Польські добровольці у Львові. 1919 рік. Фонд ЦДіА у Львові

Перша летунська сотня Української Галицької армії

Перед початком революції в Російській імперії до складу Подільської губернії входило дванадцять повітів, де за переписом 1897 року було більше 7-ми тисяч населених пунктів, зокрема 17 міст і 120 містечок з 3-ма мільйонами мешканців. Одним з таких невеличких подільських населених пунктів було село Шатава (сьогодні Дунаєвецького району Хмельницької області).

Вигідне торгівельно-економічне і військово-стратегічне розташування, що надавало прикордонному селу контроль над перевалом через Товтри у напрямкові Кам’янця-Подільського й зливу Збруча з Дністром, зумовило активну роль Шатави у національно-визвольних змаганнях 1917-1921 років.

Восени 1918 року після розвалу Австро-Угорщини на Західних землях розпочалася підготовка до українського повстання, що отримало назву “Листопадовий зрив”. У результаті революції утворилась Західноукраїнська Народна Республіка. Оскільки на відвойовані українцями території на той час претендувала Польща, невдовзі розпочалася польсько-українська війна. Вже тоді уряд ЗУНР відправив кількох делегатів від Галичини до Гетьмана Павла Скоропадського з проханням допомогти у боротьбі з поляками.

З огляду на тодішню міжнародну та внутрішню ситуацію Гетьманату, Павло Скоропадський не міг відкрито підтримати ЗУНР, однак нелегально надав Українській Галицькій армії кілька мільйонів готівкою, бойовий панцерник з набоями й кількадесят вагонів військового майна, зокрема вагони з цукром – найліквідніший продукт і найціннішу валюту того часу. Гетьман також дозволив приєднатись до УГА добровольцям, і наказав Січовим Стрільцям “самовільно” вирушити з Білої Церкви для підтримки українців у боротьбі з поляками. Проте Стрільці відмовились виконувати розпорядження, а згодом виступили на чолі з Директорією в авангарді повстання проти Гетьмана.

Ветерани Летунського відділу Галицької армії. 1921 рік. Фонд ЦДАКФДУ їм. Г. С. Пшеничного

Першого листопада 1918 року старшина Начальної Команди Української Галицької армії Дмитро Кренжаловський звернувся до Гетьмана з проханням допомогти у створенні військово-повітряних сил УГА. Згодом, за рішенням Павла Скоропадського, осередком зародження Першого Летунського Полку стало саме село Шатава.

У Києві Дмитро Кренжаловський спершу відвідав свого знайомого – директора щойно заснованого державного театру Миколу Садовського. Дізнавшись про причину приїзду товариша, Садовський влаштував йому зустріч з міністром закордонних справ Дмитром Дорошенком. Однак справи такої важливості міг вирішувати тільки сам Гетьман, тому згодом Дорошенко організував делегату з Галичини аудієнцію у Павла Скоропадського. Очільник Української Держави погодився допомогти ЗУНР, адже вважав таку ініціативу “загальноукраїнською справою”. Невдовзі Гетьман наказав перебазувати летунську сотню з Одеси до Шатави, де її мав очолити полковник армії Української Держави Борис Губер.

На початку грудня 1918 року Начальна Команда Летунської Сотні разом з Губером та п’ятьма старшинами прибула до Шатави. Пізніше до них приєднались ще шість підстарший та дев’ять стрільців. Згодом летунська сотня вступила у боротьбу проти поляків. Старшини, що переважно не були українцями за походженням, загинули у лавах Української Галицької армії.

Отже, невеличке подільське село Шатава, завдяки розпорядженню Павла Скоропадського і боротьбі стрілецтва Галицької армії проти поляків, стало не лише місцем зародження Першого Летунського Полку УГА, а й одним із символів єдності, нерозривності й державної соборності українців.

 

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Facebook Comments
Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.