Фото: joseph_Berardi

Чорнобиль як концепція болю та очищення української нації

Філософ Георг Гегель ділив нації на “історичні” та “неісторичні”. Давні цивілізації-нації, зокрема й українська, мають свою філософію – ключову концепцію національного життя. До них належить й “філософія серця” Тараса Шевченка і Памфіла Юркевича – далека від нашого прагматичного життя сьогодні.

Концепція болю заполонила нашу свідомість. Українці позиціонують себе як знедолений, багатостраждальний народ. Однак чи не в цьому й криється причина наших невдач?

Концепція болю стала наскрізною у нашій філософії серця. Однак іноді страждання очищують людину, роблять її сильнішою. Радянська система досі живе у нас, то, можливо, ми маємо очистити нашу свідомість від пережитків минулого, щоб повернутись до свого морального і духовного коріння?

Вибух на ЧАЕС поділив життя держави на до і після. Усе людство вперше віч-на-віч зіштовхнулося із невидимим ворогом – радіацією. Чорнобильську аварію називають вершником апокаліпсису, неминучою повільною смертю. Досі не з’ясовано, які страшні наслідки для майбутніх поколінь матиме радіоактивне випромінювання. Чому ж стільки страждань випало на долю нашої нації? Чому Україні судилося стати живим щитом у всіх світових війнах XX ст.?

Наслідки трагедії страшні: генні мутації, вроджені вади, ослаблення нації фізично, морально і духовно. Радіоактивні елементи живі на генному рівні і досі передаються новим поколінням. Порушився закон природного добору, бо людина втратила зв’язок з природою. Оголосивши себе господарем, людина не зрозуміла свого великого призначення – примножувати і берегти світ, а не нищити чи руйнувати.

Пиха, захланність, грошолюбство – це велика руйнівна сила, що рухає світом. Чи не годі? Чи не час нам змінюватися, навчатися з минулого? Наша захланність і корумпованість може спричинити ще одну велику трагедію. Ідеолог українського націоналізму Дмитро Донцов вважав, що націю може врятувати лише народження нової психології, а не вічний стогін скривджених і сльози.

Випробування, що випадають на долю нації – це символ великого очищення. В’ячеслав Липинський сказав: “Ніхто нам не збудує держави, коли ми самі собі її не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути”. Україна повинна стати символом для світу, щоб на власному прикладі показати внутрішню силу свідомих і великих людей, щоб привести людство до нового порядку, в якому держави будуть рівні між собою.

Нині ми перебуваємо на етапі націогенезу, позбуваємося комплексу меншовартості і ламаємо стару систему. Однак головне наше завдання – створити сильну країну, відновивши гармонію Бога, Всесвіту і людини. Тільки такою важкою працею і позитивним національним мисленням можна повернути втрачені природні закони душевного спокою і рівноваги.

 

 

 

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Підписатись

Підписка

Щоб отримувати повідомлення про нові публікації, підпишіться на нашу розсилку!

Ім'я *

Email *

Виберіть категорію, яка цікавить:

Суспільство
Глобалізація
Небезпека
Світ про Україну
Геостратегія
Ти елемент Універсуму
Духовність і культура
Альтернативна історія
Геоекономіка
Наука і технології
Історія і сучасність
Роздуми

Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.