Що могло б зробити Міністерство у справах ветеранів

У листопаді 2018 р. в Україні створили Міністерство у справах ветеранів. Його очолила Ірина Фриз, яка зібрала собі непогану команду. Установа має на меті полегшити життя ветеранам українсько-російської війни, тобто вирішити їхні проблеми. Зробити це не так складно. Отже, візьму на себе сміливість порадити новоствореному міністерству, як їх розв’язати.

Земельне питання

Найбільше перешкод ветеран зустрічає в справі із виділенням землі. Усі погоджуються, що колишній АТОвець має право на ділянку, але ніхто не поспішає її надати. Кількість скандалів, пов’язаних із землею, величезна. Ділянки є для всіх: селищних та міських голів, депутатів та їхніх родичів, і тільки ветерану, якщо й перепадає, то, як правило, якесь страшне болото.

Розв’язати проблему доволі просто – треба лише витягнути землю “з тіні”. Чому б не зобов’язати кожне місто та село зробити перелік вільних ділянок і опублікувати його для ознайомлення? Першочергове право отримати землю в певному населеному пункті матимуть ветерани, що там проживають, насамперед – поранені АТОвці. Усі інші люди почекають, доки воїни не отримають. Тоді вся громада буде зацікавлена, щоби це сталося якнайшвидше.

Ветерани отримуватимуть землю за таким самим порядком, як подавали заяви. Ці списки також потрібно оприлюднити. Наступними в черзі на ділянки є колишні АТОвці, які мають у цьому населеному пункті рідню, яка проживає там не менше п’яти років.

Після виділення землі пріоритетним категоріям решту ділянок потрібно розділити навпіл: частина залишається на потреби громади, інша – для ветеранів, які живуть у сусідніх населених пунктах, де немає вільної землі. АТОвці, зареєстровані на окупованій території, мають отримати ділянки за місцем фактичного проживання. Усе елементарно просто: за приховування землі – арешт, за зволікання у виданні – великий штраф.

Ділянки також варто розділити на категорії. Спрощено – є поле, а є болото, отже, земля першого та другого класу. Якщо ветеран погоджується на землю другої категорії – отримує доплату.

Можна також передбачити систему компенсацій за ділянки, як це, наприклад, зробили у Львові. АТОвець відмовляється від землі – отримує грошову компенсацію. Відшкодування мають бути визначені в доларах, а виплачуватись у гривнях за актуальним курсом. В іншому разі на компенсацію можна чекати роками й бачити, як інфляція з’їдає твої гроші. Непогано було б визначити термін отримання виплати, наприклад, упродовж року. Щоби не було варіантів на кшталт: “Денег нет, но вы держитесь”.

Автомобіль для АТОвця

Загалом суттєвих проблем з отриманням чогось, окрім землі, у ветеранів немає. Якщо якісь непорозуміння і трапляються, то це швидше виняток, ніж правило. Однак влада досі не почула прохання АТОвців про право на пільгове розмитнення одного автомобіля.

Якби ветеранам надали таку можливість, це було б поштовхом для розвитку бізнесу, отже, прискорило би процес адаптації вояків до мирного життя. До того ж така пільга дозволила б зменшити рівень безробіття серед учасників АТО, а він сьогодні є доволі високим. Окрім започаткування власного бізнесу, ветерани могли б працювати в службах таксі, на приватних та державних підприємствах у сфері автомобільних перевезень та інших посадах, що потребують наявності власного транспорту.

Можливість придбати недорогу машину є надзвичайно важливою для українців, які служать у лавах ЗСУ. Часто місце їхньої праці доволі далеко від дому, а автомобіль спростив би шлях на роботу й назад.

Здебільшого ветерани не можуть придбати авто без цієї пільги. Вживані машини стандартів Євро5 у Європі коштують 4-5 тис. євро, а їхнє розмитнення обходиться громадянам України у 2-3 тис. євро. Щомісячний дохід учасників АТО (ООС), зокрема й тих, які сьогодні служать у ЗСУ та інших силових структурах, не перевищує суму еквівалентну до 300-450 євро. Отже, тільки на одне розмитнення за умови тотальної економії доведеться заощаджувати два-три роки.

Що може втратити держава, дозволивши таке розмитнення? Нічого. Боїться, що ветерани привезуть машини і продадуть? Хай поставить обмеження на продаж такого автомобіля, наприклад, три роки.

Що держава може отримати? Суттєво зменшиться навантаження на бюджет, а конкретно – на Фонд страхування на випадок безробіття. Оскільки збільшення кількості автовласників-споживачів спричинить ріст обсягів реалізації пального, держава отримає прибутки від сплати акцизного податку на пальне та нафтопродукти. Надходження до бюджету підвищаться й завдяки оплаті ремонту та запчастин до цих вживаних авто. Ветерани, які започаткують свій бізнес, будуть платити податки, а держава зможе зекономити на програмах, створених для інтеграції воїнів у мирне життя.

Усім вигідно, усе просто. Треба лише захотіти це зробити.

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Підписатись

Підписка

Щоб отримувати повідомлення про нові публікації, підпишіться на нашу розсилку!

Ім'я *

Email *

Виберіть категорію, яка цікавить:

Суспільство
Глобалізація
Небезпека
Світ про Україну
Геостратегія
Ти елемент Універсуму
Духовність і культура
Альтернативна історія
Геоекономіка
Наука і технології
Історія і сучасність
Роздуми

Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.