Фото з відкритих джерел

Політруки ХХI століття, або “комісарський ренесанс” для ведення гібридних війн

У Міноборони РФ створять Головне військово-політичне управління, що займатиметься політвихованням особового складу ЗС РФ.

Президент Росії Володимир Путін 30 липня 2018 року підписав указ.  про створення в складі Міністерстві оборони Головного військово-політичного управління (ГВПУ). Його очільником і водночас заступником міністра оборони РФ стане колишній командувач Західного військового округу генерал-полковник Андрій Картаполов.

Історія

У Російській імператорській армії за духовний (морально-психологічний) стан військовослужбовців відповідали військові священики, що прирівнювалися до військових чинів і підкорялись Управлінню церквами і духівництвом військового відомства на чолі з протопресвітером. “За віру, царя та вітчизну”, – таким було гасло, що піднімало дух у царському війську.

У радянській армії орган військово-політичного управління існував з 1919 по 1991 рр. У травні 1919 року його створили за ініціативою Володимира Леніна. Тоді воно звалося Політичним управлінням Реввоєнради РРФСР, згодом перейменоване на Політичне управління робітничо-селянської Червоної армії (ПУ РСЧА), в якому основними структурними підрозділами були агітаційно-інформативний,культурно-просвітницький, літературно-видавницький, інспекторський,адміністративно-фінансовий відділи і військовий відділ видавництва Всесоюзного центрального виконавчого комітету.

Відтак ПУ РСЧА перетворилось у Головне політичне управління (ГлавПУР) з функціями організації партійно-політичної роботи в Збройних силах СРСР, керівництва всією системою армійських і флотських політорганів, військового друку, установ культури. Основним завданням підрозділу була робота з морально-психологічним станом особового складу.

Військові комісари, політруки і замполіти (заступники командира з політичної роботи) займалися в армії політичною пропагандою, пояснювали курс партії та уряду. Після розпаду Радянського Союзу в Збройних силах відбулась деполітизація. Головна військова виховна структура була ліквідована, а політична складова зникла з назви – у 1992 році було створено Головне управління з роботи з особовим складом (ГУРОС). Сьогодні основними його завданнями є відстеження морально-психологічного стану особового складу, інформаційно-пропагандистська робота і патріотичне виховання військовослужбовців, організація військово-спеціальної, психологічної і культурно-відпочинкової роботи, а також створення умов для вільного віросповідання[1].

Сучасне Головне військово-політичне управління (ГВПУ) утворилось саме на базі ГУРОС Міноборони РФ, яке очолював Михайло Баришев. В указі президента РФ вказано, що начальник нового управління “організовуватиме військово-політичну роботу в Збройних силах”.

Розмови про реорганізацію ГУРОС велися давно, тому й указ президента розроблявся детально. У лютому 2018 року заступник голови Громадської ради при Міноборони Олександр Каньшин, розповідаючи про загальні контури військової реформи, повідомив, що у відомстві з’явиться структура, подібна до тієї, що існувала в Радянській армії до 1991 року. При цьому Каньшин підкреслив, що йдеться не про просте перейменування ГУРОС, а про ідеологічне управління з набагато більшими повноваженнями і строгою вертикаллю, що охоплює всі підрозділи і частини від роти і вище. Каньшин запевнив, що в умовах нинішнього глобального інформаційно-психологічного протиборства російській армії необхідний орган, що відповідає за морально-ідеологічну роботу з особовим складом[2].

Відмінність ГВПУ від ГлавПУРу

Функції нової структури все ж відрізнятимуться від тих, які виконувало головне політуправління часів СРСР. Зокрема, воно створене для виховної і політичної роботи під час військових дій в умовах сучасних гібридних війн. На думку колишнього начальника Головного управління міжнародної військової співпраці Міноборони РФ Леоніда Івашова, без потужної схеми політичного та ідеологічного виховання армію будувати не можна. Саме тому, на його думку, посилюється спрямованістьполітичної виховної роботи на потужній ідеологічній основі. Ідея полягає в тому, що сучасний світ нестабільний, у Росії є противники із Заходу. “Саме тому у завдання управління входить роз’яснити особовому складу Збройних сил РФ, що для підриву їхнього морального духу використовується низка інструментів – від кібератак до інформаційної пропаганди. Тому рішення про відтворення цього напряму виправдане”, – вважає Л. Івашов.

