Фото. Gerd Altmann

Що таке популізм і як з ним боротися?

Два роки поспіль проблема популізму є однією з основних тем на Всесвітньому економічному форумі у Давосі. Європейські політики здебільшого критикують цю тенденцію, інші ж світові лідери є захисниками національних інтересів, довкілля тощо.

Популізм – це політика або риторика, що апелює до народу, його надій, страхів, незадоволення життям, і ґрунтується на протиставленні інтересів простих громадян та еліти. Поняття, як правило, використовується з негативною конотацією і найчастіше вживається для означення політики загравання влади з народом длязабезпечення популярності,або також поверхневої критики “верхів”, “еліти”, “влади”, що характеризується демагогічними гаслами та необґрунтованими обіцянками.

Феномен популізму сучасна політологія подає досить неоднозначно – це і політичний рух, й ідеологія чи доктрина, й тип поведінки, й стратегія політичної діяльності. Багатоманітність підходів до тлумачення поняття пов’язана, зокрема, з унікальністю його призначення. Тут задіяна й “злочинна”влада, й опозиція, і “проти всіх”.

На практиці ж популізм все більше перетворюється на різновид комунікації між політиками та виборцями. У цьому контексті популізм розглядається як форма мобілізаційних та маніпулятивних комунікативних технологій у політиці, що реалізуються за допомогою різноманітних засобів (промови, виступи, коментарі, реклама, буклети, проспекти, програми, відеоролики тощо). Для досягнення достовірності популізм використовує загальновідомі проблеми, не пояснюючи їхньої об’єктивних причин та взаємозв’язку з інтересами окремих суспільних груп.

Наприклад, лідер будь-якої “голосистої”партії пропонує простий шлях вирішення складних проблем, або надає “короткострокові”рецепти, які не змінюють ситуації. Людям, зазвичай, подобаються такі сценарії й вони готові масово підтримувати ці ідеї. Однак проблема від цього лише ускладнюється, що це дає можливість популістам активно критикувати опонентів.

На думку канцлера Німеччини Ангели Меркель, зростання ролі популізму пояснюється кризою єврозони та засиллям мігрантів. Від 2015 року провідні партії Франції, Німеччини, Бельгії, Австрії й Італії, які впродовж 70-ти років незмінно залишалися біля управлінського керма, почали втрачати довіру електорату та програвати правим популістам.

До міграційної та кризи єврозони додався й економічний занепад, загальна втомленість електорату від пасивності європейських політиків у Брюсселі та зростання зовнішніх загроз – російської агресії на сході України, війна в Сирії, втручання російських спецслужб у виборчі процеси інших країн. Упродовж останніх 10 років кількість осіб, що голосують на виборах до Європарламенту, знижується. Серед європейців почали посилювались націоналістичні настрої.

Відтак з тіні вийшли праві популістські сили Франції, Німеччини, Нідерландів, Австрії, Італії, а віднедавна й Угорщини, повторюючи мантру про “втрату культурної ідентичності й робочих місць та засилля мігрантів”. Якщо раніше ці партії, як і їхні балачки, вважали маргінальними та несерйозними, то після притоку біженців у 2015 році виборці справді повірили у те, що їхнє звичне життя під загрозою. Це спрацювало під час останніх парламентських виборів у Німеччині, де права популістська партія “Альтернатива для Німеччини”отримала рекордні 13% голосів і пройшла до Бундестагу. Також ця риторика дозволила правим увійти до складу нового австрійського уряду канцлера Себастьяна Курца.

У березні 2018 року до цієї хвилі приєдналася й Італія з новими лідерами від “Ліги Півночі”(Маттео Сальвіні) та “Руху п’яти зірок”(Луїджі Ді Майо). Парламентські вибори в Італії 4 березня 2018 р. очікувано завершилися великим успіхом для євроскептиків та популістів, що виступають за скасування санкцій проти Росії. Вперше в історії країни більшість місць у парламенті отримали депутати від партій, що критикують Євросоюз, зокрема партія “Руху п’яти зірок”отримала 32% голосів. Усвоїх програмах популістські партії Італії спирались на три політичні постулати: антиміграційна політика, євроскептицизм та антиглобалізм.

Україна тенденцію популізму критикує. Зокрема президент Петро Порошенко цьогоріч під час виступу на “Українському сніданку”Світового економічного форуму в Давосі заявив, що найбільшими небезпеками сучасної Європи є популізм і фейкові новини: “Ви повинні пам’ятати про атаки на Україну з боку Росії за допомогою пропагандистських кампаній, фейкових новин. Я особисто вважаю, що фейкові новини й популізм – зараз одна з найбільших небезпек не тільки для України, а й для Європи”.

Українські політики-популісти у своїх передвиборних програмах обіцяють нам розв’язати наші всі проблеми, закінчити війну, зменшити податки, підвищити пенсії, стипендії й зарплати, а також запевняють, що приватизація – це шлях до заможного життя, а ринок землі – це нові технології, інновації та інвестиції. Насправді ж популізму байдуже до національних інтересів, він украй далекий від того народу, за який так “уболіває”.Складається враження, що популізм – це самодостатній механізм, який може стати за певних умов реальною загрозою українській державності.

Ситуація в Україні, окрім популізму, загострюється ще й тотальною недовірою до виборної демократії, державних інститутів, відсутністю незалежних ЗМІ, постреволюційним синдромом та війною з Росією. А від серпня 2018-го ще й розпочалися передвиборні перегони зі своїми поясненнями нереалізованого, обіцянками на найближче його виконання, відвертим ігноруванням “брудної білизни” та фейковими рейтингами претендентів.

То що ж робити? Як подолати популізм?

За цих умов необхідно протиставити популізмові громадянську зрілість, яка в Україні пройшла вже три революції. Та все ж зрілість передбачає не лише суспільства відповідальність, а й самої держави.

Оптимізму в боротьбі з популізмом має додати цьогорічний виступ американського філософа, політолога Френсіса Фукуями в “Атлантичній раді”у Вашингтоні, де він заявив наступне: “Україна насправді перебуває на передовій широкої боротьби за ліберальну демократію з різними популістами та авторитарними силами у світі, що триває прямо зараз. Україна є важливою державою в Європі та Євразії, але вплив того, що відбувається в ній, поширюватиметься також на інші частини світу”.

 

 

 

 

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Підписатись

Підписка

Щоб отримувати повідомлення про нові публікації, підпишіться на нашу розсилку!

Ім'я *

Email *

Виберіть категорію, яка цікавить:

Суспільство
Глобалізація
Небезпека
Світ про Україну
Геостратегія
Ти елемент Універсуму
Духовність і культура
Альтернативна історія
Геоекономіка
Наука і технології
Історія і сучасність
Роздуми

Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.