фото: Izvestia.kiev.ua

За що насправді палав Париж?

Листопадові протести “жовтих жилетів”у Франції, особливо сцени насильства у Парижі,неприємно вразили багатьох людей. Не дивно, що світова громадськість хотіла б знати, що відбулося чи відбувається насправді.

Однак мас-медіа різних країн, зокрема й України, здебільшого обмежилися ретрансляцією поверхових версій про причини та учасників тих подій. Причина – плановане підвищення цін на пальне, учасники різні: незадоволені автомобілісти, праві і ліві радикали (українські оглядачі відразу побачили в них “друзів Путіна”), мародери і “професійні”вандали, без яких, зрештою, не обходяться жодні заворушення. Ну що ж, нічого нового.

Та це лише на перший погляд. Оглядачі ж звернули увагу на кілька важливих тенденцій: по-перше, це був спонтанний рух “знизу”, не організований жодними партіями чи профспілками; по-друге, серед протестувальників було багато жінок, що теж не надто характерно; ну і несподівано високий рівень агресії. Чи причиною такого “зриву”насправді стало плановане підвищення акцизів на пальне, що призвело б до подорожчання дизпалива на 10%, а бензину – на 5%? Не хочеться вірити. То в чому ж суть справи?

У пошуках відповіді на це запитання автор цих рядків наштовхнувся на цікаву статтю, опубліковану на одному з польських інтернет порталів, під назвою “Париж кипить – бунт проти еліт.Автори статті – журналіст і перекладач Олександр Бондарєв, що мешкає у Парижі, і мікробіолог Маґдалена Кавалєц-Сеґонд зі Страсбурга – припіднімають завісу над справжніми, глибшими причинами подій.

Найперше вони спростовують звинувачення влади на адресу Марін Ле Пен у організації вуличних безладів. “Хто виходить на вулиці у жовтих жилетах? Самостійні дрібні підприємці, їхні родини, пенсіонери, до кишені яких влада добирається вже два роки, люди вільних професій, матері. На протестах багато жінок середнього віку, що з соціологічного погляду є чимось новим. А також молодь, але не та студентська, а робітнича, яка все більше є масово безробітною, хоч і освіченою. Ми бачили на вулицях мешканців сіл, малих і середніх міст, а також передмість. Були там робітники і водії автомобілів швидкої допомоги або вантажівок”, – йдеться у статті.

На думку авторів, ці французи протестували не так проти підвищення акцизів на пальне, як проти всього, що у них асоціюється з президентом Макроном: збільшення податків, зменшення купівельної спроможності, занепад сфери публічних послуг тощо. “У списку скарг є також поглиблення суспільної нерівності, іммігранти, недовіра до еліт, відкидання політиків – незалежно від того, з якої партії вони походять”, – пишуть автори.

Тобто головною причиною невдоволення людей є загальна ситуація у Франції. Про стан справ коротко йдеться у статті: реальна інфляція є у три-чотири рази вищою від номінальної, на ринку нерухомості драматичний застій, багато малих фірм банкрутує, реальне безробіття сягає рівня кільканадцяти процентів, а в прикордонних районах країни все більше французів знаходять роботу у Бенілюксі, Німеччині і Швейцарії.

І все це відбувається в контексті того, що Емманюель Макрон, щойно ставши президентом Франції, відразу віддячив своїм заможним покровителям тим, що знизив податки від доходів з капіталів, дивідендів та спекуляцій з цінними паперами із 59% до 30%. Французи про це добре пам’ятають.

До того ж усі знають, що Макрон походить з політичної команди Франсуа Олланда, попереднього президента Франції, котрий “упродовж кількох років намагався знищити середній клас податками”. “За його правління у пересічній родині “вищого середнього класу”податки зросли втричі. Макрон не приховував, що “держава”допомагатиме бідним, але завдяки пауперизації та позбавленню перспективи середнього класу”, – йдеться у статті.

Отже, справжньою причиною бунту “жовтих жилетів”є спроба французького середнього класу захиститися від утиску правлячих еліт. Чому приводом стало плановане підвищення акцизів на пальне? Тому, що автомобіль середньої вартості є символом середнього класу: звичайна французька сім’я має два автомобілі, щоб чоловік і дружина могли незалежно добиратися на роботу, відвозити дітей у садок і школу тощо.

Та й на підвищенні цін на пальне ініціативи влади не завершуються. У результаті, згідно з програмою Макрона “екологічної трансформаці”, з ужитку мали б вилучити всі види палив, що походять з копалин чи переробки нафти, та навіть природній газ. Це означає майбутнє вилучення з обігу всіх автомобілів, окрім електрокарів, а також витрату величезних коштів з державного бюджету, тобто з кишень тих же незадоволених нині платників податків, на розробку і експлуатацію нових джерел енергії. Хто за все це заплатить і хто з цього передусім користатиме – саме це цікавить французів. Навряд чи бідним громадянам буде по кишені електрокар, а середній клас активно спихають у категорію “бідних громадян”.

Очевидно, що аргументи, наведені у статті, не є абсолютними, але мають право на існування і потребують або спростувань, або підтверджень. Протести французів у листопаді є швидше реакцією на передчуття чогось небезпечного і незрозумілого. Про це, зрештою, згадує французький журналіст Саїд Махране у щотижневику “LePoint”: “Зараз найпопулярнішим словом, яке виражає настрої французів, є гнів… Деінде такий гнів спроможний привести до влади нетипових лідерів: Трамп не є панею Клінтон, Сальвіні – це не Ренці. Ми повинні зупини щось, що невблаганно насувається, але що? Це глобалізація, котра означає занепад середнього класу”.

З такого погляду події у Франції стосуються всього цивілізованого світу, а особливо Європи. Можна припустити, що якщо французький середній клас програє цю битву новим “глобальним елітам”, то програє й уся Європа.

І на завершення ще два слова про нашу країну. Україну, звичайно ж, не можна порівняти з Францією, але процеси в нашій державі також проходять у тіні глобальних тенденцій. Однак питання з середнім класом у нас, на жаль, уже вирішене. Обидва українські “майдани”були бунтом середнього класу і в обох випадках він програв. Чи остаточно? Невідомо. Можливо, що є шанс на відродження, але тільки в перспективі прогресу самої держави. Тож поки українці, що претендують на роль середнього класу, повинні б “тримати кулачки”за успіх “жовтих жилетів”.

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Підписатись

Підписка

Щоб отримувати повідомлення про нові публікації, підпишіться на нашу розсилку!

Ім'я *

Email *

Виберіть категорію, яка цікавить:

Суспільство
Глобалізація
Небезпека
Світ про Україну
Геостратегія
Ти елемент Універсуму
Духовність і культура
Альтернативна історія
Геоекономіка
Наука і технології
Історія і сучасність
Роздуми

Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.