Екологія української музичної культури: урбаністичне ґетто

Нині українська молодь слухає переважно примітивні російські пісні, а отже, має низький рівень музичної культури. Легка мелодія та нецікаві тексти найчастіше формують негативні, агресивні та небезпечні архетипи. Оскільки культура, зокрема й музична, є глибинним пластом нашої підсвідомості, через примітивні пісні знижується життєва планка будь-якої людини. Та й негативні поведінкові архетипи та стереотипи, про які писав Карл Юнг, не сприяють розвитку здорового суспільства.

Водночас попмузика формує мовну культуру суспільства, зокрема й молодіжних субкультур. Насиченість сучасних популярних пісень російськими “блатними” словами засмічує і знищує українські молодіжні сленги. Звичні для нас словотвори, як-от “тіпа”, “каротчє”, “прікол”, походять із тюремного жаргону. Використання цих слів негативно впливає на розвиток нашої мовної та пісенної культури.

Сучасна музика нав’язує молоді, яка не має жодного уявлення про цінності, спрощене бачення світу. Російський шансон романтизує злочинність, пропагує примітивні форми поведінки: хамство, грубощі, безвідповідальність, сексуальну розбещеність та інші негативні стереотипи. Унаслідок цього справжні сімейні, державні та громадянські цінності замінюються у нашій свідомості підробками, а токсичні стосунки ми починаємо вважати нормою.

Відсутність змістовності популярних пісень має космополітичний характер, який провокує знищення етнокультурної ідентичності українців. Хоча нині народні пісні нерідко вважаються пережитком минулого, в останнє десятиріччя фольклорна музика починає набирати популярність.

Радянське минуле нав’язало нам російську традицію музичної культури. Українці досі вважають її своїм надбанням, забуваючи, що мають передусім популяризувати національну музику, враховувати власні пісенні традиції. Відсутність етнокультурної ідентичності українців живить агресивні настрої росіян, які й далі нав’язують нам формулу “єдність народів – єдність культур”, запроваджену у радянські часи. Наприклад, естрада та кінематограф СРСР мали виховне значення, тому вони були глибокими та змістовними.

Складні поведінкові механізми, які реалізуються через архетипи і стереотипи сучасних музичних творів, не сприяють позитивному наслідуванню для молоді чи підлітків. Найчастіше музична культура зводиться до гедонізму, насолоди, розслаблення і звільнення від стресів. Навіщо замислюватися над словами, коли потрібно відволіктися від життя, цінностей і проблем. Поверхові примітивні тексти разом із легкою музикою зомбують свідомість людини, тому її поведінка може бути некерованою, асоціальною та агресивною.

Постмодерне сприйняття дійсності (реальність – гра) не формує у молоді почуття відповідальності, сорому чи співчуття. Тексти популярних пісень містять приховане гасло: “Життя – це тільки насолода без жодних зобов’язань”. Ця ідея виховала безвідповідальних людей, які не мають міцного морального фундаменту. Як стверджував Поль Сартр: “Настав час душевної пустки”. Щоб її заповнити, молодь дивиться примітивні серіали та слухає популярну музику. Людська свідомість, між іншим, надзвичайно легко запам’ятовує такі ненав’язливі текстові структури, а от щоб вивчити змістовний матеріал, потрібно докладати зусиль.

Більша популярність низькопробного російського музичного продукту, насиченого в’язничними сленгами, проти національного діє у двох напрямах: формує негативну картину світу та нав’язує перебільшену легкість буття без аналізу дійсності чи власної особистості. І найгірше те, що українська музична культура ніяк не може позбутися цього тюремного жаргону, а він неабияк засмічує мову. Здавалося б, із початком декомунізації ми мали б викорінити ці пережитки радянського минулого із мови та музичної культури, проте позитивних результатів поки нема. З іншого боку, українська музика не завжди є високого рівня, адже орієнтується на попит масової аудиторії.

Рух за чистоту української мови і музичної культури не має державної підтримки, його популяризаторами є лише поодинокі патріоти, волонтери та викладачі. Тому екологія нашої свідомості з часом може перетворитися на урбаністичні ґетто, де виникнуть райони шанувальників української національної пісні. І все це відбуватиметься до тих пір, поки ми не усвідомимо відповідальність за чистоту української мови як генетичного коду нації, за моральне і духовне виховання молодої генерації.

Важливо зрозуміти, що негативний вплив низькопробної музики є справою не лише поганого мистецького смаку, а й майбутнього нації, оскільки це її глибинний поведінковий колективний пласт підсвідомості. Тому потрібно поступово звільнятися від нав’язаних сленгів, жаргонів та лайок, які руйнують нашу культуру і психіку. Важливо плекати справжні цінності у суспільстві, щоб досягти щасливого майбутнього української нації. Водночас потрібно пам’ятати про чистоту української мови та популяризацію національного музичного високопробного продукту, здатного конкурувати зі світовими хітами.

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Підписатись

Підписка

Щоб отримувати повідомлення про нові публікації, підпишіться на нашу розсилку!

Ім'я *

Email *

Виберіть категорію, яка цікавить:

Суспільство
Глобалізація
Небезпека
Світ про Україну
Геостратегія
Ти елемент Універсуму
Духовність і культура
Альтернативна історія
Геоекономіка
Наука і технології
Історія і сучасність
Роздуми

Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.