Крути і “кіборги”

“На Аскольдовій могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців,
Славних, молодих…
На Аскольдовій могилі
Український цвіт!”

Павло Тичина

У 2008 році Україна відзначала 90-ту річницю битви під Крутами. Відповідний указ Президента передбачав проведення заходів із вшанування пам’яті Героїв Крут, видання наукових праць, збірників документів та матеріалів, пов’язаних із битвою, створення художнього фільму, спорудження на Аскольдовій могилі пам’ятника Героям, вихід тематичних теле- та радіопередач.

У державному дискурсі “Героїв Крут” панувала жертовна та трагедійна лексика, зокрема характерну назву мала збірка статей, матеріалів та літературних творів, випущена у 2008 році, – “Героїка трагедії Крут”. У самій лише назві збірки наголошується на трагічній основі події. Водночас такий віктимізаційний дискурс співіснував із твердженнями, що битва під Крутами є перемогою. Про це, зокрема, заявляв Віктор Ющенко на відкритті пам’ятника у меморіальному комплексі “Пам’яті Героїв Крут”.

У дискурсі битви важливе місце займає теза про боротьбу Героїв за незалежність України. На вшануванні 92-ої річниці битви тодішній президент Віктор Ющенко сказав: “Бій під Крутами – це не поразка, а плата за нашу незалежність. Якби ми програли, то не стояли б тут під українськими прапорами, не мали б своєї держави, не говорили б українською мовою”[1].

Такий культ вдало вписався у державоцентричну концепцію історії України, яка висвітлює минуле як процес здобуття державної незалежності країни та боротьби за неї із відповідними трагічними датами, які межують з поразками. І мова тут не про невдачі студентів, юнкерів чи сучасних кіборгів, а про державотворчу концепцію, яка будується і розвивається не на перемогах і здобутках, а на жертвах і поразках, за якими стоїть недолуга національна ідея та заангажовані на меншовартісних цінностях урядовці[2].

“Бій під Крутами мав би послужити сильним історичним уроком, з якого слід було б нарешті зробити не один висновок, як перемагати, як утверджувати українську державність”[3]. Однак очевидно, що багато сучасних політиків ці уроки не засвоїли, тому й помилки минулого можуть повторитись. Політики мають пам’ятати, що часто за подвигами героїв стоїть безвідповідальність і непрофесіоналізм керівників, які повинні відповідати за наслідки бездарних управлінських рішень.

Однак урядовці та політикани лише продовжують з року у рік наголошувати на трагічності подій під Крутами. Так і в новому “Плані заходів з відзначення подій Української революції 1917-1921 років”[4] є окремий пункт про вшанування 100-річчя бою під Крутами.

 Сучасні жертовні воїни України – “кіборги”. До 2014 року слово “кіборг” асоціювалося винятково із науковою фантастикою. Напівлюдина-напівмашина – так московські окупанти назвали захисників Донецького аеропорту, які робили те, що, здавалося б, звичайним людям не під силу. Саме цим кремлівські найманці виправдовували свою неспроможність захопити летовище в українців. “Кіборги” тримали оборону 5 місяців. Наприкінці січня, за аналогією пам’ятних січневих днів бою під Крутами, після того, як підірвали останні опори, українські захисники таки залишили аеропорт. Люди витримали, не витримав бетон[5].

“Кіборги”, як новий тип українського воїна, пов’язані не лише з Донецьким аеропортом, а з цілою низкою визнаних і замовчуваних військово-патріотичних формувань. На початку боїв на Донбасі у 2014 році майже всі поспіхом створені формування були добровольчими, а учасники цієї непроголошеної війни йшли у бій, не встигаючи оформити документи. Неоформлені добровольчі батальйони й досі воюють на Донбасі. Це і ДУК “Правий сектор”, “Українська добровольча армія” (УДА), батальйони ОУН тощо.

Вони не ввійшли до складу Збройних Сил України і офіційно не підкоряються ані Міноборони, ані Міністерству внутрішніх справ, але, перебуваючи на позиціях, співпрацюють зі штабом ATO та узгоджують операції з командуванням офіційних батальйонів.

Бійці досі відмовляються входити до ЗСУ чи нацгвардії, і головна причина цього – керівництво Збройних Сил. “Ці полководці, які й близько не були на передовій, а керують за 30-40 кілометрів, не знають реальної картини на фронті, кидають хлопців на забій. Скільки таких випадків вже було, про які усі знають, а скільки ще є, про які невідомо”[6].

У січні ми вшановували пам’ять загиблих під Крутами і у Донецькому аеропорті, критично оцінювали управлінські рішення тих, хто так прагнув високих місць в ієрархії державного управління. Але бажали ми лиш одного, – щоб офіційні церемонії вшанування пам’яті не перетворилися, як це завжди буває, у трагі-цинічну композицію покладання квітів, виголошення промов та невмотивовано-принизливого плачу. Це все не знімає відповідальності! А ми вже ситі театралізованими церемоніями “плачів за убієнними”!

[1] Відзначено 92-у річницю пам’яті Героїв Крут// Український інститут національної пам’яті//Режим доступу: http://www.memory.gov.ua/en/news/detail/262.htm

[2] Любарець А. Бій під Крутами в історичній пам’яті. Як експлуатується міф // Українська правда// Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/research/2012/01/29/70470/.

[3] Ющенко з Тарутою зробили спільну справу//Українська правда //Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/news/2006/08/25/3148998

[4] Уряд затвердив план заходів з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917 – 1921 років// УІНП// Режим доступу: http://www.memory.gov.ua/news/uryad-zatverdiv-plan-zakhodiv-z-vidznachennya-100-richchya-podii-ukrainskoi-revolyutsii-1917-19.

[5] “Кіборги” витримали, не витримав бетон: третя річниця виходу з ДАП // 24 канал // Режим доступу: https://24tv.ua/kiborgi_vitrimali_ne_vitrimav_beton_tretya_richnitsya_vihodu_z_dap_n916241.

[6] Іванова В. Неофіційні добровольці на Донбасі: Чому бійці й досі не хочуть оформлюватися у ЗСУ // depo.ua // Режим доступу: https://dn.depo.ua/ukr/dn/neofitsiyni-dobrovoltsi-na-donbasi-chomu-biytsi-y-dosi-ne-23122016190000.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.