У радянській армії ГлавПУР відповідав за всю партійно-політичну роботу, керував системою армійських і флотських політорганів, військовими друкованими виданнями, установами культури. Під керівництвом ГлавПУРу також були Військово-політична академія імені Леніна, Інститут військової історії, 11 вищих військово-політичних училищ, кафедри ідеологічної спрямованості в 20 військових академіях і 150 училищах. У склад же нового ГВПУ не входять навіть департамент інформації і масових комунікацій Міноборони, армійськіЗМІ, організації військової історії, культури і інші структури, які належали ГлавПУРу.

За словами голови комітету Ради Федерації з оборони Віктора Бондарева, зараз у Росії взагалі немає структури, яка “займалася б патріотичною роботою серед військовослужбовців”.“Наші західні недруги роблять багато для дискредитації іміджу Росії і російської армії – ми повинні давати таким спробам гідну відсіч, створювати здорову противагу”. За його словами, зараз рівень патріотизму у військах дуже високий, але життя та геополітика можуть створювати різні перешкоди[3].

Відмінність ГВПУ від ГУРОС

Між двома управліннями принципова різниця. Працівники ГУРОС у військах були перш за все офіцерами-вихователями, психологами, що допомагають військовослужбовцям вирішити проблеми особистого характеру і взаємини всередині армійських колективів. Однак тепер основою діяльності нових замполітів буде пропаганда і нагляд, а їхнє значення в системі управління збройними силами суттєво підвищиться. Генерал А. Картаполовкеруватиме управлінням в ранзі заступника міністра оборони, якого керівники ГУРОС не мали. З грудня 2016 по березень 2017 року А. Картаполов був одним з командувачів російським військовим угрупуванням в Сирії, тому він навряд чи погодився б очолити слабку формальну структуру. Отже, працівники нового ГВПУ матимуть ширші повноваження, ніж їхні попередники у ГУРОС.

Повернення інституту політруків розмиває принцип єдиноначальності в російських збройних силах. Нехай навіть офіцери нової структури не будуть наділені правами командирів-єдиноначальників, як комісари, однак командири рот, батальйонів, полків при ухваленні рішень озиратимуться на своїх замполітів. До того ж поки невідомо, наскільки широкі будуть повноваження політруків.

Комісари-єдиноначальники були в Червоній армії під час громадянської війни, коли вони забезпечували лояльність безпартійних командирів-військспеців. Ймовірно, нових комісарів в російській армії вводять, зокрема, й для того, щоб забезпечити лояльність військ, якщо їх доведеться використовувати для придушення внутрішніх соціальних протестів. Також посади комісарів-єдиноначальників вводили в Червоній армії в 1937-1940 роках, в період масових репресій проти командного і політичного складу радянської армії. Не виключено, що Путін, який постійно здійснює ротації серед силовиків, планує нове масштабне кадрове чищення в російській армії. Але той факт, що принципове рішення про створення ГВПУ було прийняте після низки розгромів“вагнерівців”, свідчить про планипідвищення рівня бойової підготовки військ. У цій ситуації комісари грають виключно негативну роль, обмежуючи самостійність командирів і розмиваючи відповідальність за стан справ в частині.

Не випадково ж посаду єдиноначальників-комісарів скасували відразу після закінчення вкрай невдалої фінської війни. Потім комісари знову з’явились у липні 1941 року, щоб забезпечити лояльність командирів в умовах військових поразок початку війни. Проте жодного позитивного впливу на рівень боєздатності військ вони не здійснили і тому були замінені замполітами, які не мали прав єдиноначальника до початку радянського контрнаступу підСталінградом. Тому ця псевдореформа лише знизить боєздатність російських військ[4].

Пропаганда політруків також матиме сумнівний характер. Формально цій ролі надається чимале значення. Голова комітету Ради Федерації з оборони і безпеки Віктор Бондарев вважає, що нова структура допоможе дати відсіч спробам Заходу дискредитувати Росію і російську армію, стане важливою ланкою гарантування національної безпеки і дозволить відродити патріотичне виховання військовослужбовців, сформувати системний підхід до морально-етичних, ідеологічних питань[5].

