Фотографія: Храмовий комплекс Хаджар-Кім (Мальта. 3 600 – 2 500 р. до н.е.)

Мегалітичні структури Мальти. Парні храмові комплекси Мнайдра і Хаджар-Кім (Частина 3)

Синтезування культу Землі та небесних світил у мегалітичних структурах Мальти  IV – III тисячоліття до н.е.

Частина 1.    Частина 2. 

Подібним за своїм призначенням і архітектурою до комплексу Таршіен є храмовий ансамбль Мнайдра (Mnajdra) на південному заході Мальти.

Комплекс складається з трьох храмів. Найстаріший верхній храм датується 3 600 – 3 200 р. до н.е.[1] Як і більшість мальтійських святилищ, цей головний храм зведений за формою  Матері-Землі з входом, оберненим до моря і до східного сонця у день зимового сонцестояння. На світанку сонячний промінь проходив через вхід-триліт і потрапляв на один з каменів, поставлених всередині храму, що символізувало поєднання Великої Богині (Magna Mater)  і чоловічого сонячного божества.

На користь того, що храмовий комплекс Мнайдра був присвячений жіночому божеству, свідчать знайдені в ньому жіночі статуетки Великої Богині-Матері з підкресленими жіночим органами. 

Жіноча скульптурка з храмів Мнайдри (Мальта) IV – III тис. р. до н.е.

На стіні коридору верхнього храму було виявлено малюнок фасаду, який свідчить, що у храмі було перекриття.

Малюнок фасаду верхнього храму, на якому видно перекриття. Мнайдра (Мальта) 3 600 – 3 200 р. до н.е.

Крім прямокутних дверних отворів, у стінах храмів Мнайдри були вирізані невеликі “оракульські” отвори, через які, як і у гіпогеї Хал-Сафліені, могли говорити жерці-оракули. Тисячі дрібних заглиблень пробурювались у стінах храму, очевидно, для регулювання звуків. Один з таких отворів було виявлено при перших розкопках храму у кімнаті (спальні), у якій стояло три ліжка, розташовані один над одним; на одному з них лежав скелет дитини.[2] 

Парним храмовим комплексом до Мнайдри є Хаджар-Кім (Hagar Qim, дослівно – “культ каменів”, або “камені моління”), відкритий у 1839 р. за 15 км від столиці Мальти – міста Лавента.

Усі три храми комплексу Хаджар-Кім зведені з мегалітів вагою кілька тон, найбільший – 70 тон. У нижній частині деяких блоків видно круглі отвори, які могли використовуватись для важелів при їх пересуванні.

Три храми, з яких складається ансамбль, будувались неодночасно. Найстаріший храм був зведений близько 3 600 р. до н.е., коли жителі Мальти ще не мали кременевих знарядь, а користувались лише шматками коралових вапняків, які зустрічаються у навколишніх полях. За своєю формою цей храм нагадував чоловіка, який присів навпочіпки, піднявши одне коліно, а інше опустивши до землі. У храмі було 7 заокруглених частин – апсид, які, можливо, призначались для фігур богів.

Другий храм був зведений 3 600 – 3 100 р. до н.е., коли люди користувались знаряддями з глобелінового вапняку. Своїми обрисами він відповідав формам тіла Богині-Матері. Прохід з передньої овальної частини храму до задньої нині закритий конструкцією з кам’яних блоків, які не вписуються в отвір. Це свідчить, що з початку функціювання храму цей отвір був відкритим.

Третій храм, який за своєю формою нагадував семипелюсткову квітку, функціонував 3 100 – 2 500 р. до н.е. Передній вхід храму був зорієнтований на південь до Місяця, коли він “спиняється” на деякий час влітку. Задній вхід був орієнтований на Місяць, коли він знаходиться у стані спокою взимку. Бічний вхід до храму був зорієнтований на західне сонце в дні весняного та осіннього рівнодення. З верхньої каплиці можна було спостерігати за заходом сонця у день літнього сонцестояння, а з іншого боку храму через вікно – за сходом сонця у день зимового сонцестояння. Таким чином Хаджар-Кім був “прив’язаним” до небес сакральним астрономічним календарем.

 

Особливості побудови храму, які орієнтували його на Місяць і Сонце та знайдені в ньому артефакти однозначно свідчать про культ небесних світил. З великою долею вірогідності можна стверджувати, що храм був призначений і для поклоніння Матері-Землі. Про це свідчать знайдені під піднятим порогом, який вів до однієї з кімнат, три невеликі жіночі скульптури та велику скульптуру Богині-Матері, нижня частина якої дуже подібна до фрагменту жіночої статуї з храмового комплексу Таршіен. 

Статуя Великої Богині-Матері з Хаджар-Кім, як і статуя з Таршіена, зроблена з глобелінового вапняку і є однією з найбільших статуй на Мальті (2,5 м). Більшість скульптур Матері-Землі на Мальті мали невеликі розміри (10 -12 см).    

У храмі Хаджар-Кім було знайдено два кам’яних постаменти з чотирма заглибленнями, в які могли вставлятися дві жіночі скульптури.

 

В отворах постаментів було виявлено залишки червоної вохри, якою традиційно ще з часів палеоліту посипались культові жіночі скульптурки. На одному з кількох виявлених у храмі високих постаментів, який міг призначатися для статуї богині, було зображено дерево життя. В інших постаментах були зроблені ніші, які, можливо, призначались для скульптури.

Менгір у храмовому комплексі Хаджар-Кім (Мальта). IV – III тис. р. до н.е.

Важливою особливістю храмового комплексу є поставлений у західній частині менгір (5,2 м), який не заглиблений у землю, як інші менгіри на 10 відсотків своєї висоти,  а вставлений у ямку на постаменті. Зважаючи на те, що храм був присвячений Богині-Матері, менгір міг виконувати функцію чоловічого начала.

[1] Мнайдра (храмовый комплекс) [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ancient-wisdom.com/maltamnajdra.htm. – заголовок з екрану.
[2] Хаджар-Ким [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ancient-wisdom.com/maltahagarqim.htm. – Заголовок з екрану.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Facebook Comments
Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.