Джерело: caricatura.ru

Дерусифікація: вулиці Сусаніна в Україні?

Дослухаючись до порад Максима Рильського (Не бійтесь заглядати у словник…”),переглянув кілька російськомовних енциклопедій, щоб з’ясувати обставини “героїчного подвигу Івана Сусаніна”.

В Енциклопедичному словнику Брокгауза й Ефрона Іван Сусанін відомийяк рятівник життя царя Михайла Федоровича. Підкреслене слово засвідчить про сумнівність інформації, оскільки єдиним документальним джерелом є жалувана грамотацаря (1619 р.), якою він обдарував Богдана Сабініна за те, що його тесть Іван Сусанін, попри тортури відпольських і литовських людей, нічого не сказав про царя і великого князя Михайла Федоровича. У цьому словнику не вказано, де саме загинув Сусанін та польські інтервентиу болотічи лісовій глушині?

“Радянський енциклопедичний словник”1964 року засвідчує, що народний геройзавів поляків у непрохідну лісову глушину. Натомістьінші словники (1985 р., 1991 р.), а також Великий енциклопедичний словник російської мовита Великий енциклопедичний словник”зазначають, що Іван Сусанін – герой визвольної боротьби російського народу– взимку 1613 року завів загін польських інтервентів у непрохідне лісове болото. Отже, більшість за “болото”!

Навіть пластун пам’ятає, що, заблукавши взимку в лісі, шлях назад можна знайти за власними слідами. Чи знав про це бувалий воїн-поляк?! До того ж член загону “інтервентів”, націлених захопити та вбити 16-річного царя Михайла Романова.

Уся ця історія з “героїчним подвигом”простого російського селянина Івана Сусаніна просякнута брехнею від початку її виникнення й до сьогодні. Окрім “народних переказів”, документальних джерел, що підтвердили б факт самопожертви, нема. Однак така вагома подія, як порятунок царя від “польських загарбників”, безсумнівно, була б зафіксована в офіційних документах чи приватних спогадах. Її бодай мали описати в монастирських хроніках, як чинилося з менш знаменними подіями. Однак там навіть немає відомостей про поховання Івана Сусаніна в коломенському Іпатіївському монастирі.

Російський письменник Олександр Бушков зазначає: “…Нічого цього не було. Ні подвигу Сусаніна, ні славнозвісного “замаху на царя”, ні поховання героя в Іпатіївському монастирі. Точно встановлено: в 1613 р. у прилеглих до Костроми районах взагалі не було “чортових ляхів”– ані королівських загонів, ані “лісовчиків”, жодного інтервента чи чужоземного шукача вдачі. Також доведено, що в той час, коли на нього чинили “замах”, юний цар Михаїл разом із матір’ю перебував у добре укріпленому, наче фортеця, Іпатіївському монастирі поблизу Костроми, який охороняв сильний загін дворянської кінноти, та й сама Кострома була добре укріплена й наповнена російськими військами”[1].

У Росії Іван Сусанін уже давно став патріотичним символом. Ідеологічна машина Кремля зробила його образом беззастережної відданості й самопожертви. У Костромі йому поставили новий величний пам’ятник, адже перший зруйнували в післяреволюційні роки. На місці ймовірної загибелі Сусаніна встановили великий камінь. Часом у тих краях проводяться й театралізовані вистави, які відтворюють події 1613 року.

“Подвиг”Івана Сусаніна є однією з цеглин у будівництві “русского мира”, що спрямований на відновлення та розширення Російської імперії. Саме шовіністична російська ідея покірності і відданості простих людей “царю і вітчизні”відіграла визначальну роль у критично важливих 1812-му, 1914-му та 1941-му рр., мобілізуючи на погибель мільйони росіян. А історії про “жорстокі звірства поляків і литовців”мають постійно нагадувати, хто є ворогом для Москви.

Натомість російські національні “герої”, витворені Кремлем, чомусь “органічно”вписуються в українське життя: на їхню честь названі міста, села та вулиці, у пам’ять про них зводяться монументи. А от борців за незалежність України в підручниках з історії засуджують. Москва за несвідомої підтримки “українських демократів”прагне, щоб у цій ситуації нічого не змінювалось. Та як пояснити сучасній молоді, хто такий цей “Іван Сусанін”і що він своїм іменем демонструє в назвах вулиць? Ця аномалія змушуватиме українців до радикалізації своїх поглядів і пошуку шляхів, щоб усунути це нахабне ставлення до себе.

[1]Александр Бушков. Россия, которой не было: загадки, версии, гипотезы

 

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Підписатись

Підписка

Щоб отримувати повідомлення про нові публікації, підпишіться на нашу розсилку!

Ім'я *

Email *

Виберіть категорію, яка цікавить:

Суспільство
Глобалізація
Небезпека
Світ про Україну
Геостратегія
Ти елемент Універсуму
Духовність і культура
Альтернативна історія
Геоекономіка
Наука і технології
Історія і сучасність
Роздуми

Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.