Фото. Gerd Altmann

Посланці неба

Завдяки новій мультипередавальній методиці, що полягає в одночасній реєстрації електромагнітного випромінювання часток і гравітаційних хвиль, що виникли під час одного й того ж космічного явища, астрономи отримали більш повний образ таємниць Всесвіту, – пише Енн Фінкбайнер у часописі “Scientific American”.

“Нейтрино прилетіло 22 вересня 2017 року о 16:54 за східним часом. Частка з майже відсутньою масою пройшла крізь локатори закопаної у антарктичному льоді нейтринової обсерваторії IceCube. Це нейтрино було нетиповим, оскільки його енергія перевищувала 100 тераелектронвольтів, тобто була приблизно у десять разів більшою, ніж енергія, якої досягають частки у найпотужніших акселераторах на Землі. Через 30 секунд комп’ютери IceCube розіслали по світу інформацію про енергію того нейтрино та про момент його надходження, а також приблизного простору на небі, з якого воно походило.

Ерік Блауфусс, член групи IceCube, що працює в Мерілендському університеті у Коледж-Парку, отримавши повідомлення, вирішив, що нейтрино з такою енергією імовірно прилетіло з-поза Сонячної системи. Упродовж попереднього року Блауфусс зіткнувся з 10 нейтрино із такою ж сильною енергією, однак повідомив лише про цей випадок. О 22:09 на одній із астрономічних мереж з’явилось повідомлення про частку, що вже мала назву IceCube-170922A. У обсерваторії IceCube розмістили майже 5 000 детекторів, що вловлюють блиски світла, які викликає нейтрино при співдії із атомами з льоду. Блауфусс сподівався, що вечірнє повідомлення “зацікавить спостерігачів онлайн”, тобто астрономів, котрі могли б глянути на ту ділянку неба, звідки прилетіло нейтрино. За сприятливих умов вони могли б ідентифікувати галактику або інше небесне тіло, яке емітувало цю частку.

Нейтрино – це лише одна з багатьох речей, емітованих небесними об’єктами, котрі виблискують, вибухають, тремтять і світяться. Впродовж тривалого часу астрономи могли спостерігати тільки за тілами, що світяться, тобто посилають електромагнітне випромінювання. І тільки 30 років тому вчені почали вловлювати дрібні кількості нейтрино з-поза Сонячної системи, а від 2015 року реєструється і коливання гравітаційних хвиль. Однак збір різних сигналів для вивчення конкретних об’єктів – метод, що зветься мультипередавальною астрономією – це досягнення останніх днів.

Однією з найбільших переваг мультипередавальної астрономії є те, що, на відміну від світла – електромагнітної хвилі, яка може бути відбитою, поглинутою і змінити напрямок, що ускладнює отримання інформації про її джерело, – майже ніщо не здатне зупинити розходження гравітаційних хвиль чи нейтрино. Відомості, які вони несуть, є непорушними, надходять до нас зі швидкістю світла (або дуже близькою до цього). Додатковим плюсом є те, що їхні джерела – чорні дірки, які вдаряються, нейтронні зірки чи ядра супернових, які западаються, – це миттєві, неймовірно раптові події. Астрономи їх або передбачали, але не бачили, або помітили, та не розуміли, або вони були недосяжними з якоїсь іншої причини. Завдяки більшій кількості посланців науковці нарешті можуть пізнавати ці заплутані явища. “Це складні процеси, – каже Френсіс Гальзен, фізик з Університету Вісконсин-Медісон та головний спеціаліст проекту IceCube. – Без можливості багатостороннього споглядання не вдасться їх зрозуміти”.

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Підписатись

Підписка

Щоб отримувати повідомлення про нові публікації, підпишіться на нашу розсилку!

Ім'я *

Email *

Виберіть категорію, яка цікавить:

Суспільство
Глобалізація
Небезпека
Світ про Україну
Геостратегія
Ти елемент Універсуму
Духовність і культура
Альтернативна історія
Геоекономіка
Наука і технології
Історія і сучасність
Роздуми

Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.