Маркет корупція

Національні інтереси та цінності: безпековий вимір

Сьогодні, коли Україна зіткнулась із низкою загроз та викликів, надзвичайно актуальною є проблема формування політики національної безпеки, яка б базувалась на відповідній Стратегії. При створенні Стратегії національної безпеки можна використати два підходи. Перший заснований на ієрархії національних інтересів і цілей; другий зорієнтований на національні цінності.

Національний інтерес – це інтегральний вираз інтересів усіх членів суспільства, що реалізуються через політичну систему відповідної держави як компроміс у поєднанні запитів кожної людини і суспільства загалом.[1] Усі елементи політичної системи повинні разом створювати національні інтереси, які є основою функціонування її складових. Національний інтерес – це також і реальна причина дій нації та держави, спрямованих на своє виживання, функціонування і розвиток, або як сукупність національних цілей і базових цінностей, які відіграють важливу роль у стратегії і тактиці в галузі національної безпеки.[2]

Водночас національні інтереси – це усвідомлені потреби держави, що визначаються економічними і геополітичними відносинами, культурно-історичними традиціями, потребою гарантування безпеки, захистом населення від зовнішньої загрози і внутрішніх заворушень, екологічних катастроф.[3]А от у Законі “Про основи національної безпеки України” національні інтереси визначаються як життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності українського народу, основні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток.[4]Однак обожнення понять “інтереси” та “цінності” є не зовсім коректним.

Термін “національний інтерес” походить із західної політичної літератури, де він визначався як “державний інтерес”. Саме таке розуміння є переважаючим в західних країнах, оскільки вони здебільшого є мононаціональними державами (не так в етнічному аспекті, як у соціальному). У західних суспільствах нація – це єдність громадянського суспільства і держави, тому національний інтерес виконує консолідуючу функцію та зменшує протиріччя між інтересами країни і людей.

Одним з важливих завдань політики національної безпеки є систематизація та класифікація національних інтересів. Зокрема в США виділяють захист батьківщини, економічне процвітання, пропаганду цінностей та світовий порядок, і часто зводять їх до трьох основних категорій: безпеки, добробуту та цінностей.[5]

Формуючи систему національних інтересів необхідно враховувати національні цінності, адже саме вони закладають аксіологічну основу системи національної безпеки. Цінності утворюють правову, філософську та етичну основу для забезпечення майбутнього держави. Їхня втрата може спричинити зникнення нації як самостійного суб’єкта міжнародних відносин.

Національні цінності – це предмети, явища та їхні властивості, що гарантують безпечне існування та прогресивний розвиток особі, суспільству і державі. Також це наявні та ідеальні соціальні, матеріальні та духовні блага, що задовольняють потреби та інтереси людей.[6] Саме національні цінності є концептуальними, ідеологічними основами, консолідуючими чинниками, важливими життєвими орієнтирами на шляху ефективного суспільного розвитку. Людям характерні цінності, як об’єктивні параметри внутрішнього середовища, чітке дотримання яких є домінантою їхнього успішного розвитку.[7]

Тільки національні цінності можуть бути стійким фундаментом для гармонізації інтересів людини, громадянського суспільства та держави, тому провідною ідеєю Стратегії національної безпеки повинна бути активізація зусиль, спрямованих на консолідацію українців навколо спільних національних інтересів та цінностей.

Згідно з дослідженням Інституту соціології НАН України, громадяни виділяють п’ять ціннісних синдромів.[8] Перший охоплює здоров’я (4,74 бала за 5-бальною шкалою), сім’я (4,72), діти (4,67) та добробут (4,67). До другого ціннісного синдрому належить створення в суспільстві різних можливостей для всіх, сприятливий морально-психологічний клімат у суспільстві та соціальна рівність (середній бал – 4,06). Третій ціннісний синдром містить національно-культурне відродження та участь у релігійному житті(середній бал – 3, 47). Четвертий охоплює самореалізаційні цінності: цікава робота, суспільне визнання, підвищення освітнього рівня, розширення культурного бачення (середній бал – 3,70). До п’ятого ціннісного синдрому належать політико-громадянські цінності: державна незалежність країни, демократичний розвиток країни, участь у діяльності політичних партій і громадських організацій тощо (середній бал – 3,51).

Домінуючі цінності українців за даними моніторингу Інституту соціології НАН України

Володимир Горбулін та Анатолій Качинський розділили систему національних цінностей на цінності індивіда, суспільства та держави. До першої групи вчені віднесли: індивідуалізм, патріотизм, права та свободи людини, право приватної власності та загальнолюдські цінності; до суспільних цінностей – добробут, соціальну справедливість, міжетнічну та міжконфесійну злагоду, ліберально-демократичні традиції, матеріальні й духовні надбання. Цінності держави – це природні ресурси, конституційний лад, національна безпека, державний суверенітет, система міжнародних зв’язків та територіальна цілісність.[9]

На думку Володимира Горбуліна та Анатолія Качинського, майбутнє існування держави й нації має розглядатися крізь призму її ціннісного ядра, що консолідує суспільство, а саме: національна безпека, духовні надбання, добробут, система міжнародних зв’язків, патріотизм і соціальна справедливість.

До цієї системи цінностей потрібно додати такі індивідуальні потреби як релігійність, терпимість, миролюбність, доброзичливість, гостинність, працелюбство, сім’я, які завжди були притаманні українцям.

На основі національних інтересів та цінностей формуються національні цілі – конкретні ключові завдання, які держава ставить перед собою заради захисту інтересів та цінностей. Національні цілі – це дороговкази розвитку суспільства до побудови моделі кращого стану особи, суспільства та держави.

Отже, національні цінності, інтереси та цілі формують систему гарантування безпеки та є основою Стратегії національної безпеки.

[1] Мала енциклопедія етнодержавознавства
[2] Енциклопедія етнокультурознавства
[3] Политология. Словарь
[4] http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/964-15
[5] Schmitt M. Identifying National Objectives and Developing Strategy: A Process Oriented Approach
[6] Возженников А. В. Национальная безопасность: теорія, практика, стратегия
[7] Малышев А. В. Новая общесоциологическая теория (парадигма): Монографія
[8] Ручка А. Ціннісна ментальність вікових груп соціуму
[9] Горбулін В. П., Качинський А. Б. Засади національної безпеки України

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Facebook Comments
Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.