ОБСЄ: популярно про серйозне

Виявляється, Організація з Безпеки і Співробітництва в Європі (ОБСЄ) – це серйозна інституція, щось схоже до ООН. Ніколи б не подумав, що легітимність волевиявлення українського народу можуть поставити під сумнів якихось дві особи з цієї організації, а саме громадянки РФ Христина Богданова і Єлизавета Борисова, які мали б представляти Бюро з демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ) ОБСЄ на виборах президента України. Та саме таке припущення озвучили деякі ЗМІ.

Та треба ж такому диву трапитися, що Верховна Рада України взяла та й засудила агресію Росії, а водночас прийняла і поправки до закону, що забороняють громадянам РФ і російським протеже бути спостерігачами за виборами в Україні, незалежно від того, яку організацію чи партію вони представляють.

Доречно зазначити, що ОБСЄ переживає не найкращі свої часи. Хтось звинувачує в цьому “українську кризу”. Колишній голова ОБСЄ (2017 р.) та очільник МЗС Австрії Себастьян Курц заявив: “Криза в Україні і навколо неї розколола наш континент. У нас утворилася криза довіри між державами-учасницями ОБСЄ. Ми поділяємо одні й ті ж цілі і цінності, ми повинні говорити про них, щоб ми могли подолати наші розбіжності”[1].

Зважаючи на порушення Російською Федерацією зобов’язань стосовно гарантування територіальної цілісності та суверенітету України, її військового вторгнення на територію нашої держави, а також через ескалацію напруги в Україні і навколо неї, у зв’язку з агресивними діями російської сторони, 21 березня 2014 року держави-члени ОБСЄ вирішили скерувати до України Спеціальну моніторингову місію (СММ). СММ повинна збирати інформацію та повідомляти членів ОБСЄ про ситуацію щодо безпеки у зоні відповідальності, встановлювати факти інцидентів, зокрема і щодо порушення базових принципів і зобов’язань в рамках ОБСЄ, здійснювати моніторинг ситуації щодо дотримання прав людини та її основних свобод, сприяти діалогу із метою зменшення напруги та задля нормалізації ситуації. Та чи відбувається все це на практиці?

2 квітня 2014 року українську місію очолив Ертугрул Апакан, який раніше обіймав посади постійного представника Туреччини при ООН (2009-2012) і заступника міністра закордонних справ Туреччини (2006-2009).Робота місії почалася одразу ж зі скандалу. 28 серпня 2014 року керівник місії в Ростовській області (РФ) Поль Пікар заявив, що його співробітники не зафіксували жодних порушень кордону[2].

Коли через два місяці, 24 жовтня 2014 року, місія ОБСЄ вперше відзвітувала про роботу на російсько-українському кордоні, тотаку позицію було зафіксовано уже офіційно: “Те, що ми бачимо, – це тільки на пунктах пропуску [“Гуково” і “Донецьк” – авт.] або поблизу, коли ми дивимося на небо. На наших пунктах пропуску ОБСЄ не бачила ніяких переміщень через кордон військової техніки. Протягом дії нашого мандата ми спостерігали як літаки, безпілотники, вертольоти літали вздовж кордону, і ми відзначили їх рух. Але ніколи ми не бачили, що вони влітали в Україну, перетинали кордон”[3].

Таку ж позицію підтримав і перший заступник глави СММ ОБСЄ Александр Хуг, який досить довго “не помічав” присутності російських військ на Донбасі. Напередодні звільнення з посади (31 жовтня 2018 р.), у інтерв’ю виданню Foreign Policy, він заявив: “Що стосується того, що ми побачили на місці, – ми не побачили прямих доказів. Втім, ми бачили конвої, які виїжджають і в’їжджають в Україну по ґрунтових дорогах посеред ночі в місцях, де немає офіційного перетину кордону. Ми бачили особливі види зброї, які ми в деталях описали, включаючи військове електронне озброєння. Ми також говорили з узятими в полон українською армією бранцями, які заявляють, що вони служать російській армії і при ротації беруть участь у військових діях в Україні”[4].

Навряд для когось є великою таємницею, що не лише ОБСЄ, а й більшість інших міжнародних організацій укомплектовано російськими спецами. У нашій ситуації з СММ остання сформована здебільшого із колишніх силовиків (російських, білоруських, казахських тощо). Чи могли ці люди, тісно пов’язані з “польовими командирами”, об’єктивно висвітлювати події на фронті?!

