Українські консенсуси Дацюка: 3 мінус 1 поділити на 2

Нещодавно один з найпомітніших українських інтелектуалів і шанованих інтелектуалами філософів Сергій Дацюк опублікував резонансний текст “Київський консенсус”. Стаття, без сумніву, належить до цікавих, але от чи до важливих – не впевнений. Різниця в тому, що цікаві статті ставлять правильні питання, підіймають злободенні теми, а важливі підводять читача до висновків, як вирішити проблему. Цього в Дацюка немає.

Насправді у статті “Київський консенсус” йдеться про три внутрішньоукраїнські консенсуси – київський, галицький і донецький, але в нерівномірних пропорціях. Автор пише: “Донбаський консенсуспризвів до політико-територіальної сепарації та окупації Криму і Донбасу Росією з 2014 року”. Отже, там немає з ким і про що розмовляти, тобто – мінус один. Про галицький дозволю собі дати ширшу цитату, бо і місця йому в тексті відведено більше, і з його оцінкою важко не погодитись. Отже: “Галицький консенсус– суперечлива та архаїчна картина світу, слабкі трайбалістські та ресинтементальні мотивації, які не можуть протистояти будь-яким іншим глобальним чи навіть трансцендентним мотиваціям, облудна криптосемантика і нікчемні смисли, які не захоплюють молодь, відсутність уявлень про складну перспективу складного світу. Саме ці обставини не дозволили їм вже і не дозволять надалі отримати лідерство у всій Україні. Вони існуватимуть надалі як маргінали і гетто ресентименту, і це лише їх вина”. Тобто київський як подвійний (столичний і всеукраїнсько правильний) ділимо на галицький як подвійний (регіональний і неправильний) – отримуємо одиницю, або один єдино правильний.

Що ж, арифметично все гаразд. І не тільки арифметично, бо характеристика стану суспільства в Україні, яку подає у своїй статті (як і в інших матеріалах) Сергій Дацюк, є доволі точною, влучною і розумною. Проблема тільки в теоретичності і філософськості оцінок, прогнозів і закликів шанованого філософа. Його формулювання сенсів, на яких базується київський консенсус, авторові цих рядків є дуже симпатичними. Однак, розібравшись якось за допомогою словників і прискіпливого перечитування у змісті цих “посилів”, я намагаюся знайти місце їхнього застосування у практичному житті – суспільному чи політичному. І не знаходжу. На жаль.

Бо коли думаю з радістю про існування групи інтелектуалів, котрі стоять за ідеями Суспільного договору чи київського консенсусу, то з сумом все ж мушу констатувати їхню маргінальність. Хто про них знає? Хто може скористатися їхніми теоретичними напрацюваннями? Хто готовий жертвувати грішми, безпекою чи й життям заради втілення їхніх світлих ідей? Еліти? Це ж олігархат, продажні ЗМІ, корумповані чиновники всіх рівнів! Народ? Він же зомбований, недовчений, нетверезий, а ще й не читає нічого зовсім, не кажучи вже про розумні статті Дацюка. Тож з ким досягати консенсусу?

До того ж, якщо донецький консенсус “ворожий”, а галицький “рагульський”, отже, єдино правильним знову ж буде київський. Що ж, я особисто, попри ще стару радянську оскомину до “єдиноправильності”, теоретично навіть був би не проти. Але ж клята професійна звичка змушує все проектувати на реальний, людський вимір. Адже за консенсусами – донецьким і галицьким – стоять мільйони людей, до того ж зосереджених у компактних місцях проживання. Якщо “рулити” ситуацією буде “правильний” київський консенсус, то що ж буде з цими мільйонами неправильно мислячих? Депортації? Гетто? Соціальне упослідження?

Навряд чи щось із цього вдасться. Тому, гадаю, доведеться ще допрацювати концепцію консенсусу в бік загальноукраїнського, нехай навіть на основі київського. Але тут не обійдеться без думки представників тих двох інших. Публічний інтелектуал Сергій Дацюк озвучив безцінну ініціативу пошуку національного консенсусу, якого в нашій державі не було ще ніколи від початку її незалежності. Однак філософ Дацюк на власний розсуд сформулював зміст всіх трьох версій консенсусів. А справжній, нетеоретичний пошук консенсусу, як відомо, потребує партнерів, тому тут не обійтися без прихильників цієї ідеї з Галичини (не конче тієї рагульської) і з Донбасу (не конче того сталінсько-путінського).

Єдине, чого не можна заперечити – якщо такого консенсусу не буде знайдено, то наша країна має всі шанси розлетітися на шматки. І то не в такій вже й далекій перспективі.

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Підписатись

Підписка

Щоб отримувати повідомлення про нові публікації, підпишіться на нашу розсилку!

Ім'я *

Email *

Виберіть категорію, яка цікавить:

Суспільство
Глобалізація
Небезпека
Світ про Україну
Геостратегія
Ти елемент Універсуму
Духовність і культура
Альтернативна історія
Геоекономіка
Наука і технології
Історія і сучасність
Роздуми

Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.