Фото. Фокус

Енергетичний імператив у системі державних пріоритетів і національних цінностей

Індустріальна сфера країн здебільшого формується під впливом найбільш енергоємних секторів економіки. Це зумовлює збереження макроекономічної залежності між об’ємами виробництва і споживанням ресурсів та перетворює стійкість, цінову прийнятність, повноту забезпечення й ефективність споживання енергії на визначальні чинники національної конкурентоспроможності.

Енергетичний імператив – це сукупність умов взаємодії держави й суспільства щодо використання енергетичних потужностей, порушення яких буде мати катастрофічні наслідки для людства. Необхідний для оптимізації виробництва енергетичних ресурсів відповідно до потреб внутрішнього ринку та зовнішніх споживачів. Серед цих умов – оцінка наслідків надмірного втручання транснаціональних компаній (неконтрольованого зростання споживачів енергоресурсів, метою яких є отримання надприбутків, задоволення інтересів “стратегічних партнерів”) у природні процеси.

Енергетичний імператив пов’язаний з імперативом національної безпеки, що для України означає вибір цивілізаційного розвитку. Під час розбудови держава має опиратися на власні сили, щоби згодом увійти до регіональних і глобальних об’єднань на паритетних засадах. Стосується це, зокрема, самозабезпечення енергетичними ресурсами.

Перша в історії світової газової промисловості міждержавна передача палива відбулась у березні 1945 року між Україною та Польщею. Трест “Укргаз” почав експорт з родовищ Львівщини через газопровід Опари–Самбір–Перемишль–Стальова Воля. Газогін був побудований під час німецької окупації і реконструйований силами “Укргазу” впродовж 1944-1945 років.

З відкриттям у 1924 році газопроводу Дашава–Стрий смт Дашава стало предтечою Нефтеюганська для Європи. У1950 році відбувся поетапний пуск газопроводу Дашава–Київ–Брянськ–Москва, котрий на 30 років став основною магістраллю постачання столиці колишнього СРСР. У 1950-70-х роках був також побудований газогін Дашава–Мінськ–Вільнюс–Рига–Ленінград. До того ж паливо із Галичини йшло до Чехословаччини і Польщі. За відправлений до Москви чи Мінська газ у соціалістичній країні не платили. За найскромнішими підрахунками, тільки з прикарпатських родовищ викачано майже 500 млрд м3 газу, а ще якихось 45 років тому Україна видобувала 70 млрд м3 палива на рік.

Продовженням бурхливого розвитку газовидобутку в Україні стало відкриття Шебелинського газоконденсатного родовища в 1951 році, котре ввели в експлуатацію у 1956 році. Початкові запаси цього родовища становили 650 млрд м3 газу та 8,3 млн т конденсату. У перший рік експлуатації з Шебелинського родовища видобули 332,7 млн м3 палива, у 1956-1960 роках – 22,8 млрд м3, а в 1971 році – 31,329 млрд м3.  Загалом, за весь час роботи було видобуто 570 млрд м3, що становить 90% його загальних ресурсів. Упродовж двох десятиліть від відкриття Шебелинка була найбільшим за запасами та рівнем видобутку газу родовищем у всій Європі.

До 2007 року видобуток залишкових запасів газу вдвічі перевищив прогнозовані обсяги. Нині в околицях Шебелинського родовища ведеться дослідження декількох перспективних ділянок: Північно-Шебелинської, Східно-Шебелинської, Південно-Шебелинської й Західно-Шебелинської, сумарні поклади газу яких становлять 100 млрд м3. Із загального видобутку українського газу 42% припадає саме на цей регіон.

Обсяги енергоспоживання невпинно зростають. Уже сьогодні за кількістю споживачів енергії всіх видів Україна займає 5 місце у світі, однак за обсягом ВВП ми наприкінці першої сотні. Енергоємність української економіки становить 2,84 тонни умовного палива на 1 тис. доларів, що перевищує середній рівень у 2-3 рази. Це спричиняє надмірне споживання енергетичних продуктів і постійне зростання імпорту вуглеводнів в Україну.

Відтак диспропорція розвитку галузей “важкої економіки” та відсутність структурних перетворень створили прецедент повзучої державної десуверенізації. Ситуацію ускладнює і зношеність енергетичних об’єктів та збільшення витрат на транспортування.

До того ж паливо використовують неефективно. Наприклад, коефіцієнт корисної дії енергоблоків в Україні на 7-10% нижчий, ніж у США чи Німеччині, а втрата енергії палива в газових турбінах, двигунах внутрішнього згорання на 5-13% вища. Пов’язано це із неконкурентоздатною структурою економіки, зорієнтованою на обслуговування господарських суб’єктів зовнішнього впливу промисловістю, відсталістю комунальної сфери, відсутністю системного моніторингу виробництва та споживання енергії, недосконалістю державних норм, стандартів, індикативних планів енергоспоживання, що створювали б систему мотивації споживачів до енергозбереження.

Отже, Україні необхідно провести структурні перетворення у сфері важкої промисловості: пристосувати виробництво металургійних, машинобудівних підприємств під потреби внутрішнього ринку та зменшити енергоємність ВВП. Також нам варто витрачати національні енергоресурси для потреб внутрішнього ринку, а експортувати лише надлишки; реприватизувати свердловини, що не використовуються, або ж неефективно функціонують та реалізувати програму енергоощадності.

 

 

 

 

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Підписатись

Підписка

Щоб отримувати повідомлення про нові публікації, підпишіться на нашу розсилку!

Ім'я *

Email *

Виберіть категорію, яка цікавить:

Суспільство
Глобалізація
Небезпека
Світ про Україну
Геостратегія
Ти елемент Універсуму
Духовність і культура
Альтернативна історія
Геоекономіка
Наука і технології
Історія і сучасність
Роздуми

Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.