Національна ідея як основа консолідації української політичної нації

Національна ідея має відображати характер народу, базуватись на традиціях та історії, забезпечувати реалізацію сукупності інтересів окремих громадян, сімей, організацій та етнічних груп, захищати їхні права, сприяти становленню України як розвинутої демократичної, правової країни, яка може зайняти достойне місце у світовому співтоваристві. Та найперше національна ідея повинна єднати націю, консолідувати громадян навколо себе. Нині ж низка викликів у соціально-гуманітарній сфері роз’єднує країну.

В. Брюховецький пише: “Вирізняючи та формуючи національну ідею для України, необхідно шукати не тільки ті “больові точки”, що роз’єднують нас, а й “точки дотику”, що об’єднають. Адже найважливіше завдання національної ідеї саме для України – це не лише забезпечення достойного життя людей (це само собою зрозуміло для будь-якого народу), а, насамперед, – згуртування нації, яка упродовж досить тривалого часу була розірвана[1]”.

На думку С. Здіорука, консолідація суспільства – вагомий чинник національної безпеки. І хоча в 15 статті Конституції України зазначено, що суспільне життя в Україні ґрунтується на принципах політичного, економічного і ідеологічного різноманіття, без вироблення єдиної мети, системи цінностей і завдань, які має втілити в собі національна ідея, прогресивний розвиток суспільства неможливий.

Оскільки основними ознаками національної ідеї є високий рівень самосвідомості, моралі, правової та громадянської культури, матеріальний та духовний добробут населення, підтримка розвитку економіки, освіти, науки та культурних індустрій, національна ідея повинна бути живим і творчим процесом, а не абстрактним чи формальним утворенням. Однак такою вона може стати, лише якщо базуватиметься на системі національних цінностей і пріоритетів, історичному досвіді перемог і звершень, а не згадках про національне приниження; буде транснаціональною, сучасною та людиноцентристською; ґрунтуватиметься на засадах поліетнічного плюралізму, поваги та толерантності; переміститься з філософії та теорії в практику.

Процес вироблення національної ідеї є складним і суперечливим. Дослідник М. Розумний вважає, що варто відмовитися від спроб “вгадати” чи “вигадати” українську ідею, оскільки вона може сформуватись лише у природній спосіб. На його думку, основою національної ідеї може бути унікальний ідейний синтез, а сума “бажаних” характеристик національного майбутнього. Перелік пріоритетів ніколи не буває повним, а зміст кожної з пропозицій неминуче викликатиме різнотлумачення і суперечки[2].

Мислитель І. Ільїн зазначає: “Національна ідея повинна бути саме національною, виражати самобутність нації, те, що їй властиве і становить її силу, що вона має бути особливою проти ідей інших народів”[3]. Українська дослідниця І. Кресіна пише: “Якою мірою національна ідея формує смислові центри національної свідомості, такою ж мірою національна свідомість визначає життєздатність та перспективність національної ідеї”[4]. Саме тому, на думку А. Гуцала, імперативом національної ідеї як консолідуючого інструменту повинна бути політична толерантність[5], яка, з погляду дослідниці Т. Розової, не може сформуватись через посилення в масовій свідомості різних фобій: ксенофобії, етнофобії, мігрантофобії, націоналізму, різних форм дискримінації та нетерпимості.

М.Пірен вважає, що “українська національна ідея в її історичному ракурсі має багато позитивних рис, які можуть бути привабливими для представників інших етносів. Це насамперед принципи демократизму, поваги до інших, толерантності, волелюбності, особистої свободи, поваги до прав особистості тощо, які в Україні ґрунтуються на історичних традиціях Гетьманщини та Запорозької Січі”[6].

Дослідники А. Ротовский, Ю. Штепа виділяють дві основні конструкції побудови загальноукраїнської національної ідеї[7]. У стрижневій національна ідея є потужною метою, навколо якої концентруються ресурси. Вона дозволяє триматися фіксованого курсу незалежно від обставин, проте в критичних ситуаціях може зламатись.

При осьовій конструкції до національної ідеї входять цінності й інтереси різних етнічних груп країни. Ця модель створює можливості для розвитку і реалізації індивідів, груп і національних спільнот. Така система не є статичною, здатна розростатися, а при виникненні внутрішньої напруги легко перебудовується.

Оскільки Україна є багатонаціональною державою, а її громадяни – індивідуалістами, котрі прагнуть самореалізації та орієнтуються на свої інтереси, їй більше підходить осьова конструкція. Саме тому розкриття людського потенціалу має бути першочерговим завданням щасливої нації, яка зможе зайняти гідне місце у світовому співтоваристві.

Формування національної ідеї є особливо важливим в умовах глобалізації, коли країна стикається з низкою зовнішніх викликів. Тому, на думку Ф. Медведя, національні держави повинні враховувати вплив транснаціональних корпорацій та делегувати їм частину своїх повноважень, втрачаючи дещицю суверенітету, для збереження власної системи національної безпеки. Дослідник зазначає, що хоча суспільство визначило свої базові національні пріоритети, консолідованої системи цінностей ще й досі немає.

Отже, для формулювання української ідеї, як і зовнішньої, культурної та економічної політики, системи освіти, науки тощо, необхідно визначити національні цінності. Суспільство, зі свого боку, повинно оцінювати ефективність роботи всіх гілок влади в контексті захисту національних інтересів та цінностей, реалізації української ідеї.

[1] Factum est factum. Біобібліографія / В’ячеслав Брюховецький. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2010. – 991 с.

[2] Розумний М. Ідея і нація в інформаційну епоху. Х.:2006. – 340 с.

[3] Ильин И.А. О грядущей России: Избранные статьи // Под ред..А.Полторацкого.- М., 1993. – 467 с.

[4] Кресіна І.О.Українська національна самосвідомість і сучасні політичні процеси (Етнополітичний аналіз): Монографія.- К.,1998. – 392 с.

[5] Тут і далі цитуємо за: Круглий стіл на тему “Українська національна ідея в контексті сучасних політичних процесів”

[6] Пірен М. Етнополітика в Україні: соціо-психологічний аналіз.К.:Університет Україна. 2007. – 408 с.

[7] Ротовский А., Ю. Штепа. Українська національна ідея: від плачу до конструктивного діалогу. Навіщо потрібна загальнонаціональна ідея Україні? Газета – Дзеркало тижня. №34, 09 вересня 2006 – С.2.

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Коментар

  • Віктор

    Отакої…
    Україна вже чверть століття незалежна.
    Надумались…
    Треба було починати з національної ідеї, може тоді ми би жили у зовсім іншій країні.
    Цитати, вельмишановний Леоніде, це тільки цитати, сміття на шляху еволюції.
    З повагою, і т. д. …

    Повтор
Підписатись

Підписка

Щоб отримувати повідомлення про нові публікації, підпишіться на нашу розсилку!

Ім'я *

Email *

Виберіть категорію, яка цікавить:

Суспільство
Глобалізація
Небезпека
Світ про Україну
Геостратегія
Ти елемент Універсуму
Духовність і культура
Альтернативна історія
Геоекономіка
Наука і технології
Історія і сучасність
Роздуми

Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.