Ілюстративне фото

“Надіємося на краще. Очікуємо гіршого”

Середина літа 2018 р. знаменує багато дат, пов’язаних з історичними (епохальними) подіями минулого і сьогодення.

“Обіцяного три роки ждуть”… Ми більше. Україна і Грузія, які пройшли (проходять) десятирічні випробування різноманітними війнами з боку РФ, братимуть участь у саміті НАТО в Брюсселі 11-12 липня 2018 р. Саме 10 років тому на Бухарестському саміті Україні та Грузії пообіцяли, що вони стануть членами НАТО.

Що цього разу? На що може розраховувати Україна?

За деякою інформацією, Україна від саміту НАТО 2018 року очікує підтвердження “політики відчинених дверей”, продовження підтримки України через спеціалізовані трастові фонди НАТО та запрошення до Програми розширених можливостей НАТО.

І далі найголовніше. Стало відомо, що американська делегація підтримає прагнення України та Грузії на шляху до набуття членства у цій організації, а на 12 липня заплановані зустрічі Дональда Трампа із президентами України Петром Порошенком та Грузії Георгієм Маргвелашвілі.

Зрозуміло, що ця зустріч відбуватиметься за умов, коли старі західноєвропейські країни (Німеччина, Франція, Австрія, Італія тощо), яким набридли американські вимоги щодо збільшення оборонного бюджету НАТО, намагатимуться вголос заявити про свою активну роль на геополітичній шахівниці світу. І робиться це не від доброго життя старої Європи, у якої безліч як внутрішніх хвороб, так і зовнішніх болячок.

Одна з них – втрата європейського егрегору й динамічного поступу. На глобальній шахівниці вже заявили себе потужними гравцями, окрім США та Японії, Китай та Індія, а відтак пошук союзників для ЄС набирає нових обертів і нового змісту.

Таким партнером для старої Європи бачить себе путінська Росія, союз із якою мав би створити прецедент колективної безпеки в Європі. Попри демонстративні санкції Західної Європи щодо РФ, остання покриває ці втрати коштом торгівлі із західними країнами (особливо газом). Ніхто ще не спростував, що нині Росія для ЄС є непривабливим і невигідним ринком збуту європейських товарів, а з іншого боку – джерелом різноманітної сировини. Сама ж Росія зацікавлена в отриманні політичних преференцій та передових технологій з боку західноєвропейських країн.

Хворобливе бажання країн Західної Європи звільнитися від патерналізму США призводить до втрати боєздатності (життєздатності) і Європейського Союзу, і Північно-Атлантичного альянсу.

За інформацією американської преси, Білий дім серйозно думає про виведення американських військ з Німеччини. Д. Трамп вважає, що німці зовсім вже розслабилися під американським захистом і не хочуть платити за свою оборону.

На 2018 рік видатки на оборону Німеччини склали трохи менше 1% (38,5 млрд євро). За словами А. Меркель, навіть до 2024 р. Німеччина не збирається збільшувати відносні видатки на оборону, – вони не сягнуть і 2%, що викликає зрозуміле роздратування Білого дому.

Якщо виведення обмеженого контингенту військ США із Німеччини відбудеться, то це спричинить зміни геополітичних векторів, а можливо й розкол (відокремлення) молодих членів Альянсу від старих.

Попередні спостереження дають підстави припускати, що президент Д. Трамп не просто прибиратиме війська з Німеччини, а перекине їх до сусідньої Польщі. Там вже активно розпочалася робота щодо прийому 35 тисяч американців з усім їхнім господарством.

Очевидно, що наступний саміт 16 липня (Гельсінкі) відбуватиметься як продовження Брюссельського (11-12 липня), цього разу з В. Путіним. Напевно, зовсім невипадково було обрано саме це місце для подібної зустрічі. Ще в далекому 1975 році 1 серпня у Гельсінкі перші особи 35 країн прийняли Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі, яким підтверджувалася суверенність держав і незмінність європейських кордонів від часу прийнятих рішень Потсдамської конференції (17 липня – 2 серпня 1945 р.). Безумовно, можна списувати в історичний архів рішення як Потсдамської конференції, так і Заключний акт 1975 р. Прецедент нехтування міжнародними зобов’язаннями Кремль продемонстрував і далі випробовує на міць ймовірних противників. З Європою для Москви все зрозуміло, а як бути із США?

Водночас на що нам (українцям) очікувати? Підтвердження санкцій проти Путіна, визнання анексії Криму, прощення передвиборних “витівок” Путіна, нові проекти щодо Сирії, Ірану або ж все навпаки?

Якщо наші побоювання підтвердяться найближчим часом, то, гадаю, ціла низка громадських організацій виступить з ініціативою щодо перегляду статті VІ Потсдамської угоди “Про місто Кенігсберг і район, щодо до нього прилягає”. Від 1945 р. цей район Східної Пруссії належить РФ і називається Калінінградом та Калінінградською областю.

Актуальними залишаються далекосхідні острови, що після Другої світової війни відійшли від Японії знову ж РФ.

Україна теж має багато “вузьких” місць у відносинах з так званою РФ.

 

 

 

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Підписатись

Підписка

Щоб отримувати повідомлення про нові публікації, підпишіться на нашу розсилку!

Ім'я *

Email *

Виберіть категорію, яка цікавить:

Суспільство
Глобалізація
Небезпека
Світ про Україну
Геостратегія
Ти елемент Універсуму
Духовність і культура
Альтернативна історія
Геоекономіка
Наука і технології
Історія і сучасність
Роздуми

Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.