  2. Вайно А. Капитализация будущего// Вопросы экономики и права. – 2012, № 4. – С.42-57. – Режим доступу: http://law-journal.ru/files/pdf/201204/201204_42.pdf
  3. Вайно А.Э., Кобяков А.А., Сараев В.Н. Образ Победы. – М.: Институт экономических стратегий РАН, компания “GLOWERS”, 2012. – 140 с.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Facebook Comments
Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.