Джерело: mala.storinka.org

Політика “плавильного котла” як елемент російського шовінізму

Упродовж трьохсотлітньої окупації України москвини викорінювали наш патріотизм та національний дух. Політика “плавильного котла”, щоактивно застосовувалася у радянський час, намагалась перетворити нації республік на єдиний радянський (а насправді – російський) народ. В Україні ж ця політика знищувала національні та релігійні традиції, зокрема замінювала наші свята радянськими чи наближувала їх до російських.

Сьогодні російські шовіністи намагаються через принцип “подібності народів” нав’язати чужі для української свідомості свята, традиції, обряди, щоб перетворити нас на периферію Російської імперії.

До 1939 року в Україні, зокрема в Галичині, святкували День матері, День урожаю (обжинки), День батька тощо. Це були світські народні свята, які мали національний характер. Радянська влада або знищила їх, або замінила іншими. День матері, наприклад, у Союзі не святкували, натомість відзначали 8-ме березня – День жінки. На міжнародному рівні це було свято емансипації жінок, але для українок воно не було настільки актуальним, адже вони не відчували такого закріпачення, як європейки. Українці ж 8-го березня вшановували жінку-господиню. У християнській традиції день жінок припадає на Неділю жінок-мироносиць. Традицію святкування Дня матері українці відновили у 2000 році.

День урожаю або обжинки громада відзначала після виконання основних сільськогосподарських робіт. Українці переймають і міжнародні свята: День дочки (25 квітня), День сина (22 листопада), День дружини (30 квітня), День чоловіка (19 січня) та День сім’ї (15 травня). Нещодавно нищівної критики зазнало вшанування радянської армії 23 лютого, натомість 14 жовтня ми святкуємо День української армії, а також релігійне свято – Покрови.

Радянська влада запровадила жовтневі і травневі свята, до яких приурочувала демонстрації і паради. На сході деякі громадяни ще й досі їх відзначають, хоча українці поволі залишають радянські пережитки у минулому. Нині ж ми вшановуємо національні свята: День вишиванки, День прапора, День гімну, День Незалежності.

Ще одне свято, нав’язане українцям – “Масленица”, що у християнській традиції називається Тижнем прощення, а в Україні – Сиропустом, “Бабським тижнем”, Масницею чи Колодієм. Українське свято насправді відрізняється від російського, має інше етнографічне та обрядове значення.

Упродовж тижня жінки готували свої оселі до Великого посту, а в неділю влаштовували запусти, що супроводжувалися різними жартівливим піснями, танцями та обрядами. На це свято не пекли млинців, а варили вареники, робили сирники, локшину, галушки, колотуху, розтирачку, тобто молочні страви. Назва “Колодій” походить від шлюбного обряду, адже вважалося, що у період перед Великим постом ще можна одружуватись.

Найбільшої шкоди за часів СРСР було завдано Різдву, оскільки радянська влада забороняла ходити до церкви, ставити ялинку, колядувати тощо. На боротьбу з такими “злочинцями”кидали “дружинників”, організовували вчителів. Святкування Різдва розпочинається ще на Святвечір, який для українців має глибоке обрядове значення, особливо для господарів у селі, адже воно пов’язане з урожайністю, господарством, худобою та перемогою над злими духами. Однак росіяни, які масово оселялися на сході України, Святвечір за нашими традиціями не святкують. Цьому сприяв Московський патріархат, який поширював у незалежній Україні проросійські настрої.

За радянських часів замість святого Миколая, якого в Україні вшановують як чудотворця, єпископа і приклад християнської людяності, виникли Дід Мороз і Снігурочка – казкові герої, що приносять дітям подарунки. У Греції та на острові Крит святий Миколай приходить у священичих ризах, що відповідає історичній правді. Водночас одяг святого Миколая набув модерного вигляду, став схожим на вбрання Санта Клауса.

Негативного впливу зазнав і Великдень, оскільки радянська влада заборонила гаївки, випікання та освячення пасок. Однак люди все ж готували традиційні Великодні смаколики і несли їх до церкви потай.

Сьогодні українці починають відновлювати свої релігійні традиції, відходять від радянських пережитків та нав’язаних росіянами свят. Саме тому важливо, щоб етнографи та науковці вказували нам на забуті звичаї, аби ми змогли сформувати свій національний простір та усвідомити своє коріння. Маємо боротися за чистоту наших національних традицій, адже це допоможе назавжди відділити нас від російських окупантів.

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Підписатись

Підписка

Щоб отримувати повідомлення про нові публікації, підпишіться на нашу розсилку!

Ім'я *

Email *

Виберіть категорію, яка цікавить:

Суспільство
Глобалізація
Небезпека
Світ про Україну
Геостратегія
Ти елемент Універсуму
Духовність і культура
Альтернативна історія
Геоекономіка
Наука і технології
Історія і сучасність
Роздуми

Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.