Незалежний експерт ООН з питання зовнішньої заборгованості та прав людини відвідав Україну

Хуан Пабло Богославскі, незалежний експерт з питання про наслідки зовнішньої заборгованості та інших відповідних міжнародних фінансових зобов’язань держав для повного здійснення всіх прав людини,здійснив офіційний візит в Україну на запрошення уряду як незалежний експерт Організації Об’єднаних Націй з питання зовнішньої заборгованості та прав людини.

Протягом цього візиту я мав можливість зустрітися й провести дискусії із низкою високопосадовців, дослідників, викладачів вищих навчальних закладів, представників організацій громадянського суспільства і міжнародних інституцій.

Метою візиту стало вивчення застосування в Україні відповідних міжнародних норм у галузі прав людини в сфері фінансів та економіки за допомогою законодавства, політики та програм. Зокрема, візит зосереджувався на питаннях, пов’язаних із наступними напрямками:

  • структурна перебудова, бюджетна консолідація та політика економічних реформ;
  • прийнятний рівень заборгованості, реструктуризація заборгованості та одіозні борги;
  • міжнародна допомога в сфері розвитку та кредитування України з боку міжнародних фінансових і багатосторонніх установ;
  • незаконні фінансові потоки, зокрема заходи, вжиті для їх припинення, наприклад, щодо боротьби з ухиленням від податків і уникненням їх сплати з боку окремих осіб і суб’єктів господарювання, корупція та інші види злочинної діяльності, як-от відмивання грошей.

У цій статті я хотів поділитися основними висновками вищезазначеного звіту, а також рекомендаціями, наданими уряду України та міжнародним партнерам.

Висновки місії ООН після візиту до України

Перш за все, необхідно визнати серйозність ситуації, з якою зіштовхнулася Україна, і необхідність вирішення проблем безпеки й збройного конфлікту на сході України, а також тимчасової окупації Автономної Республіки Крим і Севастополя Російською Федерацією.

Як видається, однією з найбільших проблем є необхідність знаходження правильного балансу між стимулюванням економічного розвитку, незважаючи на складні обставини й серйозні обмеження, забезпеченням реалізації всіх прав людини та впровадженням ефективних заходів для боротьби з глибокою корупцією. Слід нагадати, що сталий розвиток, повага до всіх прав людини і мир нерозривно пов’язані один з одним. Гарним прикладом цього взаємозв’язку є необхідність забезпечення адекватної відповіді всім пенсіонерам в районах, які не контролюються урядом.

У цьому відношенні, схоже, що Україна рухається від надрегульованої економічної системи до нерегульованої, з метою стимулювання економічного розвитку й запобігання корупції, але без належних гарантій. Одна справа – створити бізнес-клімат, який заохочуватиме інвестиції, водночас зменшуючи стимули для корупції, усуваючи існуючі розповсюджені практики та закриваючи лазівки, а також мінімізуючи простір для свавілля й безкарності. Зовсім інша справа – робити це без ефективних інституційних гарантій і врахування прав людини, зіштовхуючись з інтересами корпоративних і приватних суб’єктів.

Порівняльний досвід показує, що приватні суб’єкти також потребують ефективного регулювання, зокрема задля забезпечення дотримання прав людини. Однак цього можна досягти лише завдяки надійному законодавству та державним установам, які запобігають зловживанням як з боку державних чиновників, так і ринку, забезпечуючи верховенство права та усуваючи економічну та соціальну нерівність, що включає й ґендерну нерівність, задля сприяння сталому зростанню.

Як показує досвід, існують великі ризики, коли основи економіки та розвитку суспільства захоплюються невеликою елітою, чий єдиний інтерес полягає у власній вигоді на шкоду добробуту населення в цілому.

Це стосується невеликої групи олігархів, що отримують вигоду від корупції найвищого рівня й «приватизації» держави, і може так само стосуватися невеликої групи приватних підприємств, які функціонують без будь-якого регулювання. Зрештою, обидві системи приносять користь маленькій групі осіб за рахунок більшості населення, фактично ігноруючи зобов’язання дотримуватися прав людини. У довгостроковій перспективі з обома системами не можна боротися без застосування надійних механізмів для забезпечення збалансованого поєднання гарантій, регулювання та незалежного контролю. Інші країни, які досягли успіху у подоланні цих проблем, повинні поділитися своїм досвідом і впевнитися, що в їхніх рекомендаціях для України ці висновки присутні.

Незалежно від вибору макроекономічного напрямку, права людини повинні бути в центрі державної політики. Економічна нерівність і зменшення доходів бідніших верств населення заважають сталому розвитку й зростанню, до того ж впливаючи на внутрішній попит.

Модель, яка в сукупності накладає економічні втрати на найбільш вразливі групи суспільства, є настільки ж неприйнятною, як і та, в якій державні органи підпорядковані приватним інтересам невеликої еліти, або в якій корпорації відверто та необмежено зловживають людьми.

Уряду України необхідно розглянути збалансований підхід, який гарантує першочерговий захист прав людини від зловживань і який основується на досягнутому прогресі без подальшого руйнування існуючих здобутків. Такий збалансований підхід містить у собі багато реформ, необхідних для сталого зростання, водночас забезпечуючи мінімальні норми соціального захисту та регулювання національних і міжнародних акторів, а також гарантуючи зобов’язання держави поважати, захищати та забезпечувати права людини.

