Острозька Біблія/ ілюстративне фото

Острозька Біблія

Найвизначнішою працею Івана Федорова та острозьких книжників стало видання Біблії 1581 року. Серед завдань, які князь Костянтин-Василь Острозький поставив перед інтелектуалами академії, був друк повної православної Біблії церковнослов’янською мовою.

До XVI століття в Західній Європі вийшло 81 латинське видання Біблії без коментарів, 13 – з коментарями, 15 німецьких та нижньонімецьких перекладів, 11 італійських, 2 чеських[1]. У 1561 р. краківська друкарня Шарфенберга видала переклад Біблії з латинської на польську мову. У 1563 р. кальвіністи підготували і надрукували польською мовою Берестейську Біблію. У 1572 р. в Несвіжі вийшов Новий Завіт у польському перекладі антитринітарія Симона Будного. Після появи католицьких і протестантських видань Біблії з особливою гостротою відчувалась відсутність православного видання.

Видати Біблію церковнослов’янською мовою означало утвердити її рівноцінність із загальновизнаними сакральними мовами – давньоєврейською, давньогрецькою та латинською. При підготовці текстів до друку менше клопоту завдавали новозавітні книги і Псалтир, які були поширені як рукописи. Набагато важче було відшукати і підготувати тексти Старого Завіту через рідкісність і недосконалість доступних списків.

Перший повний переклад книг Старого і Нового Завіту на церковнослов’янську мову був здійснений в Новгороді в 1499 р. за правління єпископа Геннадія, тому ця Біблія отримав назву Геннадієвої. У 1573 р. писар Великого князівства Литовського Михайло Гарабурда привіз її в Острог. Крім Геннадієвої Біблії, князь Костянтин-Василь роздобув багато інших рукописів, і наказав порівняти їх із Біблією. При перевірці текстів виявилося багато відмінностей та перекручень. Деяких важливих біблійних текстів у слов’янському варіанті не існувало, тому їх перекладали з грецьких, латинський та єврейських книг.

З-за кордону в Острог надійшло чимало різних списків, але найбільшого значення мав текст, перекладений з єврейської на грецьку мову в ІІ ст. до н.е. 72 перекладачами. Він мав назву Септуагінта (септа – грецькою сімдесят). Для князя від папи Григорія ХІІІ його привіз Діонісій Раллі Палеолог у 1578-1579 роках. На титульній сторінці Біблії сказано, що вона “єліко мощно” наслідує переклад “сємідєсяті и двох прѣводніков”, а в одному з своїх листів Костянтин-Василь назвав Острозьку Біблію “рідною дочкою Септуагінти”.

Спільна праця острозьких книжників та друкаря завершилась 12 серпня 1581 року. На титульній сторінці Біблії подана розширена назва книги, обрамлена зображенням тріумфальної арки. На звороті сторінки надруковано герб князя Острозького як головного ініціатора та спонсора видання. Зверху і знизу від гербу розміщено вірші Герасима Смотрицького – перший зразок геральдичної поезії в українській літературі. Разом з гербом вірші утворюють хрест. У першій передмові, підписаній князем К.-В. Острозьким, йдеться про підготовку книги до друку. Друга передмова, написана Г. Смотрицьким, присвячена боротьбі проти єресі антитринітаріїв, що полягала в невизнанні єдиносущності Святої Трійці. Далі надруковано Старий і Новий Завіт. Вагомою заслугою острозьких книжників, яких очолював ректор академії Герасим Смотрицький, було створення біблійного канону – повного переліку у визначеній послідовності всіх книг Старого і Нового Завітів.

Острозька Біблія є шедевром друкарського мистецтва XVI століття. Для її надрукування було використано 4 кириличних та 2 грецьких шрифти. Також вона оздоблена орнаментальними композиціями, що позначають початок та кінець глав і заголовні літери.

Біблія вийшла не українською, а церковнослов’янською мовою. Використання в богослужінні та в літературі, особливо у “високому стилі”, нерідної мови було типовим явищем того часу. Така літературна мова могла бути відмінною від розмовної, як латина у західних слов’ян або арабська у іранських і тюркських народів, та на відміну від них, церковнослов’янська була спорідненою з розмовними мовами східних і південних слов’ян. Отже, пріоритет церковнослов’янської мови в перекладі та виданні богослужбових та богословських творів був головним принципом у науково-видавничій діяльності острозького осередку. Орієнтація не на вузьконаціональні інтереси, а на потреби вcього слов’яно-православного світу була домінуючою. Редакційна комісія прагнула домогтися якомога більшої чистоти архаїчної церковнослов’янської мови. Попри свідоме прагнення до архаїзації, в Біблії зовсім немає юсів та інших характерних рис ранніх канонічних давньослов’янських текстів, натомість є багато українізмів.

Біблія підвела підсумок друкарської діяльності Івана Федорова. Невдовзі після її видання він поїхав до Львова, де помер 15 грудня 1583 року. На його надгробку в Онуфріївському монастирі викарбовано друкарську марку. На ній зображена рука, що тримає картуш, а на ньому символ ріки, що ілюструє вислів: “Книги суть ріки, що напоюють всесвіт”; і стріла – символ неосяжного поширення книг. З обох боків літери “І” та “Ѳ” (Іван Федоров).

Видання першої у світі повної православної Біблії значно укріпило позиції православ’я в Речі Посполитій. Тираж Біблії становив майже півтори тисячі екземплярів, які розійшлись українсько-білоруськими землями, потрапляли до Московського царства, до болгар і сербів. За кордоном Острозька Біблія представляла слов’янську книжність, її дарували іноземним послам, державним та церковним діячам, зокрема – Папі Григорію ХІІІ, англійському послу Джону Горсею, шведському королю Густаву Адольфу. У 2000 р. її подарували Папі Іоанну Павлові ІІ під час його візиту в Україну. До наших днів дійшло більше 300 екземплярів Острозької Біблії.

 Текст книги став зразком для наступних видань Біблії, зокрема Синодальної (або Єлизаветинської) 1751 року, що є канонічною для православних слов’янських народів і майже без змін передруковується й сьогодні.         

Від середини ХІХ ст. українські письменники, історики та богослови зробили кілька спроб перекласти текст Біблії на українську мову. Острозьку Біблію перекладали П. Морачевський, П. Куліш, І. Нечуй-Левицький, І. Пулюй, І. Огієнко, І. Хоменко. На початку 1970-х років почав перекладати Біблію й доктор літургіки, монах студійського ордену Рафаїл Турконяк. Підсумком його праці стало критичне видання Острозької Біблії 2005 р. церковнослов’янською та українською мовами. Вчений порівнював свій переклад з грецьким текстом Біблії, опрацьованим у Геттингентському університеті, що забезпечило точність і високий науковий рівень перекладу. За свою працю Рафаїл Турконяк отримав Шевченківську премію.

[1] Ісаєвич, Я.Д. Іван Федоров і виникнення друкарства на Україні, 1983.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Підписатись

Підписка

Щоб отримувати повідомлення про нові публікації, підпишіться на нашу розсилку!

Ім'я *

Email *

Виберіть категорію, яка цікавить:

Суспільство
Глобалізація
Небезпека
Світ про Україну
Геостратегія
Ти елемент Універсуму
Духовність і культура
Альтернативна історія
Геоекономіка
Наука і технології
Історія і сучасність
Роздуми

Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.