Навряд! Ба більше, ще в липні 2018 року розгорівся скандал навколо російської розвідки – німецькі журналісти телеканалу ARD оприлюднили інформацію про близько 400 документів, датованих весною 2016 року. У них вказувались плани розміщення офісів СММ ОБСЄ на Донбасі, містились списки співробітників місії, внутрішні звіти про інциденти на непідконтрольних українській владі територіях і навіть приватне листування Александра Хуга. Чимала частина цих документів –досьє на співробітників ОБСЄ: інформація про особисті контакти та родичів, місця, де спостерігачі зустрічаються після роботи, які полюбляють ресторани та бари, згадувалися й сексуальні уподобання і схильність до зловживання алкоголем (усі ті відомості, які зазвичай використовують для вербування). На думку журналістів, ці досьє збирались ФСБ Росії[5]. В ОБСЄ ж лишень визнали, що звинувачення у витоку інформації мали місце, і що це “важкий удар” для місії.

Наведемо фрагмент щоденного і оперативного звіту від 6 лютого 2019 року, станом на 18:34 год: “Місія констатувала збільшення кількості порушень режиму припинення вогню в Донецькій і Луганській областях, у порівнянні з попереднім звітним періодом. СММ зазначила військову присутність і присутність військового типу на ділянці розведення сил і засобів в районі Золотого. Місія зафіксувала порушення режиму припинення вогню в межах цієї ділянки розведення. СММ зафіксувала озброєння, розміщене з порушенням ліній відведення по обидві сторони від лінії зіткнення. Місія продовжувала  фіксувати довгі черги цивільних осіб, які перетинають лінію зіткнення неподалік від Станиці Луганської.”[6].

Очевидно, “констатувала”, “зазначала”, “фіксувала”, “сприяла” – це не та ефективність роботи, з якою хочеться пов’язувати призначення Мирослава Лайчака чинним головою ОБСЄ з 1 січня 2019 року… Він же заявляв, що Україна є одним з найбільших пріоритетів, “оскільки вона не тільки розташована в центрі всіх переговорів і процесів в рамках ОБСЄ, а й є нашим сусідом”.

Але всі ці “благородні наміри” ми адресуємо майбутньому… Сьогодні ж змушені констатувати, що попри всю жертовність окремих членів ОБСЄ, організація потребує реформування, зокрема запровадження ефективного механізму ухвалення рішень (нинішній механізм консенсусу Росія дуже вдало використовує), а також механізму контролю за виконанням вже прийнятих рішень.

Як узагальнюючу думку щодо оцінки ефективності роботи ОБСЄ на Сході України можна процитувати Геннадія Москаля, очільника Луганської військово-цивільної адміністрації у 2014-2015 рр.: “Я бачив роботу ОБСЄ і чесно говорю, що від них, як від мінеральної води, – ні користі, ні шкоди нема. Серед них дуже багато прихильників Росії. Це такий змішаний орган, який імітує, що він дуже потрібний. Їм платять гарні гроші, їх страхують на випадок смерті або нещасного випадку. Я, окрім як у ресторанах, пивбарах за чаркою віскі або горілки, майже на передовій їх не бачив”[7].

Повертаючись до резонансного питання щодо ініціативи Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ включити двох громадянок РФ у склад місії, що спостерігатиме за виборами президента України, то доречно було нагадати “демократичним фахівцям”, що закон є закон, і його слід дотримуватися всім. Згодом Місія зі спостереження за президентськими виборами в Україні від ОБСЄ підтвердила, що російських громадян серед іноземних спостерігачів таки не буде[8].

Водночас у “Посібнику зі спостереження за виборами” передбачено, що запрошення спостерігачів від країн-учасниць ОБСЄ відбувається в спосіб, передбачений місцевим законодавством. І йдеться у цьому випадку про законодавство українське!

[1]Укрінформ:ТанасійчукОльга. ОБСЄ: труднощі з консенсусом

[2]Вестник Кавказа: ОБСЕ не увидела российской военной техники на границе с Украиной

[3]Тут і далі цитуємо за: Сьогодні: Шпигунські скандали і терор п’яних бойовиків: що потрібно знати про роботу ОБСЄ на Донбасі

[4]Ukrainian news: Foreign Policy Magazine Removes From Interview With Hug His Words That OSCE Has Not Seen Direct Evidence Of Russian Involvement In Eastern Ukraine

[5]DW: СММ ОБСЄ занепокоєна через імовірність витоку внутрішньої інформації місії

[6]Координатор проектів ОБСЄ в Україні

[7]Фрагмент інтерв’ю голови Закарпатської ОДА, екс-керівника Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Геннадія Москаля телеканалу “112 Україна”

[8]Уніан: В ОБСЄ/БДІПЛ підтвердили, що росіян не буде в місії спостерігачів за виборами в Україні

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

0 0
Підписатись

Підписка

Щоб отримувати повідомлення про нові публікації, підпишіться на нашу розсилку!

Ім'я *

Email *

Виберіть категорію, яка цікавить:

Суспільство
Глобалізація
Небезпека
Світ про Україну
Геостратегія
Ти елемент Універсуму
Духовність і культура
Альтернативна історія
Геоекономіка
Наука і технології
Історія і сучасність
Роздуми

Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.