Інструменти пропагандистського впливу окупаційної влади на населення “ДНР-ЛНР”

За інформаційну політику на окупованих територіях “ДНР-ЛНР” відповідають “Міністерство інформації ДНР” та “Міністерство зв’язку та масової комунікації ЛНР”. У Постанові так званої Ради Міністрів “ДНР” №1-18 від 10.01.2015 року про “Міністерство інформації” безліч моментів вказують на зв’язок з Російською Федерацією, наприклад, є десятки абзаців, узятих безпосередньо з постанови російського уряду “Про міністерство зв’язку і масових комунікацій РФ” (2.06.2008 р. N 418). Керівником “МІ ДНР” є колишній генеральний директор “Комсомольської правди – Донбас” Ігор Антипов. Керівник аналогічного міністерства у ЛНР – Михайло Сурженко.

У штаті “МІ ДНР” – 58 посад, зарплатний фонд – 473 тис. гривень на місяць. Але керівництво “міністерства” планує збільшити чисельність працівників до 100 осіб, а бюджет до 108 млн. гривень на рік, що у 2,5 рази перевищує бюджет МІП України.

“МІ ДНР” є монополістом, має практично необмежені повноваження у сфері інформаційної політики регіону, керує розвитком інформатизації, зовнішньою рекламою, друком і видавничою діяльністю, займається розвитком і просуванням позитивного іміджу “ДНР”. Окрім цього, “МІ ДНР” має вплив на професійні і творчі союзи, громадські об’єднання, релігійні організації, а також на ЗМІ. “Міністерству” безпосередньо підпорядковуються суб’єкти інформаційної діяльності окупованого регіону – 8 газет, телевізійні та радіо-канали, зокрема, “Видавничий дім “Донбас”, періодичні видання “Мирний Донбас”, “Донецький час”, “Голос республіки”, “Вечірній Донецьк”; “Перший республіканський канал” (захоплене терористами майно обласної телерадіокомпанії), “Радіо Республіка”, “Радіо ДНР FM” та інші. На додаток до цього, при “міністерстві” створено агентство з реклами і комунікаціям “Просування”, яке узяло під контроль усі рекламні площі в регіоні. Діяльність “міністерства” є законодавчо закріпленою законом про ЗМІ “ДНР”, який є плагіатом російських законів “Про засоби масової інформації” і регламенту Федеральної служби з нагляду у сфері зв’язку РФ (Роскомнагляд) щодо реєстрації ЗМІ. У “законі” перераховані обов’язки журналіста і відповідальність за їхнє порушення.

Напрями пропагандистського впливу у роботі з місцевим населенням. Запобігання відтоку населення республіки в Україну

Перш за все, це стосується так званих “бюджетників”, працівників “націоналізованих” держпідприємств та студентів. “Міністерство інформації ДНР” зобов’язало керівників заводів, закладів освіти та охорони здоров’я проводити профілактичні бесіди з працівниками, а також заохочувати їх до вступу у громадський рух “Донецька республіка”. Працівникам “націоналізованих” підприємств Донбасу, яких відправили у відпустку, наполегливо пропонують залишитися у “ДНР”, не покидати Донецьк та не переїжджати на підконтрольну Україні територію. Шахтарям та заводчанам активно нав’язують думку про те, що Україна від них відмовилася, тому їхнє майбутнє тільки на Донбасі. Більшість мешканців “ДНР” піддаються пропаганді, залишаються і чекають, водночас підписуючи “членські папери” ГР “Донецька республіка”.

Керівництво закладів освіти та охорони здоров’я проводять “профбесіди” із своїми працівниками щодо заборони виїзду “держслужбовців” за межі “ДНР”. Відповідні інструкції та рекомендації керівникам передають окупаційні адміністрації і спецслужби. Працівників залякують інформацією про те, що в Україні їх прирівняють до колабораціоністів і дадуть термін ув’язнення до восьми років. Та навіть у випадку повернення до “ДНР-ЛНР”, ці люди автоматично потрапляють до списків неблагонадійних, адже в Україні їх могли завербувати працівники СБУ. Тобто людям натякають, що краще не перетинати кордон, щоб уникнути проблем. Частина персоналу шкіл та лікарень сприймає цю інформацію позитивно та погоджується з нею, але більшість людей висловлюють невдоволення, бо мають родичів на неокупованих територіях. Працівникам воєнізованих структур “республік” (гірничорятувальних частин, “МНС”, міліції тощо) прямо говорять про те, що шляху в Україну для них більше немає.

