Вершбоу: Як принести мир на Донбас

Олександр Вершбоу, американський дипломат і урядовець, колишній заступник генерального секретаря НАТО опублікував свою статтю під назвою “Як принести мир на Донбас. (Так, це можливо)” про можливі шляхи вирішення конфлікту на сході України :

«Минулого місяця Володимир Путін знову привідкрив двері для створення миротворчих сил на Східній Україні. Розгортання такої сили, якщо це буде зроблено належним чином, могло б принести мир у конфлікт, який триває майже чотири роки. Без цього конфлікт може загостритись, поставивши під загрозу стабільність України та знищивши будь-які підстави для зменшення напруженості між Росією та Заходом.

Це не перший раз, коли Путін пропонує ввести миротворчі сили. Його перша пропозиція у вересні була неефективною; сили були б обмежені лінією контакту, що відокремило б Україну від окупованих територій і стосувались би лише захисту беззбройних спостерігачів Організації з безпеки і співробітництва в Європі. Сили, швидше за все, заморозили б конфлікт, а не припинили б його.

Скептицизм щодо намірів Путіна виправданий. Росіяни були нещирими у всьому, що вони робили, щоб дестабілізувати Україну, починаючи з 2013 року, у тому числі заперечуючи те, що російські війська на Донбасі керують так званими сепаратистськими силами.
Путін може спостерігати за подовженням статусу кво на Донбасі – з постійними порушеннями припинення вогню та низьким рівнем насильства, яке провокується в основному російськими збройними силами – як найбезпечнішим варіантом на сьогоднішній день, коли в країні наближаються президентські вибори у березні та відновлюються суперечності в Києві. Адже окупація Донбасу – це засіб для завершення запланованого: дестабілізувати Україну та підірвати її шанси на європейське майбутнє. Хоча Росія має інші форми впливу, які вона може використати проти України, але підтримування конфлікту, в якому українці борються між собою, може бути найлегшим способом у короткостроковій перспективі.

Однак, розрахунок Путіна може змінитися після виборів, оскільки фінансові та політичні витрати на окупацію продовжують зростати. Посилений тиск заходу, включаючи загрозу додаткових санкцій та доставка нової летальної зброї в Україну, може переконати Путіна, що час не на стороні Росії і що він повинен віддати Донбас. У цьому випадку важливо буде мати сильні миротворчі сили ООН.

Надійний мандат не означає посилення миру. Мир залежить від російської згоди виконати Мінські угоди, які вимагають відновлення українського суверенітету на всій території Донбасу, включаючи міжнародний кордон, та встановити ключові політичні та військові кроки для досягнення цих цілей. Але Мінським угодам бракує механізмів, що необхідні для забезпечення плавного та впорядкованого переходу до українського суверенітету, безпечного для населення з обох сторін. Саме в такому випадку застосовуються миротворчі сили ООН.

Після введення міцних миротворчих сил, Росія зможе відвести тисячі своїх офіцерів і солдатів, які воюють на Донбасі без розпізнавальних знаків, розпустити незаконні ополчення двох самопроголошених республік і забрати московський масивний арсенал важкого озброєння. Після цього вздовж міжнародного кордону миротворчі сили гарантували б, що російські сили та зброя більше не зможуть безкарно в’їхати на Донбас.

Миротворчі сили повинні в ідеалі містити як військові, так і поліцейські сили, здатні підтримувати безпеку уздовж лінії контакту та міжнародного кордону, встановлювати громадський порядок на Донбасі та боротися з “деструктивними силами” з обох боків. Миротворчі сили відтермінують вступ українських збройних сил і поліції до закінчення перехідного періоду і будуть відповіддю на часто повторювані побоювання Путіна щодо “репресій” проти місцевого населення, яким би перебільшенням це занепокоєння не було.
Прибуття миротворців ООН спонукало б внутрішньо переміщених осіб повернутись в свої будинки на Донбасі та до відновлення промислового та сільськогосподарського виробництва. Необхідна буде окрема міжнародна ініціатива щодо відновлення Донбасу, можливо очолювана Європейським Союзом, для того, щоб відновити економіку. Миротворчі місії могли б виконувати операції з розмінування, які є першочерговим завданням в процесі реконструкції.

Важливим також є створення тимчасової цивільної адміністрації, як це було при попередніх операціях ООН. Адміністрація відновить компетентне урядування та кримінальне правосуддя після розформування самопроголошених народних республік. Це сприяло б поступовому поверненню українських політичних та судових інституцій, які не відразу будуть вітатись.

Створення безпечних умов для проведення виборів є ключовим. Проведення міжнародно-затверджених виборів дозволить розблокувати інші аспекти Мінська, включаючи виконання закону про спеціальний статус Донбасу та амністію, а також відкрити для України можливість відновлення контролю над міжнародними кордонами. Присутність миротворчих сил та міжнародної адміністрації протягом декількох місяців до виборів може створити стабільність, необхідну для проведення кампаній та голосування в атмосфері, вільній від залякування. Відновлення доступу для українських політичних партій, неурядових організацій та засобів масової інформації є важливими передумовами проведення вільних і чесних виборів.

Миротворчі сили повинні розгортатися швидко, щоб зайняти місце російських і проросійських сил і мінімізувати період, протягом якого миротворці та незаконні збройні сили будуть діяти разом один з одним. Однак, швидке розгортання не є сильною стороною ООН. З цієї причини можливо буде краще делегувати виконання мандата ООН багатонаціональній коаліції бажаючих під політичним керівництвом сильного спеціального представника генерального секретаря, який звітуватиме Раді Безпеки ООН.
Країни, що надають війська, можуть включати в себе країни, які не є членами НАТО (наприклад, Австрія, Фінляндія, Швеція, Швейцарія), кілька країн СНД, прийнятних для України та Росії (таких як Вірменія та Казахстан), а також військовоспроможні країни поза межами Європи.

Інші питання, які необхідно розглянути, включають розмір сили (від 20 000 до 50 000), відносини між миротворчою силою і Спеціальною моніторинговою місією ОБСЄ та тривалість операції. Особливо складно буде мати справу з “місцевою міліцією”, яка може існувати згідно з Мінськими домовленостями навіть після відновлення українського суверенітету.

Експерти зазвичай зосереджуються на тому, як переконати Путіна виконувати Мінські зобов’ання, але ми не повинні недооцінювати труднощі з їх виконанням українцями. Мінські угоди стають все більш непопулярними серед українських еліт. Критики правомірно стверджують, що на Україну були накладені умови. Вони стверджують, що навіть якщо Росія відступить і ці угоди будуть повністю виконані, реінтегрований Донбас буде дестабілізуючим “Троянським конем”. Більше того, вони підозрюють, що Росія буде використовувати розбіжності у мандаті ООН, щоб призупинити імплементацію до повного відновлення українського суверенітету – перетворюючи Донбас у заморожений конфлікт ООН, подібний до того, що стався в окупованих регіонах Грузії в 1990-х роках. Деякі підозрюють, що це справжня мета Путіна і вони можуть бути правими.

Загалом, існує багато проблем, пов’язаних із визначенням мандату миротворчих сил ООН на Донбасі та забезпеченням його успіху. Все одно залишиться невирішеною незаконна анексія та окупація Криму, яку Захід ніколи не повинен визнати. Але повне виконання Мінських угод є єдиним способом розпочати процес відновлення суверенітету та територіальної цілісності України і воно стане першим кроком до відновлення європейського порядку. Це має бути одним з наших найвищих пріоритетів у 2018 році».

Джерело

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Facebook Comments