Як і чому в Західній області УНР було запроваджено військовий стан

20 квітня 1919 р. Державне секретарство військових справ запровадило військовий стан на теренах Західної області УНР (ЗО УНР).

Таке рішення було зумовлене скрутним становищем Галицької армії під Судовою Вишнею. Як повідомляли Раді державних секретарів командувач ГА отаман М. Омелянович-Павленко та начальник штабу полковник В. Курманович, армія перебуває “в стані цілковитої пассивности супроти ворога, а її сила опору упадає із дня на день”.

18 квітня поляки розпочали новий наступ під Львовом і примусили підрозділи ГА залишити старі укріплені позиції й відступити на другу лінію оборони. Становище ускладнювалося й тим, що командуванню ГА бракувало резервів, ширилася хвиля деморалізації. Фронт із більшовиками взагалі розвалювався. Одні з найкращих частин ГА – коломийські курені – навіть заявили, що не підуть у бій проти більшовиків. Відтак війна на два фронти видавалася практично неможливою й загрожувала катастрофою.

На початку березня мобілізація надала армії лише 1484 особи, тоді як її лави покинуло до 3 тис. вояків, не враховуючи дезертирів, пропалих безвісти та інших фізичних втрат. Поляки натомість готували новий потужний наступ (Ю. Пілсудський сформував ще один фронт – Волинський), підтягнули свіжі резерви та забезпечили військо матеріально, зокрема й новими шоломами та газовими масками. Становище було настільки відчайдушним, що М. Омелянович-Павленко та В. Курманович навіть подали у відставку.

Через ускладнення на фронті усім старшинам і козакам ГА, які на той час перебували у відпустці, було наказано перервати відпочинок й прибути на місця дислокації своїх збройних підрозділів. Скасовувалися усі концерти, забави, вистави, танці та кінопокази. Усі публічні локації, зокрема й старшинські харчівні, мали бути зачиненими до 20-тої години. Наддніпрянські українці, які не були на державній чи військовій службі на теренах ЗО УНР, після наказу головного отамана С. Петлюри мали негайно від’їхати до Наддніпрянщині й зареєструватися у Здолбунові (військовики) та у Рівному (цивільні). У разі невиконання цього наказу таких осіб могли доставити до вищевказаних місць силою. До найактивнішої агітації щодо сенсу і змісту зазначеного наказу належало також закликати усю українську інтеліґенцію, передусім духовенство, а Окружні військові команди мали подбати “під особистою відвічальністю о як найдокладніще виконанє сих приказів”.

Наказ про запровадження військового стану був погоджений Начальною командою ГА та Державним секретарством внутрішніх справ ЗО УНР. Спеціальні (осібні) посланці, підлеглі місцеві команди і станції жандармерії оголосили його зміст, у населених пунктах розвішували спеціальні плакати. Окружні військові команди викликали на особисту довірочну розмову старшин та докучили їм розпочати найінтенсивнішу діяльність щодо “заохочування та піддержування духа серед мужви”. Також старшини мали постійно перебувати серед людей, і тих, “які будуть брати участь в гучних забавах, належить потягнути до строгої відвічальности”.

До середини травня на фронті тривало порівняне затишшя, яке Польща використала, аби перекинути з Франції 60-тисячну армію генерала Ю. Галлера, розгромити ГА й захопити Галичину та Волинь. Невдовзі, 14 травня, польське військо завдало масштабних ударів від Сокаля і Бродів до Луцька і Коломиї. Розпочався потужний польський наступ, що через два дні закінчився проривом фронту Волинської групи армій УНР. Ворог зайшов у запілля Дієвої армії УНР та ГА, завдав сильного удару обороні 3-го корпусу, командири якого 16 травня змушені були здатися в полон за наказом генерала О. Осецького (лише у Луцьку така ж доля чекала на тисячу вояків і понад 100 офіцерів армії УНР).

Поляки прорвали фронт і повністю розбили Перший корпус ГА від Львова до Сокаля. У полоні опинилися генерали О. Осецький, І. Мартинюк, П. Єрошевич, штаби Холмської групи і Сірого корпусу. Залишки розгромленого фронту прагнули прорватися до Тернополя, де були інші частини ГА. 16 травня поляки взяли Луцьк й знищили український Північний фронт. Уряд УНР і Директорія змушені були спішно евакуюватися з Радивилова до Красного, а потім до Золочева й Тернополя. 18 травня 1919 р. до командування польської армії відправилась військова місія УНР, яку очолював підполковник Левчук, з пропозицією припинення бойових дій та укладення перемир’я.

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Підписатись

Підписка

Щоб отримувати повідомлення про нові публікації, підпишіться на нашу розсилку!

Ім'я *

Email *

Виберіть категорію, яка цікавить:

Суспільство
Глобалізація
Небезпека
Світ про Україну
Геостратегія
Ти елемент Універсуму
Духовність і культура
Альтернативна історія
Геоекономіка
Наука і технології
Історія і сучасність
Роздуми

Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.