Ілюстративне фото/ТСН

Проблема “зайвих людей” і Україна

Відтоді, як населення Землі зросло до понад 7 мільярдів, час від час лунають несміливі голоси, що людей стало забагато. Несміливі, бо в основі своїй “негуманні”. Тож зі зрозумілих причин ці голоси залишаються без відлуння. Може відлуння у вигляді якогось оклику здорового глузду і прозвучало б, якби не той факт, що найвпливовіші країни світу – і Заходу, що поволі згасає, і Сходу, що набирає обертів – потребують дешевих робочих рук і все масовішого платника податків, послуг, внесків тощо. А всі інші, хоч ніхто цього і не скаже офіційно, потрапляють у категорію “зайвих людей”.

За прогнозами, якщо нинішня ситуація й надалі стабільно розвиватиметься, то до 2050 року населення планети зросте ще на 1,9 млрд осіб – майже виключно завдяки Азії і ще трохи Африки. Європа, як відомо, старіє і вимирає з загрозливими темпами. Для того, щоб країни Заходу були життєздатними, їм до того ж 2050 року потрібно буде прийняти майже 50 млн емігрантів.

Але є нюанси – цей емігрант повинен працювати і бути платоспроможним, а не нахлібником. Сьогодні ж, як бачимо, чимало легальних і нелегальних емігрантів пруть на Захід – в Європу чи у США – найперше задля того, щоб присмоктатись до соціальної системи цих країн. Чи це зміниться згодом – сказати важко. Але щось зміниться.

Економісти, соціологи, дослідники ринку і різні футурологи іноді оприлюднюють загрозливі передбачення. Наприклад, що розвиток інформаційних технологій у найближчі десятиліття спричинить майже цілковиту роботизацію виробництва і сфери послуг, а також крах глобальної фінансової системи – звичні для нас гроші перетворяться на папір (привіт, так би мовити, від біткоїнів). Однією з найнебезпечніших загроз є також зміна клімату – наслідки глобального потепління. Серед “чорних сценаріїв” також війни за ресурси: або між державами, або між державними системами і народними масами цих же держав.

Яка ж перспектива за таких обставин у “простих людей”, тобто тих, що не належать до умовного 1% найбагатших у світі, а змушені жити зі своєї праці? З ними буде по-різному, адже традиційний ринок праці теж невдовзі припинить своє існування. Організований і хоч трохи впливовий робітничий клас, на думку деяких лівих інтелектуалів, помер ще у 80-х роках минулого століття. Експерти твердять, що у зв’язку із розвитком інформаційних технології, які вже тепер стають основою нової, модерної економіки, “середній” спеціаліст перестає бути потрібним. Йому на зміну прийдуть загально розвинені і всебічно освічені люди із навичками менеджера і здібностями інтелектуала.

Першими “відімруть” спеціалісти середньої ланки, тобто середній клас і те, що з ним пов’язане: система загальної освіти, громадської охорони здоров’я, пенсійного забезпечення тощо. Новій економіці потрібні будуть найрозумніші, яких завжди не є надто багато, а також люди для виконання найчорнішої, найпримітивнішої роботи. Всі справи, що можуть обійтися без людського мозку, чи до виконання яких немає сенсу залучати машини, виконуватимуть роботи. Тобто ті розумні, освічені, креативні люди зможуть виконувати роль своєрідних “бригадирів роботів”, а інші будуть робити те, чим і робот “гидує”. “Бригадирів роботів” навчатимуть якісно і цілеспрямовано, а інших не вчитимуть взагалі. Щось подібне буде з лікуванням, страхуванням, соціальним забезпеченням.