Викорінення системної корупції неможливо забезпечити без цілісного підходу, який передбачає:

  • розслідування, судове переслідування та ефективні санкції, а також судову реформу, яка забезпечує незалежність і компетентність судової влади; та
  • більший акцент на запобіганні з метою максимального зменшення стимулів до корупції.

Надійність та ефективність економічного регулювання є надзвичайно важливими й повинні узгоджено просуватися відомствами, які борються з корупцією, та органами, які відповідають за правоохоронну діяльність.

Україна запровадила низку ініціатив, спрямованих на підвищення прозорості, включаючи відкриті електронні активи, електронні закупівлі, відкриття державних реєстрів і надання публічного доступу до ряду наборів даних. Проте, установи, створені для реалізації цих ініціатив, залишаються відносно новими, і потребують набагато кращої координації одна з одною. У їхньому функціонуванні існують прогалини, й вони терміново потребують ефективного регулювання в ряді сфер. Це:

  • конфлікт інтересів. Потрібно, щоб відповідне законодавство формувалося на основі всіх доречних принципів, застосованих у даній сфері, таких як розмежування повноважень, законність, публічність адміністративних дій, справедливість та ефективність;
  • лобіювання різних секторів;
  • надійніший захист викривачів відповідно до міжнародних норм у галузі прав людини.

Враховуючи ці висновки, я б хотів представити для обговорення низку рекомендацій, спрямованих на широке коло національних і міжнародних зацікавлених сторін.

У першу чергу, я рекомендую, щоб уряд України, міжнародні фінансові установи, наднаціональні установи та держави, що підтримують економічну політику України:

  1. Провели оцінку впливу чинної та запланованої політики економічних реформ на права людини відповідно до керівних принципів із цього питання, які будуть представлені Раді з прав людини на її сороковій сесії.
  2. Урахували досвід, отриманий іншими державами, які швидко дерегулювали ключові сектори економіки без запровадження ефективних заходів і гарантій для захисту національного політичного простору і прав осіб, які нестимуть основний тягар впливу реформ, зокрема розривів у доходах і ґендерних розривів.
  3. Ретельно оцінили процес приватизації державних підприємств із точки зору прав людини та запровадили ефективні механізми забезпечення того, щоб економічні результати цих процесів були корисними для населення, яке є найбільш знедоленим або ризикує опинитися у бідності, а не зосереджували увагу виключно на бюджетній консолідації.
  4. Провели аналіз прийнятності рівня заборгованості на основі всеосяжного розуміння прийнятності цього показника з урахуванням прав людини, а також соціального і екологічного аспектів. Якщо за результатами цієї оцінки буде виявлено необхідність реструктуризації заборгованості, така реструктуризація повинна проводитися відповідно до Базових принципів реструктуризації суверенного боргу.

Я також рекомендую уряду України:

  1. Забезпечити, щоб, у процесі моніторингу національної стратегії та плану дій щодо прав людини, заходи, передбачені планом дій, були інтегровані у його бюджетні процеси.
  2. Вжити заходів для забезпечення того, щоб виплати з соціального забезпечення покривали мінімальну вартість життя, зокрема шляхом підвищення передбачених законом мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму.
  3. Створити систему гарантованої оплачуваної батьківської відпустки, щоб усунути диспропорції в оплачуваній роботі з догляду та сімейних обов’язках, які переважно впливають на жінок.
  4. Здійснити ефективні кроки для невідкладного проведення національного перепису населення з метою збору даних, необхідних для забезпечення впровадження ефективних і оновлених механізмів моніторингу і звітності щодо дотримання країною Порядку денного в галузі сталого розвитку на період до 2030 року.
  5. Забезпечити виконання й ефективне застосування рішення Верховного Суду від 4 вересня 2018 року щодо пенсій для районів, не контрольованих урядом, а також в подальшому забезпечити, щоб рішення стосовно заборгованості з виплати пенсій, яка вплинула на добробут внутрішньо переміщених осіб, були ефективно й оперативно реалізовані.
  6. Вжити подальших ефективних і структурних заходів для запобігання незаконним фінансовим потокам і забезпечити, щоб різноманітні наявні механізми боротьби з корупцією діяли незалежно і сумлінно, причому з відповідною координацією.
  7. Запровадити надійне регулювання в сфері конфлікту інтересів, лобіювання різних секторів і захисту викривачів;
  8. Забезпечити, щоб виведені активи, здобуті корупційним шляхом, через привласнення державних коштів та інші злочинні дії, могли заарештовуватися владою шляхом проведення оперативних, якісних і об’єктивних розслідувань, з оприлюдненням всієї наявної інформації.
  9. Посилити захист прав людини, а також активістів громадянського суспільства, які займаються антикорупційною діяльністю й на яких здійснюється постійний тиск в Україні.
  10. Підвищити ефективність військових видатків шляхом посилення прозорості через вужче тлумачення поняття «секретного контракту» та більш системний цивільний нагляд, а також запровадити механізми для забезпечення того, щоб компанії, залучені до ланцюжка постачання у сфері військових видатків, підвищували цінність товарів і послуг, що постачаються.

Джерело

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.