Томас Манн, 1905 р. / Ілютративне фото

Інтелектуал і нацизм. Манн до Гессе

Томас Манн і Герман Гессе певною мірою були антиподами. Гессе “попрощався” з батьківщиною ще 1914-го і усамітнився в Швейцарії. Томас Манн протримався в Німеччині до 1933-го і весь час був активним борцем за ліберальні цінності, творчу свободу тощо. Але внаслідок безумства більшості німців на “пункті” гітлеризму, вони обоє були “виклятими” з німецькості, і ніколи більше не повернулись на батьківщину. Це, мабуть, сприяло їхньому зближенню, та основою для нього був талант і вірність принципам, почуття гумору і відстороненості від “мейнстрімів”, громадянська мужність і приналежність до універсальної культури – тобто все те, що робить з розумної і талановитої людини публічного інтелектуала світового масштабу.

Цей текст є короткою вибіркою листів Манна до Гессе за той ж період, що й у попередній статті. У нижченаведених фрагментах з листів Манна відчувається більше емоційності, ніж у відсторонених дописах Гессе, що були представлені у минулій статті. Коли почало ставати грізно, Манн ще перебував у Німеччині.

Розпочну з листа від 22 грудня 1932 року: “Листи ненависті” здалися мені, зрештою, чимось таким дуже близьким. Минулого літа один молодик з Кеніґсберґа навіть прислав мені обвуглений екземпляр популярного видання “Будденброків”, бо я сказав щось проти Гітлера. У доданому листі (анонімному) він написав, що хоче мене примусити, щоб я сам закінчив процес знищення. Ну що ж, цього я не зробив, а натомість старанного заховав почорнілі рештки, щоб колись вони свідчили про духовний стан німецького народу у 1932 році”.

Цей лист був реакцією на прочитаний у часописі “Corona” спогад Гессе на таку ж тему: “Тимчасом студенти постійно пишуть мені листи ненависті, сповнені ентузіазмом і шляхетним обуренням, і досить мені прочитати одного з них, один єдиний з цих затятих, завзятих, злих листів, які пишуть засліплені фанатики, як я переконуюся, наскільки я попри все є здоровим… Якби не ці повні гіркоти і ненависті реакції, мені насправді було б важко видавати наш малий часопис і турбуватися про поточні справи і про молодь”.

Уже після виїзду з Німеччини у липні 1933-го Томас Манн пише до Гессе таке: “Новини з Німеччини, все те шахрайство, насильство, дурнувате вдавання, що твориться велика “історія”, поєднане з такою масою підлої жорстокості, весь час збуджують у мені жах, зневажливість, а навіть огиду… Я вважаю, що така дурість вже є недопустимою. Як на мене, то повинно дійти до страшної громадянської війни, і я “не бажаю собі”, як каже наш Маттіас Клаудіус, “нести відповідальність” за все те, що сталося, діється і ще станеться”. Отже, коли Гітлер лише прийшов до влади, навіть такі проникливі люди не могли передбачити, до чого згодом дійде. Манн припускав громадянську війну, але не Другу світову.

Однак інтуїція все ж вберегла його від необережного вчинку. Ще на початку 1934 року німецька еміграція переконувала Манна повернутися на батьківщину, запевняючи, що нова влада не посміє його зачепити, а навіть буде рада його поверненню, щоб мати аргумент перед світом про свою “нормальність”. Манн вагався, але все ж відмовився, пояснивши це у листі до Гессе так: “Не можу собі цього уявити. Я б загинув у тій атмосфері брехні, масового гармидеру, кадильних димів на власну честь і приховуваного злочину. Німецька історія завжди злітала на вершини і падала в ями. Сьогодні вона досягла однієї з найглибших, а може і найглибшої депресії. Але що ще більш нестерпне, що це представляється як “піднесення”.

З того часу Томас Манн жив і працював за межами Німеччини, залишаючись вірним своїм принципам і даючи у такий спосіб взірець тим, для кого був авторитетом. У 1937 році у Швейцарії Манн стає співзасновником часопису “Mass und Wert”, де у вступній статті він окреслює цілі нового видання: “Ми хочемо залишатись артистами і антиварварами, шанувати почуття міри, захищати цінності, любити те, що вільне та сміливе, і зневажати міщанство та відсутність переконань – особливо, коли хтось у простацькій брехні прикрашає себе пір’ям революції”.

Не знаю, як Тобі, шановний читачу, а мені бракує подібних маніфестів, жестів і дій від українських інтелектуалів. Адже в період, коли в Німеччині розвивався нацизм, що згодом призвів до катастрофічних наслідків у цілому світі, Герман Гессе і Томас Манн не лише вміли відстоювати свою принципову позицію, викладену в листах і заявах, але й створили одні з найвеличніших творів світової літератури: “Гра в бісер” і “Доктор Фаустус”.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Підписатись

Підписка

Щоб отримувати повідомлення про нові публікації, підпишіться на нашу розсилку!

Ім'я *

Email *

Виберіть категорію, яка цікавить:

Суспільство
Глобалізація
Небезпека
Світ про Україну
Геостратегія
Ти елемент Універсуму
Духовність і культура
Альтернативна історія
Геоекономіка
Наука і технології
Історія і сучасність
Роздуми

Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.