Зрештою й одні, й інші становитимуть тільки частину популяції Землі і то, мабуть, не найбільшу. Та що ж буде з іншими людьми? Частину заберуть конфлікти, епідемії і стихійні лиха. А решта буде боротись за шматок хліба чи помре з голоду? Зовсім ні. Нагодувати весь світ скоро взагалі не буде проблемою: штучне м’ясо вже вивели в лабораторії у Нідерландах, тваринництво і птахівництво давно сидить на антибіотиках, п’ємо порошкове молоко і вино, їмо генетично модифіковані овочі і фрукти. І це ж тільки початок. Одяг? Товари домашнього вжитку? Побутова електроніка? Усе це сьогодні доступно і недорого, а коли роботи візьмуться за працю, то стане майже безкоштовно.

Тобто навіть “зайвих людей” можна буде якось прогодувати і одягти. Але для чого? По-перше, ніхто ж не наважиться людей відкрито знищувати. А по-друге, навіть “зайва” людина може до чогось згодитися. Цинічно кажучи, наприклад – на розплід, для сексуальної експлуатації, як донор органів чи крові, зрештою, як об’єкт масових розваг, учасник і глядач реаліті-шоу. Є кілька американських художніх футурологічних фільмів, де показано, як це може виглядати. Якщо “хліб” є легкодоступним, то потрібні ще й дармові масові “видовища”.

Який із сценаріїв здійсниться і коли почне все змінюватись побачать уже ті, хто нині входить у доросле життя. А як же в цьому контексті виглядає Україна? Хто в нашій країні ризикує потрапити в категорію “зайвих людей”?

До 2050 року мешканців України буде менше 30 мільйонів. До того часу держава не вилізе з боргів, тобто не стане розвиненою в західному розумінні країною. Мільйони українців виживають за такі ж гроші, – за кілька десятків доларів на місяць – що й люди у найвідсталіших країнах Азії, Африки чи Латинської Америки. Тобто не матимуть ні амбіцій, ні шансів на покращення свого життя, не кажучи вже про якийсь розвиток.

Ким же можуть бути ці люди, якщо вже сьогодні в Україні є приблизно 12 мільйонів пенсіонерів на менш ніж 30 мільйонів працездатного населення? Кілька мільйонів працездатних українців – і фахівців, і чорноробів – виїхали на заробітки, приблизно половина молоді хоче покинути батьківщину. Система професійної освіти майже знищена, а вищої – корумпована і спрофанована. Українські ВНЗ – це здебільшого “фабрики липових дипломів”. Звідки ж мають взятися освічені і підготовлені кадри для зміни ситуації? Ті найрозумніші і найздібніші, які в майбутньому можуть стати “бригадирами роботів”, ще в студентському віці потрапляють в поле зору багатих і цивілізованих західних країн. Там вони отримають все те, чого немає у рідній країні.

Отже, якщо “майстри”, “чорнороби” і “розумники” виїжджають, нові кадри не з’являються через корупцію, брак освіти і перспектив, а основна частина населення старіє і деградує через бідність і несправедливість, то ким українці можуть бути у 2050 році? Цю ситуацію не змінить навіть жодна перспектива членства в ЄС, бо його скоріш за все не буде. Європа і так витягне тих людей, які її цікавлять, і точно не збирається тягнути ще й “зайвих”.

Можливо, такий погляд є надто песимістичним, а прекрасний світ знайде чудесне рішення, щоб всі стали щасливими і забезпеченими. Але цифри, факти та тенденції говорять все ж про іншу, більш драматичну перспективу. І проблема навіть не в тому, що не всі “чорні сценарії” можуть реалізуватися, а в тому, що ми, народ і держава, не маємо альтернативних “білих сценаріїв”. І щось не чути, щоб хтось над ними працював. Бо, зрештою, для чого “зайвим людям” якісь сценарії?

 

 

 

Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Підписатись

Підписка

Щоб отримувати повідомлення про нові публікації, підпишіться на нашу розсилку!

Ім'я *

Email *

Виберіть категорію, яка цікавить:

Суспільство
Глобалізація
Небезпека
Світ про Україну
Геостратегія
Ти елемент Універсуму
Духовність і культура
Альтернативна історія
Геоекономіка
Наука і технології
Історія і сучасність
Роздуми

Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.