фото: zik.ua

Наближається день без води

Остання водна криза у Кейптауні привернула увагу до потреби удосконалення міського планування й управління, – про це йдеться у редакційній колонці журналу “Scientific American”.

“На початку цього року в пресі та інтернеті з’явилася новина про те, що у Кейптауні, великій південноафриканській агломерації, от-от може закінчитися вода, оскільки міські водозбірники майже висохли. Очікувалося, що “День Зеро” наступить у середині квітня, але завдяки раціоналізації води і початку сезону дощів прогнози змінили, а “день, коли вода закінчиться” перенесли на наступний рік. Однак чинники, що довели до такої важкої ситуації, не зникли, і все ще можуть зіпсувати життя мешканцям Кейптауну чи інших міст світу.

Через глобальне потепління екстремальні посухи можуть траплятися частіше, а питна вода поступово зникатиме. Окрім кліматичних змін, на доступ до води у конкретному році впливає й різна кількість опадів. Найбільше дію цих природних чинників відчувають у великих містах, оскільки чисельність їхніх мешканців невпинно зростає: згідно з оцінками ООН, у 2050 році дві третини людства мешкатимуть у містах. Міські планувальники й інженери повинні зважати на ці прогнози та проектувати таку інфраструктуру, що змогла б витримати майбутній тиск клімату.

Як у Кейптауні виникла криза? Місто отримує воду із шести водозбірників, розташованих у Західно-Капській провінції. Зазвичай вони заповнюються водою в сезон дощів, що триває від травня до серпня. Але з 2015 року регіон потерпає від найгіршої за сто років посухи, внаслідок чого рівень води у збірниках опустився до небезпечно низької позначки. Водночас населення Кейптауну постійно збільшується, що означає й зріст потреби у воді. За останні роки влада міста здійснила чималу роботу, ущільнюючи каналізаційну систему; вона навіть отримала нагороди за діяльність, спрямовану на захист навколишнього середовища. Але уряд ПАР зволікав із оголошенням стану стихійного лиха на тих територіях, котрі найсильніше постраждали від посухи, вторувавши у такий спосіб шлях для останньої кризи.

Кейптаун не є єдиним містом з подібними проблемами. На південному сході Бразилії від 2014 року триває найгірша за 80 років посуха. Причин є кілька: нестача дощів, кліматичні зміни, погане управління водними ресурсами, вирубка лісів тощо. У багатьох індійських містах питна вода до кранів майже не надходить, або ж її постачання обмежене до кількох годин на добу. Наприклад, у місті Шімла води немає з травня, тому його мешканці попросили туристів не приїздити цьогоріч. Водогінна інфраструктура у багатьох індійських містах є старою і нещільною, та все ж ніхто її не ремонтує. Водночас у багатьох містах місцева влада безкоштовно надавала фермерам воду для зрошення, що виснажило запаси ґрунтових вод.

Хоча в США ситуація є значно кращою, та все ж багато американських міст також зіткнулись із проблемою водозабезпечення. Посуха у Каліфорнії, що триває вже багато років, є однією з найдовших в історії штату. На щастя, майже половину міської води у Каліфорнії застосовували для зрошення присадибних галявин, отже її використання було легко обмежити. Однак міста, де воду витрачають на забезпечення основних потреб, можуть мати труднощі із пристосуванням до нової ситуації. До того ж у деяких містах до посухи, кліматичних змін і зросту населення додається ще й забруднення води; у місті Флінт, що в штаті Мічиган, криза вибухнула після того, коли місцева влада змінила джерело питної води. У результаті до неї почав потрапляти свинець з водогінних труб. Подібна ситуація може повторитись і в інших містах.

На щастя, з такими водними кризами можна впоратись, наприклад одночасно використовувати декілька джерел води. Кейптаун уже розпочав реалізацію низки проектів – хоче інтенсивніше застосовувати підземні води, а також запустити пристрої очистки та переробки комунальної води. У багатьох інших містах варто було б почати з ущільнення та ремонту систем.

Влада міст повинна думати про довготривале забезпечення потреб мешканців заздалегідь, а не зосереджуватися на тимчасових діях. Важливими є організаційні навички та фінансова звітність. Під час планування інфраструктури потрібно зважати на потреби всіх членів міської спільноти. Одним з головних завдань є забезпечення водою тих сфер, що розвиваються спонтанно, поза контролем міської влади. Такі ділянки часто позбавлені технічної інфраструктури, зокрема й водної.

Міжнародна спільнота все ще може вжити заходів, щоб вберегти світ від “Дня Зеро”. Якщо ми не зробимо цього зараз, зовсім скоро у багатьох містах не залишиться й краплі питної води”.

джерело

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Підписатись

Підписка

Щоб отримувати повідомлення про нові публікації, підпишіться на нашу розсилку!

Ім'я *

Email *

Виберіть категорію, яка цікавить:

Суспільство
Глобалізація
Небезпека
Світ про Україну
Геостратегія
Ти елемент Універсуму
Духовність і культура
Альтернативна історія
Геоекономіка
Наука і технології
Історія і сучасність
Роздуми

Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.