Борис Стеллецький – начальник Власного Штабу гетьмана всієї України

Цього року виповнюється 80 років з дня смерті Бориса Семеновича Стеллецького (23 серпня 1872 р. – 25 лютого 1939 р.) – полковника, генерального хорунжого, з 27 червня до 24 жовтня 1918 р. – начальника Власного Штабу й командувача Головною Квартирою гетьмана всієї України П. Скоропадського.

Стеллецький – семінаристське прізвище штучного походження (від stella – лат. “зірка”, “зоря”), яке вперше отримав священик Іоасаф (Асаф) (1726-1796 рр.), друг та учитель Григорія Сковороди, син Зиновія (1695-1760 рр.) та онук Гавриїла (1670-1745 рр.), який, зі свого боку, був нащадком козака-запорожця Осипа (1640-1710 рр.), що в 1663 р. переселився із Січі в Харків.

Борис Стеллецький народився в Брест-Литовську, освіту здобув у Варшавській класичній гімназії. На військову службу вступив 1 січня 1891 р. після зарахування до Одеського піхотного юнкерського училища, яке закінчив у 1894 р. Випущений у 7-й піхотний Ревельський полк. Згодом служив командиром роти у 4-му Варшавському фортечному полку. Від 16 жовтня 1894 р. – підпоручник, з 1 вересня 1898 р. – поручник.

У 1901 р. закінчив Ніколаєвську академію Генерального штабу й отримав звання штабс-капітана. Перебував у Варшавській військовій окрузі. З 26 листопада 1901 р. до 16 грудня 1902 р. – старший ад’ютант штабу 1-ї Донської козацької дивізії, з 16 лютого 1902 р. до 11 жовтня 1903 р. – помічник старшого ад’ютанта штабу Київської військової округи. У 1903 р. отримав звання капітана. У 1903-1907 рр. служив обер-офіцером для доручень у штабі Київської військової округи. У 1907 р. отримав звання підполковника, до 1911 р. був старшим ад’ютантом штабу Київської військової округи, згодом завідував пересуванням військ Київського району. У тому ж році став полковником. Цензове командування батальйоном відбував від 29 травня до 25 вересня 1913 р. у 130-му піхотному Херсонському полку.

Під час Першої світової війни був штаб-офіцером для доручень при головнокомандувачі арміями Південно-Західного фронту ген. М. Іванові, з 28 жовтня 1916 р. – начальником ВОСО (військових сполучень) Дунайської армії Румунського фронту. Під час служби в імператорській армії був нагороджений орденами Святого Станіслава ІІІ ст. (1906 р.), Святої Анни ІІІ ст. (6 грудня 1909 р.) та Святого Станіслава ІІ ст. (6 грудня 1913 р.).

У 1918 р. перейшов на службу до армії Української Держави, ставши генеральним хорунжим. У червні того ж року призначений начальником Власного Штабу гетьмана всієї України П. Скоропадського. Уже в еміграції гетьман, щоправда, зізнався, що здійснив це призначення “без особливого вибору, просто попався під руку”, і вважав його за “велику помилку”. Насправді ж Б. Стеллецький був ставлеником заступника міністра закордонних справ, особистого радника П. Скоропадського й людини, якій той беззастережно довіряв, О. Палтова.

“Помилкове призначення”Б. Стеллецький описував у своїх спогадах, зокрема він зазначив, що був змушений піти з посади через “розбіжність поглядами [із П. Скоропадським – П.Г.-Н.] на Петлюру, а головним чином –на посиливший вплив соціалістично-націоналістичний рух”. Однак саме за Б. Стеллецького адміністрація гетьмана стала більш структурованою, а Головна Квартира, Власний Штаб та їхні підрозділи отримали ретельніше деталізовані обов’язки і завдання. Утім, Б. Стеллецькому не вдалося довго втриматися на престижній посаді й 24 жовтня 1918 р. його було звільнено.

Б. Стеллецький є автором багатьох військово-історичних розвідок, зокрема “Польско-казацкая война с Турцией 1621 г.”(Военно-исторический вестник (Киев). – 1909. – № 5-6; № 7-8); “Замок в Клевании”(Военно-исторический вестник (Киев). – 1911. – № 11-12); “Родословная владетельных князей дома Рюрика”(Военно-исторический вестник (Киев). – 1910. – № 1-2). Збереглися і його мемуари: “Спогади колишнього завідуючого пересуванням військ залізницями та водними шляхами сполучення Київського району”, “Генерал-лейтенант Ніколай Іванович Іванов (Гамзунов)” та “Гетьман Павло Скоропадський. Спогади про події на Україні в 1918 році. Від Грушевського до Петлюри”.

Після падіння Гетьманату в грудні 1918 р. Б. Стеллецький емігрував до Югославії. Помер у Белграді 25 лютого 1939 р., похований на белградському Новому цвинтарі.

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

0 0
Підписатись

Підписка

Щоб отримувати повідомлення про нові публікації, підпишіться на нашу розсилку!

Ім'я *

Email *

Виберіть категорію, яка цікавить:

Суспільство
Глобалізація
Небезпека
Світ про Україну
Геостратегія
Ти елемент Універсуму
Духовність і культура
Альтернативна історія
Геоекономіка
Наука і технології
Історія і сучасність
Роздуми

Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.