Триєдина формула Росії: клептоманія, клаустрофобія, мазохізм

Інтерпретація історії і сучасності Росії є абсолютно нелогічною. Наприклад, “путінський режим” вважають жахливим, а російський народ – правильним, та ще й таким, що сповідує мазохізм, підтримує експерименти над собою і сам експериментує з іншими народами.

Однак люди не можуть бути лінивими і озлобленими, якщо їхнє життя в країні облаштоване за найвищими стандартами, як і не може народ бути богобоязним, працьовитим, добрим і справедливим, а його існування за “режиму” – важким, безперспективним та приреченим на жебрування. “Ми думали: там скриня з коштовностями. Так думати нам допомогали найкращі в ХIХ: Достоєвський і Толстой. Так думали майже всі наші письменники, селяни, Солженіцин…”.[1]

Упродовж своєї історії Росія не тільки не вміла жити по-людськи, без революцій і захоплення чужих територій, а й нав’язувала свою нездатність іншим народам, формувала систему управління під наступні війни, загарбання і приєднання. Як писав Віктор Єрофєєв: “Росіяни – ганебна нація. Зошит стереотипів. Вони не вміють працювати систематично і систематично думати. Вони здебільшого спроможні на спорадичні, одноразові дії. За своєю пафосною емоційністю, печерною наївністю, пузатістю, поведінковою неоковирністю росіяни тривалий час були прямо протилежні великому естетичному стилю Заходу – стилю cool”.[2]

З геоекономічних міркувань та прагматичних мотивів усі сусідні народи мали б підтримувати дружні стосунки з Росією, адже на її території стільки природних ресурсів. Однак насправді між країнами суцільна неприязнь! І навіть держави, що формально не були у “братському союзі” з Росією (Польща, Чехословаччина, Угорщина, Німеччина, Болгарія) чомусь також не люблять росіян. Але чому?

А кому ж цей народ великодержавних шовіністів приніс користь своїми революціями, “визвольними війнами” та “допомогою”? Впродовж історії Росія “звільняла”, “рятувала”, “просвічувала”, “годувала” та “розвивала”, і все це відтворилось в її “ідеальних” правителях: Іван Грозний, Петро-І, Йосип Сталін, Володимир Путін. Російський народ завжди підтримував царя, партію і диктаторів, та будь-яку війну, яку вони розпочинали, а тих, хто цього не схвалював, вважав ворогами, зрадниками та дисидентами і знищував за одностайної підтримки більшості. Справедливою тут є думка Віктора Єрофєєва: “Росіянин вважає, що йому нічого не належить. Росіянин вважає, що йому належить весь світ”.

Царська імперія, також відома як “тюрма народів”, трансформувалась в імперію радянську зі злочинною практикою щодо інших націй. Росія, як сьогоднішня спадкоємиця СРСР, несе не менше лиха, біди, жорстокості й нелюдяності. Однак  чи визнав російський народ свою відповідальність за те, що чинили його попередники впродовж віків? Віктор Єрофєєв помилково вважав, “…що прийде нове покоління і покається за всіх, як в Німеччині. Прийшло нове покоління. З дубинкою в руках”. Можливо, відповідь слід шукати не в політичних режимах, а в генетичних кодах населення.

Зрозуміло, що “путінський режим” усвідомлює світову геополітичну і геоекономічну ситуацію, а тому робитиме все, щоб перейти на глобальний рівень інтерпретації “заслуг великого народу”. Прагнення Росії піднятись над іншими країнами за допомогою різноманітних прийомів, способів та інструментів є свідченням інформаційного планетарного блефу, намаганням повернути втрачену велич навіть ціною залякування, загарбання та приниження.

[1] Тут і далі цитуємо за: https://snob.ru/selected/entry/80436

[2] Тут і далі цитуємо за: https://www.litmir.me/br/?b=226545&p=5

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Facebook Comments