Поки невідомо, чи будуть нові політруки, як і в радянські часи, мати подвійне підпорядкування командирові і політуправлінню, чи допустять в армію політичні партії. Безумовно, політруки зможуть піднятися на доволі високу сходинку в армійській ієрархії. Однак ГВПУ вже не буде настільки ж потужною, як за СРСР.

Річ у тому, що радянський політробітник був солдатом партії, її представником у військовому колективі. Він, хоча і підкорявся командирові-єдиноначальникові, але був окремою силою, на яку були змушені зважати усі. Доповідні замполіта йшли окремою лінією і мали велику вагу. Без підпису політробітника нікого не могли підвищити, надати винагороду, направити на бойове відрядження чи звільнити. Політробітник був куратором партійних і комсомольських організацій у армії. Ідеологічної складової тепер немає, вона заборонена 13 статтею конституції РФ. Тому якщо Росія вирішила повернути політруків, то їй доведеться зробити так, що б на них зважали.

Україна

Після проголошення незалежності українська армія також втратила інститут політруків. Політичну агітацію та ідеологію заборонили закони, але процес дерадянізації армії відбувався надто повільно. Це стосувалось форми, військових свят, розуміння геополітичного ворога тощо. Усе змінив 2014 рік.

З початком російсько-української війни з’являється низка заяв високопосадовців сектору безпеки щодо необхідності повернення до ідеологічного та патріотичного виховання військовослужбовців. Такої позиції дотримується навіть президент України П. Порошенко. Вступаючи у 2015 році в Військовому інституті КНУ ім. Т. Шевченка, він заявив: “Важливість адекватної політінформації зростає до рівня значущості забезпечення воїнів зброєю, боєприпасами і засобами захисту. Більш того, рішення про ліквідацію інституту політробітників є злочином проти армії і держави”. Президент відзначив, що ідеологічна робота з особовим складом в умовах бойових дій має профілактичну мету, адже Україна страждає також і від інформаційних атак Росії[6].

У тому ж році секретар Комітету ВР із питань національної безпеки і оборони Іван Вінник в ефірі радіостанції “Голос столиці”заявив, що інститут політруків буде відроджений в ЗСУ впродовж року для ідеологічної роботи з військовослужбовцями: “Дійсно, у нас були питання до бойової стійкості наших підрозділів, вона забезпечується не лише тактичними і стратегічними діями командування, а також ідеологічною складовою”. На думку Вінника, солдати мають бути проінформовані про події в Україні, зокрема й щодо конкретного конфлікту.

Він також зазначив, що завданнями українських політруків буде інформувати військовослужбовців про законодавчі ініціативи та зміни, що стосуються підтримки української армії. “Чи не кожен пленарний тиждень Верховна Рада приймає або вносить законопроекти, які підвищують соціальну захищеність нашого воїна. Зате багато людей у військах не знають про ці ініціативи, як ними користуватися, тому політруки будуть цим займатися, будуть роз’яснювати, якими правами може користуватися людина. Зрозуміло, що коли боєць вирушає на фронт і відчуває, що його сім’я в разі його, наприклад, поранення або, не дай Бог, загибелі буде захищена, це піднімає його бойову стійкість”[7].Однак ця ідея досі залишається нереалізованим проектом.

Чи потрібні ці зміни Україні? Безумовно, морально-психологічним та патріотичним вихованням у ЗСУ займатися необхідно, але ці функції вже виконує Головне управління морально-психологічного забезпечення ЗСУ в складі якого є відділи, що аналізують та прогнозують морально-психологічний стан особового складу, психологічну підготовку військовослужбовців, займаються їхнім психодіагностуванням, розвитком культури та дозвілля, інформаційно-пропагандистським забезпеченням підрозділів ЗСУ.

У Дорожній карті оборонної реформи  від 2016 до 2020 рр. однією з оперативних цілей є “формування ментальності (способу мислення) особового складу на базовій основі європейських цінностей”. “Створення прогресивної системи інформаційної роботи у військах (силах), спрямованої на формування національної гідності, духовно-моральних цінностей захисника України, пропаганду культурних військових традицій українського народу”.Однак наприкінці квітня 2018 року начальник Генштабу ЗСУ Віктор Муженко підписав наказ “Про відновлення і впровадження національних бойових традицій ЗСУ”, бо армія, як зазначив генерал на сторінці у Facebook, “утверджує свою, українську ідентичність”.