Питання виїзду з “ДНР-ЛНР” є інструментом маніпулювання з боку окупаційної влади. У квітні 2017 року мешканці Донецька одержали квитанції із нарахованим боргом за житлово-комунальні послуги з погрозами, що в разі відмови його погасити, боржників можуть не випустити за межі “республіки”. Ще одна технологія – конфіскація майна. Якщо ти виїхав з ОРДіЛО – ти зрадник, а твоє майно підлягає конфіскації.

Пропаганда гуманітарної програми з возз’єднання народу Донбасу

Це спроба керівництва “республік” заохотити громадян України, що мешкають на підконтрольній Україні частині регіону, переїжджати на окуповані території Донбасу. Особливий акцент роблять на виплатах 10 тис. рублів учасникам Великої Вітчизняної війни. Окупаційна влада при цьому активно нав’язує населенню ідею про те, що в Україні не шанують ветеранів Великої Вітчизняної війни, а свято Перемоги 9 травня більше не святкують.

Прославлення керівників окупаційної влади

Майже третина щоденних новин у “ДНР” – інформація про те, як окупаційний “уряд” дбає про громадян. На телеканалах окупованого Донбасу радянська стилістика новин перемежовується із стилем мілітарі – навіть ведучим прогнозу погоди є військовий.

Фейкові новини про Україну

 Основна тема – як жахливо жити в Україні. Майже у кожному випуску новин місцевих ЗМІ 30% телеефіру обов’язково присвячені темі українських проблем: від свавілля націоналістів до економічної кризи та зубожіння населення, від знущання над російськомовними до еміграції українців до РФ. Інформація в ОРДіЛО подається в старих традиціях СРСР: “ми живемо добре, бійтеся, щоб не стало гірше, всі інші живуть погано”.

Пропагандистською тезою став так званий лінгвістичний націоналізм української влади. Ця ще одна спеціальна інформаційна операція – реакція “Міністерства освіти і науки ДНР” на розробку вчителями Маріуполя дистанційних онлайн-курсів з вивчення української мови і літератури, історії і географії України для учнів 9-11 класів загальноосвітніх установ “ДНР”. Керівництво цього “міністерства” намагається переконати батьків учнів в небезпеці “пропаганди українського націоналістичного світогляду”, на яку нібито націлені ці онлайн-курси.

Проведення циклу заходів історико-патріотичного змісту

 На території ОРДіЛО у рамках пропагандистських операцій протягом всіх чотирьох років помпезно відзначають звільнення Донбасу від німецько-фашистських військ в роки Другої Світової війни. Святкові події супроводжуються реставрацією могил невідомих солдатів, дитячими воєнізованими караулами пошани, маршами з клятвами піонерів та молебнями РПЦ за загиблими. Велика Вітчизняна війна зараз стала пропагандистським маркером, що транслює меседж віри в перемогу над ворогом: “змогли тоді, зможемо і зараз”. На тлі погіршення соціально-економічної ситуації у “ДНР-ЛНР”, окупаційна влада намагається замінити невдачі у економічній політиці святами та народними гуляннями. В ОРДіЛО відзначають всі свята – старі та нововигадані: свято звільнення Донбасу в 1943 році, День нафтовика, День танкіста, День шахтаря, День міста тощо. Однією з основних ідеологічних складових цих свят є звинувачення України у всіх гріхах. Україна в образі ворога необхідна керівництву “республік” для залякування населення українськими “бандерівцями та карателями” та задля зняття із себе всієї відповідальність за гуманітарну катастрофу на цих територіях.

Також активісти проводять патріотичні акції “Донбас нескорений” за участю бійців донецьких загонів сепаратистів, представників керівництва “ДНР”, депутатів і працівників мистецтва; “уроки патріотизму” разом з місцевими істориками, російськими працівниками культури та журналістами. Бесіди мають на меті сформувати образ “вільного Донбасу” і шукати відмінності “донецької ідентичності” з Україною; патріотичні вечори в “Російському центрі” Донецька фінансує фонд “Російський світ” і підтримує російська компартія. У програмі вечорів – презентації книг російських націоналістів, книжкові виставки і дискусії. Центр створено в обласній бібліотеці Донецька, він збирає аудиторію середнього і старшого віку.

У ЛНР видають дитячий журнал “Ввічливі чоловічки”, його головна мета за думкою авторів та видавців – “духовно-патріотичне виховання підростаючого покоління”. У виданні президент Росії Володимир Путін змальований у вигляді папи, також в журналі є такі герої як Фашистон, Великий Свин, Жадібний Кролик і Бридкий Турчин.

