Віртуальна реальність людської свідомості

Електронні комунікації та комп’ютерні технології, що завойовували технологічний ринок, продовжують розвиватись, стають все більш популярними, впливаючи при цьому на психіку людей. ЗМІ та глобальні комунікації втягнули світ у павутину віртуальної реальності. Пересічні громадяни сприймають бутафорію подій як беззаперечну істину, не піддаючи побачене сумніву. Віртуальний світ пройшов етапи адаптації та мімікрії, отримавши переваги над реальністю. Відтак сучасна людина більше не мислить себе без комп’ютерної ілюзії дійсності.

Дослідники та публіцисти ставляться до прогресу електронних технологій двояко: частина з них розглядає віртуальну реальність як етап розвитку масової комунікації, інші ж вбачають у ній загрозу людській психіці, наголошуючи на етичному аспекті віртуалізації.

Спершу вважалось, що комп’ютерна реальність стане нейтральною зоною для залагодження міжнаціональних, міжетнічних конфліктів, однак насправді вона лише сприяє гомогенності світу, розвитку агресії, демонструє гегемонію провідних потуг, створює власні цінності, що затягують користувачів усередину павутини.

Звісно, електронна глобалізація має й позитивні риси, як-от безмежні можливості чи економія часу. Але водночас вона перетворює людей на слухняних маріонеток, користуючись їхньою незахищеністю. Анонімність підмінює звичне розуміння добра і зла, дозволяє залишатись лише спостерігачем. Інтернет став платформою для трансляції картин насилля, збройних нападів, війн, що тепер виглядають для користувачів естетично, не викликаючи страху чи стресу. В епоху електронної глобалізації світ переглянув свої цінності, поставив їх на інший рівень.

Ілюзорна реальність стала матір’ю віртуального зла, що вдало маскується, адже не має звичних для людської свідомості ознак. Воно підриває емоційну рівновагу, провокує психічні розлади, сприяє фанатизму і нездоровій поведінці. Після перегляду насичених картин, спецефектів у людей спостерігається високий рівень гемоглобіну, пришвидшене серцебиття. Причиною такого впливу на свідомість є імунодефіцит, незахищеність.Віртуальна реальність часто спричиняє розвиток манії величі, коли глядач зливається з вигаданим персонажем, входить у його роль.

Віртуальне зло не має катарсису, воно не викликає емоцій. Натомість призвичаює свідомість до картин насилля. Синдром комп’ютерної параної заражає людей, мов мікроби. Щоб боротися з ним, потрібно виробити в собі імунітет, котрий захистить від перетворення на маріонетку в глобалізаційному процесі.

За Дж. Сулером, віртуальна реальність простіша, ніж фізична та соціальна, тому дві останні в інтернет-комунікації редукуються до набору окремих ознак[1]. Спілкуватися віртуально значно простіше, ніж особисто, тому інтернет-комунікація так приваблює людей, котрі прагнуть втекти в ігрову чи іншу редуковану реальність.

Нематеріальність інтернет-комунікації дозволяє економити час та ресурси, анонімність – бути відвертим або стати самим собою, міфологічність – створити собі новий образ, найчастіше далекий від реальності. Основне навантаження у віртуальному спілкуванні припадає на писемну форму, котра вимагає конкретного та лаконічного формулювання думки. Такий спосіб комунікації сприяє не емоційному, а раціональному стилю переговорів, що буває корисним у конфліктних ситуаціях.

Хоча раніше дослідники вважали, що інтернет примітивізує дійсність і зачіпає етичну сферу, сьогодні його сприймають як джерело додаткових можливостей. Також глобальна мережа виконує важливу комунікативну функцію, об’єднує користувачів із різних країн, вікових груп чи соціальних класів. А для людей з інвалідністю він є потужним зв’язком із зовнішнім світом.

Сьогодні блогерство перетворилось на повноцінний різновид журналістики та популярну професію, а соціальні мережі – на важливе джерело суспільної думки, засіб масової інформації та комунікації, інструмент для зв’язків з громадськістю.Простір соціальних мереж доповнює та коригує інформацію, що подають традиційними ЗМІ, котрі створюють монологічний тип взаємодії: люди отримують повідомлення, можуть його обговорити, висловити зауваження, але джерело повідомлення їм не відповідає.

Соціальна мережа може стати і лінією фронту, і щоденником, і онлайн магазином. Єдине, чого не дають віртуальні медіа – це приватності. Загалом нині приватність зазнає краху, адже одна із версій медіа-детективів свідчить, що всі онлайн починання – це лише полювання за користувацькою інформацією на користь фінансово могутніх організацій, котрі сприймають світ як єдиний організм, поведінку якого можна легко спрогнозувати, а отже, і запрограмувати, і контролювати.

Стосунки в родині також потрапляють під удар мережі: живе спілкування частіше замінюється віртуальним, не вистачає часу на домашні справи, на увагу до дітей і близьких. Саме сім’я першою помічає проблему інтернет-залежності. Сподівання на те, що пристрасть пройде сама, не справджуються, спроби обмежити доступ до комп’ютера, як правило, викликають тільки злість і роздратування. Така залежність є серйозною загрозою для психічного здоров’я людини, адже боротися з нею важче, ніж із тютюновою чи наркотичною.

Інтернет є простором для маніпуляцій. Зазвичай у мережі застосовують усі ті види маніпуляцій, що й у друкованих та аудіовізуальних ЗМІ, а також нові, що ґрунтуються на особливостях інтернету. Мережеві маніпуляції використовують дві групи факторів, що визначають схильність людини підпадати під вплив: внутрішні (зміст повідомлення) та зовнішні (форма повідомлення).[2]До внутрішніх В. Савончак відносить викривлення інформації, маніпулювання змістом, фільтрування інформації, підбір фактів, ціннісний акцент повідомлення та маніпулювання блоками інформації[3], до зовнішніх – міфотворення, ідеологічні символи (“ворог”, “терорист”), методи, що активують психологічне сприйняття і слугують певним каталізатором чи присипляють увагу аудиторії.

Сьогодні віртуальна реальність стала синонімом справжньої, адже людство більше не мислить без неї свого життя. Однак важливо, щоб інтернет-простір таки сприяв багатогранному розвитку молоді, став зоною залагодження міжнаціональних конфліктів, ведення успішних переговорів, міжнародного бізнесу та дипломатії. Віртуальна реальність та технологічний прогрес є тільки допоміжними інструментами у житті, які не замінять особистого спілкування, стосунків та цінностей.

[1]Галіч Т. О. Соціальні Інтернет-мережі та віртуалізація суспільного життя. Соціологія майбутнього: науковий журнал з проблем соціології молоді та студентства. 2010. Вип. 1. С. 145–152.

[2]Лісовський М. П. Феномен Інтернету як засіб маніпуляції свідомістю в українському сучасному соціумі

[3]Григорова З. В. Нові медіа, соціальні медіа, соціальні мережі – ієрархія інформаційного простору // Технологія і техніка друкарства. 2017. № 3. С. 93 – 100.

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Підписатись

Підписка

Щоб отримувати повідомлення про нові публікації, підпишіться на нашу розсилку!

Ім'я *

Email *

Виберіть категорію, яка цікавить:

Суспільство
Глобалізація
Небезпека
Світ про Україну
Геостратегія
Ти елемент Універсуму
Духовність і культура
Альтернативна історія
Геоекономіка
Наука і технології
Історія і сучасність
Роздуми

Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.