Зрозуміти себе і зв’язок з Універсумом

Пізнати всі закони Універсуму і розкрити таємницю виникнення людства на Землі неможливо. Однак на певному етапі розвитку ці питання все ж постають перед кожною людиною, і не всім щастить зрозуміти мету свого народження. Американський письменник Марк Твен стверджував: “Два дні є у твоєму житті найважливішими: день, коли ти з’явився на світ, і день, коли зрозумів, навіщо”. І справді, якби ми хоч трохи розуміли свою мету на Землі, то осмисленіше б взаємодіяли з Всесвітом.

Якщо еволюцію тварин можна пояснити вченням Дарвіна, то теорії розвитку людини викликають великі сумніви, хоча й описані вони у священних книгах майже всіх світових релігій. На відміну від людей, тварини одного виду поводять себе в подібних ситуаціях майже однаково, підкоряючись сталому алгоритму поведінки, спадковому інстинкту. А от реакція людей на одну життєву обставину може бути цілком протилежною, як і поведінка тварин різного виду. Тож чому люди як представники одного виду не підкоряються однаковим інстинктам?

Можливо людей також можна поділити на підвиди? Але біологічно ми всі майже ідентичні, і відрізняємось тільки приналежністю до певної раси. Але раса зовсім не характеризує нашу поведінку. Тоді чи можемо ми відрізнятись один від одного чимось невидимим? Якщо припустити, що людина має не тільки матеріальне тіло, але і більш тонке, то тоді відмінність поведінки людей в однакових життєвих ситуаціях можна пояснити несхожістю їхніх душ.

Тоді зовсім по-іншому можна трактувати слова Артура Шопенгауера: “Людина – єдина тварина, яка завдає болю іншому, не маючи при цьому жодної іншої мети”. Тобто серед всього різнобарв’я біосфери Землі в людській подобі можуть бути творіння з нерозвиненими душами, які здатні на такі аморальні вчинки стосовно інших істот, які навіть у тваринному світі не трапляються.

Якщо вважати, що душа людини втілюється тільки один раз, то чому люди народжуються з такою великою різницею в її розвитку? Пояснити це може теорія реінкарнації. Душа з’являється зовсім незрілою, і може схиляти людину до аморальних вчинків. Однак згодом вона набуває певних навичок, перевтілюється багато разів, поступово розвиваючись, і доходить до таких духовних висот, що потреба перероджуватись зникає.

Якщо кожна людина має душу з певним рівнем розвитку, то чи можливо сформувати загальну модель взаємодії з Універсумом? Відомо, що не тільки наші дії, але і думки впливають на Всесвіт. Тому якщо ми мислитимемо позитивно, то в Універсумі також відбудуться хороші зміни, і наше майбутнє сформується більш сприятливим для нас. Подібного нас вчать і світові релігії, налаштовуючи на добро, любов і взаємоповагу, і застерігаючи від негативних вчинків.

Але чому життя на Землі не таке ідеальне, як би ми хотіли? Ймовірно, воно й не може бути досконалим, адже всі люди народжуються з різними душами. Кожна особа повинна пройти за життя низку випробувань, зумовлених вчинками в попередніх утіленнях. Але якщо людину з самого дитинства налаштовувати на добро, то можна сформувати їй хороше майбутнє. Прикладом цього є життя в розвинених країнах Європи і Америки, де головною цінністю є людина, а рівень чесності і моралі є доволі високим.

На жаль, в Україні і країнах колишньої СРСР, на протязі століть Російська імперія свідомо знищувала найчесніших і найдуховніших громадян, і наслідком цього є наше життя сьогодні. Тож вислів, що кожен народ має таке життя, на яке заслуговує, є цілком правильним. Однак на відміну від решти країн пострадянського простору, пройшовши через великі випробування, ми таки усвідомили всі позитивні і негативні вчинки у своїй історії, і здатні тепер досягти такого прогресу в своєму духовному розвитку, щоб бути взірцем не тільки для Східної, але і Західної Європи.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Facebook Comments