Воєнізовані організації для дітей та молоді

Молодь “республік” також є особливим об’єктом пропагандистських атак, багато студентів є членами молодіжних організацій “Молода гвардія” в окупованому Луганську і “Молода республіка” в “ДНР”. Це молодіжні клони дорослих “партійних організацій” “ДНР-ЛНР”. “Молоду республіку” очолює відомий пропагандист Микита Кіосєв. Ця організація проводить антиукраїнські акції та мітинги від імені терористів “ДНР”, зокрема знищує портрети небажаних журналістів. Активісти цих організацій з’являються в місцевих і російських ЗМІ.

У 2017 році всі школи ОРДіЛО провели воєнізовані вистави на тематику Великої Вітчизняної війни. Багато шкільних вчителів є колишніми ополченцями. У “ДНР-ЛНР” з 2014 року втричі збільшилася кількість військових шкіл і кадетських корпусів, де з 6 років готують мінерів, снайперів і диверсантів. Навіть уроки “Православного виховання” – це інститут ненависті: “вбий в ім’я Бога!”.

У школах “ДНР-ЛНР” зменшено навчальні години на вивчення російської, української, англійської мови, хімії, фізики, біології і географії. У звільнений час школярі вивчають православ’я, проходять навчально-військову підготовку (НВП), та стріляють на полігоні.

За даними української блогерки та письменниці з Донбасу Олени Степової, у період 2014-2017 років рівень агресії в школах ОРДіЛО збільшився. Діти в стані алкогольного сп’яніння або наркотичної ейфорії все частіше вдаються до насильства над однолітками і вчителями. У школах “ДНР-ЛНР” конфлікти між дітьми закінчуються погрозами на кшталт “мій батько тебе застрелить”, “я тобі хатину розбомблю”, “мій брат в ополченні, він твоїх батьків на підвал кине” тощо. Після активної пропаганди військової романтики з сімей в ОРДіЛО втекло більше 7000 дітей, лише частину з них вдалося повернути. З 2014 року окупаційна влада активно дає неповнолітнім військові завдання: стояння на блокпостах, стежити за українськими військовими, навіть брати участь у боях.

У жовтні 2016 року у Донецьку майже 200 школярів та студентів ВНЗ вивезли до шахти ім. Абакумова для проведення тренування щодо протистояння людям в камуфляжі та блокування військової техніки. Дівчата, стоячи в задніх рядах, тримали в руках плакати з написами на російській і англійській мовах: “Немає збройної місії”, “Свою безпеку забезпечимо самі!”.

Журналісти проекту Радіо Свобода “Донбас. Реалії” стверджують, що у молодіжних рухах керівництво “ДНР-ЛНР” навчає молодь протистояти “озброєним миротворцям”. “Ми готові до будь-яких подій і будемо йти до кінця! Ми – один за всіх! І всі за одного!”, “До Києва звалив – сім’ю зганьбив!”– вигукує молодь.

У “ДНР-ЛНР” неможливо бути активним членом місцевих профспілкових організаціях, КВК, студентського життя, не будучи членом одного із окупаційних “громадських” ініціатив або рухів. Однією з форм таких рухів є “резервістські збори”, учасниками яких є переважно студенти. Це членство є обов’язковим та примусовим. На останні “резервістські збори” у 2017 році студентів зібрали на полігоні з формулюванням “неявку буде розцінено як дезертирство з відповідними наслідками”. Ігнорування або саботаж таких мітингів є небезпечним для молоді на окупованих територіях. Але є і ті, хто йде в молодіжні організації бойовиків добровільно, задля майбутньої “чиновницької” чи “партійної” кар’єри.

У своїй пропагандистській риториці молодіжні організації “ЛНР” та “ДНР” використовують радянські наративи: звинувачують умовний “захід” та Україну і шанують “нових героїв” – убитих “Моторолу” і “Гіві”.

У Луганську за підтримки Ігоря Плотницького створено молодіжний проект зі радянською назвою “НКВД” (“Народний контроль вільного Донбасу”), який, за задумом засновників, повинен вести інформаційну війну і вишукувати окремі недоліки в роботі “чиновників” на підконтрольній угрупованню “ЛНР” території. Це стара радянська практика доносів та шпигунства. З одного боку, це інструмент лояльності молоді до влади, а з іншого – сіяння страху стати об’єктом доносу серед населення. Однак окупаційному керівництву не потрібні докази корупції та невиконання чиновниками своїх обов’язків, адже влада ватажків “ДНР-ЛНР” абсолютна.

