Джерело: uk.wikipedia.org

Історичні фальсифікати, або “Дипломатія” по-московськи

Радянське минуле нав’язало нам безліч ярликів та історичних фальсифікатів, яких нині важко позбутися. Міф про “спільну історію братніх народів” також розпочався з брехні та підробки важливих документів.

Першим відвертим історичним фальсифікатом були Березневі статті 1654 року, до яких Богдан Хмельницький не мав жодного стосунку. Це комплекс історичних документів, які регламентували політичне, правове, фінансове та військове становище козацької держави під протекторатом Московії. Цікаво, що оригінали цих документів до наших днів не дійшли, зате збереглось кілька чернеток – виправлених і доповнених.

У жодній із основних одинадцяти статей не йшлось про приєднання Війська Запорізького до імперії. Однак російські підручники історії подають викривлені події, стверджуючи, що козаки благали царя про злуку з Московією, бо хотіли бути “одим народом”. Замовчують вони і той факт, що не всі козаки присягнули на вірність монарху, а натомість вимагали від нього обітниць і письмової гарантії вольностей козацького війська.

Перша стаття документу вказувала на збір податків до скарбниці, друга встановлювала розмір платні гетьманським чиновникам, інші – платню полковим, осавулам, сотникам та простим козакам. П’ята стаття забороняла дипломатичні відносини з османським султаном і Річчю Посполитою; у сьомій йшлося про те, що московський уряд зобов’язувався розпочати війну з Річчю Посполитою навесні 1654 року. Договір також звільняв від утисків православну церкву.

Чому ж документ, який мав би нас захищати від зазіхань російської монархії, насправді означав поневолення українців-русинів Московією? Аналогічні ситуації повторювались упродовж наступних трьохсот років. Та й нині один із наших гарантів ядерної безпеки знову на нас напав.

Березневі статті, що поневолювали козаків, з’явилися значно пізніше і не нагадували той договір, який підписав Богдан Хмельницький. Москвини, скориставшись важким становищем українців – смертю Богдана Хмельницького та інтригами навколо гетьманства, підсунули хворому і слабкому Юрію Хмельницькому інший текст статей. Таке припущення висловлював Михайло Грушевський у праці “Переяславська умова з Москвою 1654 року” та В’ячеслав Липинський у книзі “Україна на переломі 1657–1659. Замітки до історії державного будівництва в ХVІІ столітті”.

Чому ж українці впродовж трьох століть наступають на ті самі граблі? Причин є кілька. Перша випливає із психоментальної різниці між націями: українці за характером лояльні та толерантні, москвини ж – кочівні завойовники. Тривале існування Антського союзу, на зміну якому прийшла Русь, закарбувало у генетичній пам’яті рутенців, що вони на своїй землі не потребують завоювань. Натомість психотип москвинів формувався на азійській деспотії та східній ментальності, згодом набувши слов’янських атрибутів: православ’я, міжнародної дипломатії та культурної спадщини руських князів. Монгольський каганат “оправославився” зовні, але всередині залишився кочівним народом під проводом вождя. Російській імперії притаманно мати доброго царя і підступних бояр. На імперську свідомість Москви вказують і такі формулювання, як “цар-батюшка” чи “вождь пролетаріату”.

Другою причиною була форма державного устрою та спосіб життя українців і москвинів. Поки у Європі правили абсолютні та деспотичні монархії, в Україні була демократична влада на чолі з виборним гетьманом. Отже, козацька держава випередила сучасні демократії на кілька століть.

Третя причина базується на двох попередніх. Козацтво, що є прототипом європейських лицарських орденів, вело переговори на засадах рівноправної дипломатії, розглядало суб’єкти міжнародної політики як партнерів, а не підданих чи васалів, як це було в середньовічній Європі. Натомість московська зовнішня політика була заснована на нерівності сторін. Дмитро Донцов у праці “Московська отрута” пише, що підступна російська “дипломатія” мала різні маски: “дружби народів”, “старшого і меншого брата”, “русского мира”, “братів-слов’ян”, “православних братів”, “захисту російського населення” тощо.

Отже, нашим завданням у розбудові національного життя є відновлення історичної правди, знищення ярликів, міфів та синдромів. Для становлення міцної і сильної держави варто згадати гіркі уроки історії, щоб не потрапляти у нові пастки московської “дипломатії”.

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Підписатись

Підписка

Щоб отримувати повідомлення про нові публікації, підпишіться на нашу розсилку!

Ім'я *

Email *

Виберіть категорію, яка цікавить:

Суспільство
Глобалізація
Небезпека
Світ про Україну
Геостратегія
Ти елемент Універсуму
Духовність і культура
Альтернативна історія
Геоекономіка
Наука і технології
Історія і сучасність
Роздуми

Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.