фото: u-f.ru

Згасаючий сигнал?!

Україна заявила про Європейський вибір одразу після здобуття незалежності. Найпершими проблемами нашої євроінтеграції є надто велика площа та чисельність населення. За 27 років самостійності держава зробила перші успішні кроки в напрямку інтеграції, але в переломні моменти (2004 р., 2014 р.) розуміла, що процес входження до ЄС не буде таким простим і передбачуваним, як про те мріяли євроромантики. Звісно ж, кожен член ЄС, окрім загальних інтересів об’єднання, має ще й свої власні, національні зацікавлення, якими не завжди готовий поступатися.

Політичні декларації та документи свідчать, що українська інтеграція в ЄС є взаємовигідним процесом, що принесе позитивні соціально-економічні результати для обох сторін. Господарський комплекс та національний ринок України мають об’єднатися з єдиним ринком Європи шляхом лібералізації та синхронізованого відкриття кордонів, взаємного збалансування експортно-імпортних потоків, лібералізації потоків капіталу та робочої сили, вирівнювання стандартів та умов конкуренції й державної підтримки бізнесу[1]. А для майбутнього “реформування”, “модернізації” та “удосконалення” суспільства й економіки Україні потрібні ресурси.

Допомогу на двосторонній основі нам надає Інструмент європейського сусідства і партнерства. Кошти виділяються в чітко установлені періоди з розподілом по роках. Наприклад, у 2007-2013 рр., ще до підписання Угоди про асоціацію, ЄС виділив 1 млрд євро. Такий самий транш було обіцяно й на 2014-2020 роки. Додатково Україна отримала від ЄС три кредити по 600 млн євро у рамках програми макрофінансової допомоги.

На нову позичку у 2018 році кошти надаються за стандартною для таких договорів ставкою EURIBOR+0,2%. Враховуючи, що в останні роки EURIBOR має від’ємні значення (і вже наближається до показника -0,2%), Україна фактично зможе користуватися цим кредитом безкоштовно. Нинішня кредитна програма триватиме 15 років.

У грудні 2017 р. Єврокомісія відмовила у виплаті 600 млн євро, оскільки Україна не виконала обов’язкових умов, зокрема зняття заборони на експорт лісу-кругляка, запуск автоматичної перевірки електронної декларації, закон про кредитний реєстр Нацбанку та перевірку інформації про бенефіціарів власників компаній. 13 грудня того ж року Україна подала нову заявку на отримання допомоги від ЄС. У березні 2017 року Єврокомісія схвалила виділення 600 млн євро, однак натомість очікувала, що Київ таки ухвалить закон про скасування заборони на експорт деревини.

У березні 2018 року в Єврокомісії заявили, що планують надати Україні 1 млрд євро для підтримки структурних реформ і досягнення економічної стабілізації. Пізніше Комітет закордонних справ Європарламенту схвалив цей транш. 9 липня ЄС знову прийняв рішення про виділення 1 млрд євро кредиту, а наприкінці серпня Україна погодила умови отримання наступного траншу.

У вересні цього року представники України та ЄС підписали меморандум про взаєморозуміння і кредитну угоду щодо надання четвертої програми макрофінансової допомоги на 1 млрд євро (два транші по 500 мільйонів). Цей кредит “повинен допомогти Україні покрити частину її додаткових зовнішніх фінансових потреб у 2018-2019 роках”, підтримати платіжний баланс країни, а також “надати стимули для активізації зусилля України з реформування”[2].

Однак для отримання коштів ЄС Україна мала налагодити співпрацю з МВФ та виконати попередні вимоги. Роботу з Міжнародним валютним фондом Київ поновив, а от інші завдання, зокрема скасування мораторію на експорт лісу-кругляка та запуск автоматичної перевірки електронних декларацій, виявились трохи складнішими.