Отже, у ЗСУ формуються нові національні військові традиції. Це поняття дуже широке, воно включає в себе й ідеологічну, й патріотичну складову. Робота у цьому напрямі вже розпочалась: зміна військового однострою та символіки за історичними зразками; зміна назви десантних військ та кольору беретів з блакитного на темно-бордовий; запровадження нових військових свят, пов’язаних з військовою історію; формування національної пантеону героїв (небесна сотня, кіборги); назва військових підрозділів та закладів військової освіти на честь славетних історичних постатей та подій – Військовий інститут телекомунікацій ім. Героїв Крут, 93-тя окрема механізована бригада “Холодний Яр”, воїни якої пройшли через іловайський котел та боронили донецький аеропорт;поповнення краєзнавчих музеїв експозиціями, що розповідають про воїнів-земляків, героїв, що поклали життя у цій війні. Все це формує у ЗСУ добровольчий дух братерства та патріотизму, на відміну від “дідівщини”та мародерства, що панує у російській армії. Її солдати воюють не на власній території, вони часто повинні вбивати мирне населення, знущатися над “братами-слов’янами”, вести загарбницькі битви. Для цього справді необхідна потужна ідеологічна складова та маніпулятивний тиск на свідомість для роз’яснення агресивної зовнішньої політики своєї країни та необхідності гинути в Сирії та Україні.

Попри заяви українських високопосадовців, повторювати за РФ повернення ідеологічної складової до армії не варто. Російські війська відрізняються від українських. Сучасна українська армія має у своєму складі військовослужбовців, колишніх добровольців, які пішли на фронт після революції, зараз вони продовжують службу, підписавши контракт. Патріотичний дух ЗСУ є вищим за російську армію хоча би тому, що українські військові боронять свою землю та захищають життя своїх рідних, багато хто з них є донеччанами (добробати“Донбас”, “Азов”тощо); імідж української армії є дуже високим серед населення, на відміну від інших державних інститутів. Неможливо уявити, що українських військових будуть використовувати для боротьби з власним народом під час соціальних акцій протесту, що є реальністю сучасної РФ, де погіршується соціально-економічний стан та падає рейтинг провладної партії “Єдина Росія”. Зважаючи на все, повертатись до інституту радянських політруків марно.

Натомість варто посилити функції заступників командирів полку(окремого батальйону, роти) з виховної роботи, відповідальність яких зазначена у Статуті внутрішньої служби ЗСУ, зокрема – “планувати і проводити роботу, спрямовану на виховання у військовослужбовців відданості Українському народові, формування в особового складу високих морально-психологічних якостей, виховувати особовий склад у дусі свідомого виконання військового обов’язку, вірності Бойовому прапорові, традиціям дружби і військового товариства, любові до своєї частини, постійної пильності і бойової готовності”.Можна також доповнити інформаційно-пропагандистську складову функціональних обов’язків, що є доцільним в умовах агресивних інформаційних впливів Росії на особовий склад ЗСУ. Але повернення до архаїчної радянської практики при розбудові нової української армії є шкідливим.

 

 

 

 

[1]Минобороны России: Главное управление по работе с личным составом Вооруженных Сил Российской Федерации

[2]Интерфакс: В российской армии будет воссоздан руководящий политический орган

[3]Парламентская газета: Виктор Боднарев. В Совфеде рассказали о создании военно-политического управления ВС России

[4]День: Борис Соколов. Замполиты, политруки, а по-прежнему – комиссары…

[5]Утро: Армию РФ защитят от идеологического влияния Запада

[6]Аргумент: Порошенко: в условиях затишья на фронте информационная война – главное задание

[7]Остров: Комиссары, вперед! В борьбе с вражеской пропагандой ВСУ возрождает институт политруков

 

 

 

 

 

 

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Підписатись

Підписка

Щоб отримувати повідомлення про нові публікації, підпишіться на нашу розсилку!

Ім'я *

Email *

Виберіть категорію, яка цікавить:

Суспільство
Глобалізація
Небезпека
Світ про Україну
Геостратегія
Ти елемент Універсуму
Духовність і культура
Альтернативна історія
Геоекономіка
Наука і технології
Історія і сучасність
Роздуми

Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.