Російський військовослужбовець в с. Перевальне за Сімферополем, 5 березня 2014 р /theatlantic.com

10 способів, за допомогою яких воює Росія

Століттями російські методи ведення війни були різними. Чи був ворогом Наполеон, Гітлер чи НАТО, Росія розчавлювала їх величезною силою військ, танків, артилерії та ядерної зброї. Ці дні закінчилися. Сучасний шлях ведення війни Росією є набагато тоншим та більш технологічним. Він також наближений до західного способу війни, який практикують німці та сучасні американці.

“Незважаючи на чіткий вплив радянської спадщини, збройні сили Російської Федерації значно еволюціонували, щоб відображати нові реальності, з якими стикаються керівники російської оборони. Росія більше не має масової переваги у людських ресурсах перед своїми потенційними суперниками, а також не може поступатись територією з метою виграти час, враховуючи швидкість, діапазон та ударну потужність сучасних боєприпасів, що постачаються з повітря”, – йдеться у новому дослідженні корпорації RAND. “Передбачаючи майбутнє, в якому їхні традиційні сильні сторони відсутні або менш корисні, російські військові лідери адаптувалися таким чином, щоб забезпечити ефективний захист своєї батьківщини та, у разі необхідності, дозволити обмежені наступальні операції поблизу їхньої периферії”.

З огляду на те, що аналіз російської стратегії та намірів часто відрізняється, залежно від ідеології аналітика, дослідження RAND починається з чіткого припущення: “Російські сили загалом покликані захищати свою батьківщину, зокрема основні населені центри та промисловість. Немає жодних доказів того, що Росія прагне до масштабного протистояння з приблизно рівними чи однаковими з нею суперниками, і справді ймовірно, що російські лідери усвідомлюють недоліки, з якими стикається Росія під час тривалого конфлікту з таким суперником, як НАТО”.

Тому автори роблять перелік десяти основних характеристик нинішнього російського методу ведення війни:

  • “Російські військові захищатимуть свою батьківщину та важливі промислові та населені центри, використовуючи багаторівневі, інтегровані засоби протиповітряної оборони, обмежену кількість оборонних боєприпасів та буферних держав, щоб виграти простір і час для реагування на можливі страйки чи вторгнення”. Буферні держави та системи оборони кордону скористалися б традиційною російською практикою вигравання часу та простору, що дало б Росії можливість перевести подих для мобілізації. Вони також будуть поповнювати ядерну зброю як гарантію територіальної цілісності Росії.
  • “Росія сподівається захистити свою територію та уникнути бою з рівним чи з суперником схожої сили без можливості відступу, оснащуючи захисні системи та ударну зброю ракетами з розширеним радіусом дії. Ці ракети також дадуть експлуатаційні переваги російським силам, які проводять наступальні операції біля кордонів”. Росія прагне перешкодити будь-яким загрозам на її кордоні, які можуть мати на меті російську центральну територію, таким як авіаносні судна, кораблі, здатні атакувати наземні цілі або забезпечити протиракетну оборону, іноземні бази та деякі види літаків. Щоб досягти цього, Росія побудувала різні види наземних, морських та повітряних ракет. Поки Росія дотримуватиметься спільної стратегії використання повітряних, сухопутних, морських і нерегулярних сил, “аерокосмічна галузь стане основною сучасної війни”, як вважають російсьекі стратеги, – зазначено в дослідженні.
  • “З огляду на традиційні слабкі сторони Росії у тривалій війні з рівними чи приблизно рівними суперниками, вона спробує скористатися непрямими стратегіями та асиметричними характеристиками у багатьох сферах, щоб пом’якшити відчутний дисбаланс”.
  • “Абсолютною гарантією для російського керівництва є його арсенал тактичної та стратегічної ядерної зброї; Росія може погрожувати використати свою зброю у відповідь на звичайну атаку, яка може перешкодити контролю над державою або загрожувати російським ядерним засобам залякування”. Хоча Росія багато інвестувала у модернізацію своїх неядерних можливостей ведення звичайних бойових дій, “Росія може розглядати ядерну відповідь на неядерні напади, які, на її думку, є серйозною загрозою її територіальній цілісності та суверенітету, уряду і життєздатності її стратегічних ядерних способів залякування”, – роблять висновки автори дослідження. Напад на російський Калінінград, на територію Німеччини, анексовану після Другої світової війни, вважатиметься загрозою для Росії.
  • “Декілька російських та радянських операцій здійснили оперативний, скоординований переворот, спрямований на досягнення цілей кампанії за дуже короткий проміжок часу; такий маневр, ймовірно, залишиться, особливо в запланованих операціях”. Росія також використовуватиме маскування, щоб приховати підготовку до своїх операцій.
  • “Завдяки нещодавнім реформам значно більший відсоток сухопутних компонентів російських Збройних Сил є доступними при вищій готовності до непередбачених обставин, дозволяючи одночасно зменшити загальну кількість одиниць; підрозділи можуть передислоковуватись залізницею, щоб швидко створити потужні бойові дії наземних військ в Росії у відповідь на кризу”.
  • “Звичайні та нетрадиційні підходи до ведення війни, ймовірно, будуть поєднані в багатьох сценаріях потенційних конфліктів; спеціальні оперативні сили, озброєні формування та прихильні цивільні особи можуть забезпечити орієнтування, ситуаційну обізнаність та переслідування по всьому бойовому полі”.
  • “На оперативному та тактичному рівнях, швидше за все, Росія зосереджується на руйнуванні, деградуванні або знищенні командування та управління противника та його захисної здатності шляхом використання кінетичних пожеж, кібер/електронної війни та прямої дії маневреної сили”.
  • “Росія має обмежену кількість довготермінових стандартних можливостей нанесення точних ударів, які можуть використовуватися для вирішення ключових оперативних та стратегічних цілей, особливо тих, що перебувають в фіксованих, відомих місцях”.
  • На місцевості російська тактика, швидше за все, робитиме акцент на масовій стрільбі із закритих позицій (особливо вогонь на далеку відстань), і дія цього вогню буде використовуватись високомобільними транспортними засобами з великою здатністю керувати вогнем”. Замість того, щоб вести бої з ворожим військом, російські сили намагатимуться використовувати маневри, щоб виявити та встановити ворожі сили, а потім знищити їх масовою артилерією.

Проте дослідження RAND також запитує, наскільки добре російські військові можуть реалізувати цей новий підхід до війни. Хоча деякі сили, зокрема військово-повітряні, добре проявили себе в конфліктах, наприклад у Сирії, “інші підрозділи оснащені старою зброєю та мають більше призовників, які відбувають 12-місячний термін; не дивно, що вони можуть намагатись досягти такого ж рівня ефективності. Питання, наскільки російські військові загалом можуть розширити можливості, проявлені в недавніх конфліктах, залишається відкритим”.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Facebook Comments
Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.