Найстаріший Homo sapiens?

Закам’янілі останки з Марокко дають нове пояснення походженню сучасної людини, – пише Кейт Вонґ у колонці для журналу “Scientific American”.

“У 1961 році в копальні бариту в марокканському масиві Джебель-Ірхуд (приблизно 100 км на захід від Марракешу) знайдено людський череп. Під час подальших розкопок виявили численні кістки людей та тварин, а також кам’яні знаряддя. Спершу археологи вважали, що це останки неандертальця давниною 40 тис. років, однак згодом збагнули, що ці скам’янілості належать Homo sapiens, що жив приблизно 160 тис. років тому. Ця “людина з Джебель-Ірхуд” все ж не переставала інтригувати, оскільки з здавалася більш примітивною, ніж найстаріші останки Homo sapiens.

Сьогодні нові факти знову змушують переписати історію знахідки. Науковці на чолі з Жаком Габліном із Інституту еволюційної антропології ім. Макса Планка у Лейпцигу знайшлина місці розкопок нові людські останки і кам’яні знаряддя. Також вчені переконані, що останки є значно старшими, аніж видавалося досі. Результати досліджень опублікували в одному із останніх номерів “Nature”. Якщо ці скам’янілості і справді належать Homo sapiens, як стверджують вчені, то ця знахідка відкидає виникнення нашого виду ще на 100 тис. років, і ставить під сумнів сучасні погляди на вік і місце його народження.

Дослідники здавна погоджуються, що Homosapiens походить з Африки. Досі його найстарішими загально визнаними останками вважають скаменілості з Omo Kibish, які налічують 195 тис. років, і з Herto – 160 тис. років (обидва місця у Ефіопії). Однак дослідження ДНК останків з Марокко натякають, що наш вид може бути значно давнішим.

У своїй новій праці Ж. Габлін разом з колегами описує нові знахідки, що належать декільком особам із невивченої раніше частини розкопок у Джебель-Ірхуд. Серед них є череп, щелепа, кам’яні знаряддя і кості тварин, впольованих людьми. Вік знахідок – 350-280 тис. років.

Дослідники зауважують, що розміри і форма кісток обличчя людини з Джебель-Ірхуд, а також її зуби і будова щелепи відповідають Homo sapiens, а не неандертальцеві чи іншим видам Homo. Водночас верхівка черепа є видовженою, як у архаїчних Homo, а не кулеподібною, як у сучасних людей, що натякає на іншу архітектуру і структуру мозку. Як зауважив Габлін на прес-конференції, останки із у Джебель-Ірхуд репрезентують “найглибше коріння нашого виду і належать до найстарших представників Homo sapiens, яких будь-коли знаходили – чи то в Африці, чи деінде”. Хоч останкам зДжебель-Ірхуд не вистачає деяких “типово людських” ознак, та їхня анатомічна будова вказує на те, що під час еволюції вони могли б перетворитися у повноправних представників нашого виду.

На думку Габліна, нові знахідки не означають, що сучасна людина походить з Марокко, але вказують – разом з відомими досі зразками, – що виникнення нашого виду мало панафриканський характер. Майже 300 тис. років тому сучасні представники Homo sapiens вже жили на всьому континенті. Цьому сприяло й те, що тодішня Африка була зовсім іншою – Сахара була зеленою, а не непрохідною пустельною перешкодою.

Але не всі дослідники погоджуються, що останки з Джебель-Ірхуд належать Homo sapiens. Палеоантрополог із Університету Вісконсин-Медісон Джон Гаукс зазначає, що Габлін не порівнював останків з Джебель-Ірхуд із іспанськими скам’янілостями Homo antecessor, що налічують майже 800 тис. років. Гаукс пише: “Можливо людина з Джебель-Ірхуд і могла перетворитися на сучасного Homo sapiens, але настільки ж імовірним є те, що вона зберегла у будові обличчя риси Homo antecessor – як популяції, яка могла бути останнім спільним предком неандертальця і пізніших архаїчних африканських Homo sapiens”.

На думку палеоантрополога Марти Міразон Лір з Кембриджського університету, нові знахідки “змушують замислитись на тим, які риси визначають наш вид”: “Чи це повинна бути кулеподібна форма черепа і – у здогадці – відповідна будова мозку? Якщо так, то люди з Джебель-Ірхуд – наші близькі родичі, але не представники нашого виду”. Якщо, однак, такими рисами вважати обличчя і форму щелепи, то знайдені у Джебель-Ірхуд рештки є останками наших безпосередніх предків. “Тоді шукати корені Homo sapiens треба було б не у субсахарcькій Африці, а на узбережжі Середземного моря”, – каже Міразон Лір.

Так чи інакше, нові відкриття можуть пожвавити дискусію щодо авторства артефактів із серединної епохи каменю у Африці, яка тривала на цьому континенті від 300 тис. до 40 тис. років тому. Якщо Homo sapiens справді жив тут уже 300 тис. років тому, то саме він міг би виготовляти знайдені знаряддя. Але наш вид не був на той час єдиний, а співіснував з Homo heidelbergensis й Homo naledi.

Знахідки з Джебель-Ірхуд “чудово ускладнюють проблему нашого походження”, вважає археолог Крістіан Тріон з Гарвардського університету. Однак це повинно мобілізувати фахівців до дій. Іноді найближчі речі є водночас і найбільш таємничим”.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.