Фото. Colin Behrens

Геоенергетична стратегія України: реальність впровадження

Сучасні глобалізаційні процеси прагнуть створити більш надійний та прогнозований стан економіки, а також гарантувати стабільне енергозабезпечення. Задля цього об’єднання енергетичних систем різних країн утворюють транснаціональні корпорації. У цьому контексті сусідство України з членами ЄС створює сприятливі умови для прокладання транзитних маршрутів.

Інтеграція української Об’єднаної енергетичної системи (ОЕС) до транс’європейських електричних мереж є складовою Стратегії розвитку паливно-енергетичного комплексу до 2035 року. ЇЇ реалізація дозволить максимально використати географічне та геополітичне розташування України та розвивати ОЕС для власного енергозабезпечення, збільшення експорту і транзиту енергетичних ресурсів.

Українська ОЕС займала важливе місце у створенні і розвитку енергетичної системи “Мир”, яка впродовж майже тридцяти років (1962-1992 pp.) була найпотужнішою у світі. Після ліквідації ОЕС “Мир” Польща, Чехія, Словаччина та Угорщина створили окрему об’єднану енергосистему CENTREL, яка у жовтні 1995 р., здійснивши низку заходів з реорганізації і технічного переозброєння електростанцій і мереж, приєдналася до UCTE, яке на той час мало назву UCPTE (Об’єднання з координації виробництва та передачі електроенергії).

Румунія та Болгарія також відокремилися від ОЕС України і разом з енергосистемами Греції та колишньої Югославії у 2004 р. перейшли на паралельну роботу з UCTE. Внаслідок цього обсяги експорту електроенергії з України різко впали.

Нині ж ситуація на енергоринку стабілізувалася. У 2017 р. Україна збільшила експорт електроенергії на 28,6% проти 2016-го – до 5,166 млрд кВт-год. Поставки електроенергії з Бурштинської ТЕС до Угорщини, Словаччини та Румунії зросли на 2,7% – до 3 млрд 137,7 млн кВт-год; до Польщі знизилися на 6,5% – до 894,8 млн кВт-год; експорт до Молдови становить 1 млрд 133,9 млн кВт-год проти 3,7 млн кВт-год за 2015 рік; до Білорусі та Росії в 2016 та 2017 рр. українську електроенергію не експортували[1].

Після розпаду системи “Мир” ОЕС України реалізувала тимчасову схему експорту електроенергії, що вироблялася окремими енергоблоками, за допомогою спеціально виділених для цього ліній електропередач. Однак вона не була цілком надійною, тому існувала недовго. У 1995 р. для формування технічних передумов розширення експорту Україна створила “Бурштинський острів”, що працював паралельно з енергооб’єднанням UCTE.З 2003 р.– на постійній основі.

За потужністю ОЕС України і тепер залишається однією з найбільших енергосистем Європи та має достатньо високу пропускну спроможність електричних мереж, зокрема й міждержавних.

Оскільки енергетика належить до пріоритетних напрямків державної політики, українські постанови, що регулюють діяльність у цій сфері, потребують адаптації до законодавства ЄС[2]. Основним документом розбудови єдиного ринку електроенергії є Директива Європарламенту та РЄ №2003/54/ЄС від 26 червня 2003 року. Виконання її вимог є необхідною умовою інтеграції України в європейський ринок електричної енергії, зокрема й до асоціацій UCTE і ETSO.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці визначає Закон України “Про електроенергетику”. Використовують також низку нормативних документів колишнього СРСР, що стосуються технічних аспектів експлуатації енергосистеми, які не мають відповідних українських аналогів.

Усе це дозволить ОЕС України експортувати електроенергію до ЄС, стимулюватиме до впровадження технологій зменшення негативного впливу на екологію, сприятиме залученню необхідних інвестицій, надасть можливість розвивати екологічно безпечні енергогенеруючі джерела.

У червні 2017 року “Укренерго” підписало з Європейською мережею системних операторів передачі електроенергії “Угоду про умови майбутнього об’єднання енергосистем України та Молдови з енергосистемою Європи”, що до 2025 р. дозволить нам підключитися до мереж 34 європейських країн за їхніми стандартами. Задля цього впродовж декількох років Україні потрібно “від’єднатися” від Росії і Білорусі.

Головною проблемою інтеграції є забезпечення регулювання частоти і потужності в ОЕС України відповідно до вимог UCTE, вирішення якої залежить від генеруючих потужностей ТЕС, АЕС і EECОЕС України.

Нині 92,1% енергоблоків ТЕС відпрацювали свій розрахунковий ресурс, 63,8% – перетнули межу граничного ресурсу та фізичного зносу і потребують модернізації чи заміни. Аналогічна ситуація через декілька років настане на АЕС. Проектний термін експлуатації енергоблоків АЕС України (крім Х2 та Р4) закінчується у період 2010-2025 pp.

Стан магістральних електричних мереж також погіршується: 34% повітряних ліній електропередач експлуатуються понад 40 років, 76% обладнання трансформаторних електропідстанцій спрацювало свій розрахунковий технічний ресурс. Лінії електропередач мають недостатню пропускну спроможність для видачі потужностей АЕС (Рівненська, Хмельницька, Запорізька), надлишкову енергію з заходу неможливо передати до центру чи на схід країни; електромережі ОЕС незкомпенсовані за реактивною потужністю та забезпеченням необхідного рівня напруги (Західна, Центральна, Південна енергосистеми).

Усі ці проблеми виникли через дефіцит капіталовкладень, недосконалість нормативно-правових актів та оптового ринку електричної енергії, цінової, інвестиційної та податкової політики, системи державного управління та регулювання в електроенергетиці, недостатність професійних кадрів та низький рівень науково-технічного забезпечення.

Успішні енергетичні компанії Європи та світу мають чітко визначені пріоритети, які відповідають середовищу їхнього функціонування та корелюють з цілями державної енергетичної політики, а також деталізовані плани та програми досягнення мети. Приєднання України до Енергетичного співтовариства ЄС може дати поштовх впровадженню альтернативних джерел енергії, енергозбереження, зменшити шкідливі викиди в атмосферу, а також змусить уряд країни докласти зусиль до відновлення промисловості, яка була основним споживачем електроенергії.

Отже, Україна зіштовхнулася із стратегічною проблемою – надлишком електроенергії. Оскільки неможливо зупинити її виробництво на атомних електростанціях, країні потрібна індустріалізація з новими параметрами і вимогами до промисловості.

 

[1]Економічна правда: Україна збільшила експорт електроенергії майже на 30%

[2]Закон України №1629-IV“Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” від 18.03. 2004 р.

 

 

 

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Підписатись

Підписка

Щоб отримувати повідомлення про нові публікації, підпишіться на нашу розсилку!

Ім'я *

Email *

Виберіть категорію, яка цікавить:

Суспільство
Глобалізація
Небезпека
Світ про Україну
Геостратегія
Ти елемент Універсуму
Духовність і культура
Альтернативна історія
Геоекономіка
Наука і технології
Історія і сучасність
Роздуми

Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.