Фото з відкритих джерел

“Місія нездійсненна”?!

Не знаю як вам, а мені подобаються перші фільми “Місія нездійсненна” за участю американського актора Тома Круза в ролі Ітана Ханта. З насолодою щоразу переглядаю “Місію-4”, де підривають Спаську вежу, а з нею і весь московський Кремль, як символ історичної несправедливості.

Римський полководець Марк Порцій Катон закінчував усі свої промови у сенаті фразою: “Карфаген має бути знищений”. І місто справді зруйнували, хоч політик й не дожив до реалізації свого бажання. Цьогоріч виповнюється 400 років від спроби Петра Сагайдачного ліквідувати Кремль, Москву й усе царство. І хоча тоді отаман відступив, однак Кремль все ж має бути знищений!

Українське бездержав’я кін. ХV–поч. ХVІ ст., оточене повноцінними державними утвореннями (Османська імперія, Кримське ханство, Московське царство, Польське королівство), було низкою селянсько-козацьких повстань, які закінчувалися, як правило, поразками.

Коли гетьманом стає Петро Конашевич-Сагайдачний, ситуація змінюється, а вага участі українців у різноманітних військових кампаніях зростає до “золотої акції”. Козацтво перетворюється на потужну військово-політичну силу, яка об’єднує навколо себе всі верстви українського суспільства.

У зовнішній політиці Петро Сагайдачний балансував між сильнішими сусідами. Перебуваючи у складі Речі Посполитої, гетьман Сагайдачний укладав угоди тактичного характеру з іншими державами – Швецією, Лівонією, Валахією, Кримським ханством, країнами Близького сходу тощо.

П. Сагайдачний був непересічним стратегом і дипломатом, який, знаючи добре історичне минуле України, дивився на десятиріччя вперед і вибудовував військово-дипломатичні комбінації, які б зміцнювали країну і військо.

Тогочасне козацтво формувало свою політику на великих просторах Східної Європи. Відкрито виступати проти Польщі Петро Сагайдачний не міг, хоча ця ідея перманентно виникала і набирала реальної ваги серед козацтва. Геополітична ситуація засвідчує, що від протистояння Польщі і Запорозької Січі користі не мала жодна зі сторін. Османська імперія наступала з півдня і протистояти їй ані Польща, ні козаки поодинці не змогли б. Власне такою політикою Петро Сагайдачний забезпечив певний політичний резерв довіри в Європі, яку й захищали на той час українці. Тому П. Сагайдачний прихильно ставився до ідеї посилення України, однак поки у складі Польщі.

 Під час польсько-московської війни, невдовзі після поразки поляків у битві під Москвою, у 1612 році з претензіями на царювання королевич Владислав оголосив новий похід на схід, який припав на весну 1618 р. Сподівання майбутнього короля Владислава ІV на обіцяні європейські підкріплення та гроші були марними, тому претендент на московський трон разом із польським сеймом звернулися за допомогою до Війська Запорозького.

Петро Сагайдачний погодився допомогти, однак на своїх умовах. Найперше він вимагав розширення козацької території, свободи православної віри в Україні, збільшення чисельності реєстрового козацького війська, визнання Річчю Посполитою судової та адміністративної автономії України. Отаман розумів, що протистояння з турками на півдні, або ж з московітами на півночі буде набагато складнішим, ніж інертне споглядання військових баталій.

У серпні 1618 року Петро Сагайдачний пішов на Москву, здобувши попередньо низку міст – Путивль, Рильськ, Курськ, Лівни, Єлець, Лебедян, Скопин, Данков, Ряжськ, Песочня, Сапожок, Шальк, Касимов, Казар, Романов тощо.

У жовтні 1618 р. почався штурм, який тривав з третьої ночі й до світанку. Ніщо не заважало об’єднаним силам взяти Москву, як раптом Петро Сагайдачний звелів припинити атаку і відступити козакам. Узяти Москву залишки війська Владислава самотужки не могли. 

Нам досі нічого не відомо про мотивацію такого несподіваного рішення. Про боягузтво або підкуп Петра Сагайдачного не може бути й мови: його мужність була відома всім, та й багатства його не цікавили. Тому в істориків є декілька версій. За однією з них, гетьман хотів поквитатися з королевичем за невиконані обіцянки. Інша припускає, що Сагайдачний не прагнув остаточної перемоги Речі Посполитої і врятував Московську державу від поразки та іноземного поневолення. Ще одна версія припускає, що гетьман планував згодом залучити Московську державу в союзники проти Речі Посполитої.

Однак також ймовірно, що гетьман Сагайдачний, виконавши свою обіцянку польському урядові, не збирався зміцнювати одноосібну владу Польщі на такому складному геополітичному просторі. Завоювання Московії послабило б Україну на той час.

Нині ж, 400 років потому, актуальною стає місія децентралізації Ерефії[1] і символічне знищення Москви як центру деспотії і світової загрози існуванню людства. Колись Марк Порцій Катон наполягав, що Карфаген має бути знищений, сьогодні ми також вимагаємо перемоги будь-якою ціною.

 

[1]Презирлива назва Російської Федерації

 

 

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Підписатись

Підписка

Щоб отримувати повідомлення про нові публікації, підпишіться на нашу розсилку!

Ім'я *

Email *

Виберіть категорію, яка цікавить:

Суспільство
Глобалізація
Небезпека
Світ про Україну
Геостратегія
Ти елемент Універсуму
Духовність і культура
Альтернативна історія
Геоекономіка
Наука і технології
Історія і сучасність
Роздуми

Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.