Фото з відкритих джерел

Мадлен Олбрайт про фашизм, демократію і дипломатію

Екс-держсекретар США Мадлен Олбрайт у книзі “Фашизм: попередження” дає власне визначення фашизму як процесу завоювання й утримання влади, а не ідеології. Як наслідок, трайбалізація і поділ суспільства перетворюються на елементи фашизму.

Та що може розповісти про сучасну демократію історія фашизму? У книзі “Фашизм: попередження” (2018) Мадлен Олбрайт   зазначила, що фашист – “це той, хто стверджує, що виступає за єдину націю або етнічну групу, і при цьому абсолютно не турбується про права інших народів; він хоче використовувати насильство і будь-які інші засоби, необхідні для досягнення його цілей”.

7 вересня 2018 року в Інституті Брукінгс  Мадлен Олбрайт і Строуб Телботт, колишній президент цього найстарішого мозкового центру у США, дискутували про небезпеку фашизму і шляхи уникнення повторення трагічних помилок минулого[1]. Олбрайт переконана, що саме зараз, а не після Другої світової війни, фашизм став найбільшою загрозою для світу.

Демократія під загрозою

Із фашизмом Олбрайт зіштовхнулася ще у дитинстві, після переїзду сім’ї з Європи до Америки: “Коли ми приїхали в Сполучені Штати, батько сказав, що дуже стурбований тим, що американці сприймають свою демократію як щось належне. Тож я виросла з ідеєю, що демократія – це дарунок, який ми повинні по-справжньому цінувати і робити все від нас залежне для її розвитку та зміцнення”, – розповіла дипломатка[2].

Як очільниця Національного демократичного інституту Мадлен Олбрайт багато подорожувала світом, захищаючи демократичні цінності, й усе частіше замислювалася щодо правильності американських методів забезпечення і експорту демократії. Олбрайт переконана, що США “не можуть нав’язувати демократію”, а повинні лише просувати її основні елементи, як-от соціальний компроміс чи створення демократичної коаліції всередині інститутів влади.

Глобалізацію і технологізацію Олбрайт вважає причинами ерозії демократичних принципів та інститутів на Заході, зокрема і трансатлантичних альянсів (НАТО та ЄС). Вони ж ослабили і суспільну підтримку демократичних цінностей. Олбрайт назвала глобалізацію “безликою”, адже вона змусила людей відчути втрату самоідентичності. Натомість у політиці виник небезпечний акцент на національній приналежності. Технологізація ж дезагрегує народні маси, призводить до швидкого поширення дезінформації, появи недемократичних рухів і організацій, як-от “Брати-мусульмани”.

На думку Олбрайт, відсутність технологічних інновацій часто призводить до незадоволення суспільства роботою демократичних урядів: “Люди розмовляють зі своїми урядами за допомогою технологій XXI століття. Уряди слухають своїх громадян, використовуючи технології XX століття, і дають відповіді XIX століття. Коли уряди не можуть реагувати на візії, викликані глобалізацією і розвитком технологій, то з’являється лідер, який дає народу прості відповіді на складні питання. Це спричиняє появу авторитарного уряду, а згодом й фашизму”.

Державному департаменту та Конгресу США політикиня порадила не скорочувати фінансову підтримку демократії за кордоном, адже “народові Сполучених Штатів ліпше, якщо інші країни є демократичними”. Олбрайт переконана, що для захисту дипломатичних зусиль і просування демократії за кордоном важлива двопартійність.

Визначення фашизму

У своїй книзі Олбрайт описує, що фашизм поширюється не на всі форми тиранії: “Не кожен диктатор або авторитарна людина є фашистом, але кожен фашист є диктатором або авторитарним правителем. Ця книга була моїм внеском у науковий дискурс щодо визначення фашизму. На мою думку, фашизм – це не ідеологія, а процес боротьби за владу і контроль над суспільством. Загострення суспільних протиріч, заохочення трайбалізму і використання насильства для підтримки контролю над громадянами – все це елементи фашизму”.

Авторка також розповіла про свій тур у підтримку книги та зустрічі з читачами: “Коли я спілкувалась з людьми, то зрозуміла, що вони дійсно бачать, що в Сполучених Штатах є еліта та люди без роботи (і це та частина громадян, яка справді мене хвилює). Якщо в країні з’являється лідер, який починає звинувачувати когось у своїх поразках і шукати в суспільстві винного, – це завжди фашистська практика. Президент Трамп змальовує Америку як жертву, а винними – іммігрантів. Це відлякує іноземців від нашої країни”. Проте Олбрайт не вважає Дональда Трампа фашистом, а радше найбільш недемократичним лідером за всю історію США.

У Олбрайт також існує особливий “список справ”, зокрема це бесіди з людьми, з думкою яких вона не погоджується, і  підтримка молоді, що прагне змін і працює над їх реалізацією. Робота дипломатки, за її власним визначенням, полягає в поширенні повідомлень про крихкість і нестійкість сучасної демократії.

Книга Мадлен Олбрайт є застереженням для тих країн, де просто зараз зароджується фашизм. Аби в Україні не виник один з видів фашизму, потрібно зміцнювати та розвивати демократичні інститути. Так громадянське суспільство мало б контролювати владу та співпрацювати з нею задля стабільності. Українцям потрібно знайти компроміс щодо низки болючих питань, що можуть радикалізувати або навіть розколоти суспільство.

Росія безперервно використовує технології гібридної війни для руйнування внутрішньополітичної стабільності та соціальної єдності українців. Фінансуючи право та ліворадикальні українські рухи Кремль майстерно створює образ України як профашистської держави. Приклад цьому – останні події у Львові: силове протистояння ліворадикалів-анархістів та представників “Національного корпусу”. Є поранені та постраждалі з обох сторін. Тож технології “керованого хаосу” уже не фантазія російських політтехнологів та військових, а українське сьогодення.

Явище фашизму стає актуальним для політичної практики сучасного світу. Його основні риси – автаркія, державне регулювання та мілітаризація економіки, монополізація банківської системи, великодержавність, реваншизм, репресії проти опозиції, державний контроль ЗМІ, агресивна зовнішня політика, пряма агресія щодо сусідніх держав – усе це стає частиною політичної практики сучасних країн, зокрема Росії, Білорусі, Північної Кореї. Звичайно, називати їх фашистськими – перебільшення, однак пожвавлення дискурсу довкола поняття фашизму – симптом того, що він стає загрозою для світу. І хоча сьогодні ця небезпека локальна, та без належного реагування може перерости у початок ще однієї глобальної війни.

 

[1]YouTube: Brookings Institution. Fascism: A conversation with Madeleine Albright and Strobe Talbott

[2]Brookings: Madeleine Albright on fascism, democracy, and diplomacy

 

 

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Підписатись

Підписка

Щоб отримувати повідомлення про нові публікації, підпишіться на нашу розсилку!

Ім'я *

Email *

Виберіть категорію, яка цікавить:

Суспільство
Глобалізація
Небезпека
Світ про Україну
Геостратегія
Ти елемент Універсуму
Духовність і культура
Альтернативна історія
Геоекономіка
Наука і технології
Історія і сучасність
Роздуми

Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.