Від Парацельса до наших днів (частина 1)

Розвиток медицини тісно пов’язаний із загальним технічним прогресом, але попри стрімку появу все нових медичних приладів, розроблених на основі останніх досягнень науки і техніки, кількість осіб, що потребують медичної допомоги, не зменшується. Тому чимало лікарів починають шукати альтернативні терапевтичні методи на основі народної і нетрадиційної медицини. Сьогодні вже є оздоровчі центри, де повністю відмовились від досягнень науково-технічного прогресу, а досвідчені лікарі-біоенерготерапевти проводять діагностику та лікування без комп’ютерних систем.

Традиційна медицина впливає на пацієнта ззовні, і зводиться до прийому препаратів або впливу електромагнітних полів. А от лікар-біоенерготерапевт використовує слабку всепроникаючу енергію, яка має неелектромагнітну природу. Останніми роками з’явилось багато теорій походження цього явища, зокрема припущення Анатолія Охатріна про лептонну енергію, Альберта Вейника про хронарні поля, Геннадія Сергєєва і Олександра Дуброва про біогравітаційну енергію, Анатолія Акімова про енергію торсійного поля тощо.

Та як відомо, все нове – це добре забуте старе. У древніх священних книгах індуїстів та буддистів є згадки про певну космічну життєву праенергію, яку сприймають і перетворюють енергетичні центри людини – чакри. А от давньогрецький вчений і філософ Аристотель ще понад 2000 років тому стверджував, що крім основних стихій – землі, води, повітря та вогню, існує і п’ята, яку він назвав “ефіром”. Фізики середньовіччя також знали про існування цієї стихії і були переконані, що нею заповнений весь простір, зокрема і людина.

Європейський лікар і філософ епохи Відродження Теофраст Парацельс також вважав, що існує всепроникаюча планетарна енергія, яку можна використовувати для оновлення життєвих сил людини. Його методи лікування ґрунтувалися на переконанні, що кожна планета впливає не тільки на людські органи, а й на певні метали, мінерали і рослини, і якщо їх правильно приготувати у потрібний астрологічний час, то вони активують енергії планет, які позитивно впливають на ефірне та астральне тіло людини.

Першим експериментальне вивчення “життєвої енергії” розпочав німецький природознавець і філософ Карл фон Райхенбах. Дослідник вважав, що деякі люди можуть бачити енергію як містичне світіння (ауру), що виходить з периферії органічних і неорганічних тіл. Райхенбах не мав такої здатності, однак знайшов спосіб зробити енергію видимою за допомогою фотографічного і кристалооптичного методів. Під час досліджень вчений також виявив, що деякі люди можуть не лише відчувати і бачити цю енергію, а й керувати нею і значно підвищувати її концентрацію.

Саме такою людиною був німецький цілитель Франц Антон Месмер. За свою дисертацію про вплив планет на людину він отримав диплом лікаря. Месмер стверджував, що космічний з’язок відбувається через особливу тонку енергію, яка пронизує весь простір. Здатність організму сприймати енергії планет і впливати на навколишні предмети Месмер назвав “магнетизмом”, а підтвердження його теорії було в успішному лікуванні хворих. Цією планетарною енергією цілитель також “заряджав” воду і різні предмети.

Отже, все вказує на те, що сучасні лікарі-біоенерготерапевти, як і їхні попередники-цілителі, застосовують для лікування тонку енергію, що пронизує весь Всесвіт і, ймовірно, має ефірну природу. Однак наскільки обґрунтованими були результати досліджень космічної енергії і чи можна покладатись на спадок античних мислителів у сучасних методах лікування?

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Facebook Comments