Влада “ДНР” продовжує реалізацію завдань спецслужб РФ щодо втягування підлітків з підконтрольних Україні територій в терористичну діяльність незаконних військових угрупувань під виглядом “запрошення на навчання” і “участі” в різних проектах. “В.о. міністра закордонних справ ДНР” Наталя Никонорова почала реалізацію проекту “Рада молодих дипломатів”, який передбачає підготовку і залучення студентів ВНЗ на тимчасово окупованих територіях до діяльності “міністерства” за аналогією до подібної програми в Росії. До участі у цьому проекті “Міністром освіти ДНР” Лариса Полякова відбирає найбільш “перспективних” і “ідеологічно відданих” студентів гуманітарних факультетів, яких надалі використовуватимуть для проведення агітації і пропаганди.

Змістовне наповнення середньої освіти на підконтрольних сепаратистам територіях корелюється з основними положеннями “Конституції ДНР”: “…відновлення єдиного культурно-цивілізаційного простору Російського Світу на основі його традиційних релігійних, соціальних, культурних і моральних цінностей, з перспективою входження до складу Великої Росії як ореолу територій Російського Світу”. Засіб для досягнення цієї мети – тотальний перехід всієї освіти на російські стандарти, які протягом багатьох років правління Володимира Путіна були надійними формами “серійного виробництва” лояльних до Кремля підданих.

 Освітні пропагандистські технології

 Розроблена ідеологічна програма виховання молоді з навчально-методичним комплексом “Уроки громадянськості” – це методичні матеріали пропагандистського характеру; новий підручник історії в риториці прокремлівських тез про окупований Донбас та так звана “Ділова інноваційна гра”, що нагадує самоврядність в державі. Цю розробку впровадять усі ВНЗ “ДНР”, де студенти нібито моделюватимуть свою державу і керуватимуть політичними процесами в ній.

З січня 2015-го у школах на окупованих територіях почався перехід на російські стандарти освіти: замість 12-бальної ввели 5-бальну система оцінювання, і здійснили обов’язкову перепідготовку всіх вчителів. У шкільну програму ввели різноманітні ідеологічні курси, наприклад – “Основи православної культури”. У школах проводять “Уроки мужності”. Фактично – це політінформація, якою учнів закликають бути лояльними до Росії і Путіна. Але проводять такі навчання зазвичай не вчителі, а бойовики або шовіністично налаштовані священики РПЦ.

У освітньому процесі шкіл “ДНР” є предмет “Захист Вітчизни”. Як підкреслює “відділ освіти Єнакіївської міської ради”, саме він “в умовах ситуації, що склалася в Донбасі” має зіграти “провідну роль у створенні системи цінностей підростаючого молодого покоління”. Глава “ДНР” Олександр Захарченко заявив, що такі уроки повинні вести колишні бойовики, які мають стати не гостями у школах, а повноправними членами педагогічних колективів.

Пропагандистські заходи проводяться під керівництвом і при безпосередній участі представників новочеркаського Центру інформаційного протиборства та Центру територіальних військ, а також Південного військового округу з Ростова-на-Дону ЗС РФ. Також для створення пропагандистських матеріалів і відеороликів у підрозділи 1 і 2 армійського корпусу (АК) ЗС РФ у Луганську, Донецьку і Дебальцеве в середині листопада 2017 року планує прибути знімальна група “Мосфільму” разом з відомим російським кіноактором, заслуженим артистом РФ Сергієм Пускепалісом.

Отже, реальний стан соціально-економічної сфери на окупованих територіях та знищення промислової бази регіону призводить до відтоку працездатного населення “республік”. Гуманітарна катастрофа посилює зубожіння населення регіону. В таких умовах керівництву “республік” складно знаходити аргументи привабливості життя у “ДНР-ЛНР”. Тому окупаційна влада змушена вдатися до маніпулятивної техніки залякування, а іноді – прямої заборони виїзду з цих територій. Мета пропагандистського впливу – запобігти бажанню населення переїхати за інший бік лінії розмежування, та заохотити, у разі необхідності, поповнити лави бойовиків для захисту “республік”.

Систему інформаційного впливу на аудиторію “ДНР-ЛНР” фінансує адміністрація президента Російської Федерації, тому вона працює за кремлівським шаблоном пропаганди і використовує методики і нормативно-правову базу російських законів.

Українське телебачення сьогодні не веде мовлення на значній території Донбасу, тому більше 1 млн. громадян України живуть у чужому, переважно російському інформаційному просторі. Інформаційна реінтеграція Донбасу при такій кількості мешканців регіону, що піддалися насильницькій агресивній пропаганді, є вкрай складним завданням, що потребує залучення фахівців з психології.

Сучасна антиукраїнська пропаганда у ОРДіЛО – це “бомба”, яка закладається під Україну та може вибухнути у майбутньому. Офіційно до молодіжних організацій бойовиків входять десятки тисяч жителів непідконтрольних територій, тому наслідки їхньої ідеологічної “обробки” будуть відчуватися ще довго.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Facebook Comments
Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.