Реформа лісозаготівельної галузі з одночасним розвитком лісопереробних підприємств, а також проблема експорту лісу-кругляка спричиняє конфлікт інтересів. Зрозуміло, що Верховна Рада не проголосує за зняття цієї заборони, адже вибори вже не за горами. Очевидно, що згодом Брюссель вдасться до процедури міжнародного арбітражу, що передбачена Угодою про асоціацію (глава 14 розділу IV УА, “Вирішення спорів”). Постанова арбітрів – обов’язкова для виконання. А оскільки Угода про асоціацію має вищу силу, ніж національне законодавство, Україна шукатиме внутрішні варіанти недопущення вивозу лісу за кордон.

А от умову про автоматичну перевірку е-декларацій Київ мав виконати ще в рамках безвізового плану, але щоразу відкладав “на потім”. В ЄС не мають сумніву, що єдина причина затримки – небажання українських посадовців запускати механізм, який призведе до масових кримінальних впроваджень проти них самих, через неправдиві дані у е-деклараціях.

Однак передбачити тут все доволі непросто, адже мало хто прогнозував, що Україна стане першою асоційованою державою, яка зайшла так далеко у суперечці з Євросоюзом. Супротив виник лише щодо вимог третьої (нереалізованої) програми макрофінансової допомоги, а вже, як бачимо, підписана й четверта. Для того, щоб отримати до кінця 2018 року обіцяні першим траншем 500 млн євро, потрібно терміново виконати “домашнє завдання”.

Орім 6 вимог, які ЄС висував для отримання попереднього кредиту, Україна повинна виконати ще 12 умов у рамках нової програми[3]. Про які вимоги йдеться і які політичні та соціальні наслідки вони матимуть для українського суспільства і влади можна лише припускати. В офіційних заявах умови отримання макрофінансової допомоги на 2018-2019 рр. також не конкретизувались.

До вимог для першого траншу кредиту входить боротьба з корупцією, створення Антикорупційного суду, перевірка електронних декларацій та бенефіціарних власників компаній, а також покращення адміністрування податків, управління державними підприємствами, але не скасування мораторію на ліс-кругляк. За словами віце-президента Єврокомісії Валдіса Домбровскіса, Україна ці умови поки не виконала[4]. Та якщо вона все ж реалізує їх найближчим часом, то очікувані кошти можуть перерахувати до кінця року.

Віце-прем’єр-міністр України з питань європейської і євроатлантичної інтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе стверджує, що для отримання макрофінансової допомоги ЄС Україні доведеться не тільки виконати умови з третьої програми[5], а й завершити реформу у сфері охорони здоров’я, приватизації, пенсійного забезпечення і навіть проведення малої приватизації, яка вже стартувала.

Що ж врешті стане для України вирішальним – бажання отримати мільярд євро чи страх запустити перевірку електронних декларацій та реалізувати решту умов? Отже, “допомогу” для України розцінюватимемо як “сигнал”… І було б добре, якби українці почули і зрозуміли його.

[1] Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом

[2] Соболєв Б. Інтеграція до Євросоюзу як головний напрям реформування та структурних змін макроекономіки/ Борис Соболєв//Глобальні тенденції і перспективи: світова економіка та Україна/ Наук. ред.В. Юрчишин. – Кю: Заповіт, 2018, с.109.

[3] Politeka: 500 мільйонів євро від ЄС: Україна може відхопити величезний “куш”

[4] NV: Україна поки не виконала умови для першого траншу ЄС – віце-президент Єврокомісії 

[5] Сьогодні: “Домашнє завдання” на мільярд євро: названі вимоги ЄС до України

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Підписатись

Підписка

Щоб отримувати повідомлення про нові публікації, підпишіться на нашу розсилку!

Ім'я *

Email *

Виберіть категорію, яка цікавить:

Суспільство
Глобалізація
Небезпека
Світ про Україну
Геостратегія
Ти елемент Універсуму
Духовність і культура
Альтернативна історія
Геоекономіка
Наука і технології
Історія і сучасність
Роздуми

Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.