Перше коло реформи армії: нестача “профі”

Створення професійної армії почалося не з того кінця. Військо стало настільки фаховим, що кожен “профі” шукає можливості втекти з нього. Комплектація підрозділів Збройних сил України особовим складом зараз становить 50%.  Це вже не військова таємниця, щоб її приховувати. Це знає кожна людина у ЗСУ та, звичайно, ворожі шпигуни. Не відомо про це тільки самим українцям, які постійно чують, наскільки в армії стало краще, порівняно з 2014 роком.

Проти 2014-го справді стало краще: якщо порівнювати нуль та одиницю в десятибальній шкалі, то одиниця справді більша. Поступово ситуація поліпшилася із речовим забезпеченням, озброєнням, харчуванням, зросли зарплати. Нібито все добре, але у 2014-2015 люди йшли в армію з більшою охотою, ніж у 2019. Чому? Наче і бойові дії не настільки масштабні, і втрати менші. Все ж краще, а люди не йдуть. Більшість із тих, хто повернувся в шеренги, – це природжені воїни, люди, створені для війни, які не знаходять місця у мирному житті, а також ті, яких у радянські часи називали “декласований елемент”.

Що стосується кадрових військових, то пристосуванці прекрасно почувають себе у такій армії, а справжні “профі” чекають на закінчення контрактів чи вихід на пенсію. Така позиція військових професіоналів пояснюється двома головними причинами: по-перше, втратою можливості вести повноцінне життя, по-друге, відсутністю задовільного соціального пакету для воїна.

Що таке контрактна армія? Людина підписує із ЗСУ угоду, згідно з якою вона виконує покладені на неї обов’язки, натомість армія мала б виконувати свої. Контракт на службу – це так само, як контракт із будь-яким роботодавцем. У ньому мали б бути досконало прописані обов’язки сторін та санкції за їхнє недотримання. Принаймні, так є у всіх розвинутих країнах, які мають контрактну армію.

Спробуйте пошукати зразок контракту в інтернеті. Можна витратити весь день і не досягти успіху. На всіх офіційних сторінках, включно з сторінкою Міноборони, ви знайдете пояснення, які переваги дає вам контракт, що ви отримаєте, але жодного слова про ваші права.

Тому й дійсність у нашій армії виглядає дещо інакше. Людина, яка підписала угоду, чи є кадровим військовим частини, що бере участь у боях, позбавляється можливості жити сімейним життям. Чому?

Коли бригаду направляють у зону ООС, то виходить вона зазвичай у неповній комплектації, тому свідомі військові тягнуть на собі чергування та обов’язки за повний штат. Тобто працюють вдвічі більше. Я пишу “свідомі” тому, що через брак людей у армію набивається той самий “декласований елемент”: бомжі-алкаші-наркомани. Їхнє “завдання” – прийти у ЗСУ, отримати зарплату, яка їм і не снилася на “гражданці”, напитись та “злиняти” від роботи.

Вигнати такого бійця можна, але зробити це складно. До того ж командир розуміє, що людей і так не вистачає, а цього хоч можна у яму посадити, щоб витверезився, чи відправити копати траншею. Командир при цьому ризикує, оскільки в такої, не завжди адекватної людини є зброя, і це значно гірше, ніж “мавпа з гранатою”.

Тож відповідальні військові, перебуваючи у зоні ООС, швидко виснажуються. Ротації відбуваються не через три місяці, як радять психологи, а через 8-10. Можливість отримати повну відпустку із зони ООС ілюзорна через ту саму причину – бо людей не вистачає. Якщо й отримує хтось, наприклад, 10 днів, то з них треба відняти три доби на дорогу. Отже, вдома повноцінний тиждень.

Коли ж бригада повертається в пункт постійної дислокації – ППД, то місяць перебуває у місті, а потім два-три місяці на полігоні, і знову на фронт. Навіть якщо сім’я військового мешкає десь поблизу, відвідати її дуже важко. З території частини відпускають надзвичайно рідко, з полігону хороший командир відпускає на вихідні “тихцем”, під чесне слово.

Такі умови служби не задовольняють професійних військових. Для того, щоб люди пішли у ЗСУ, потрібно, аби армія взяла на себе зобов’язання перед контрактником. Ось за яких умов, які мені озвучили ветерани, вони готові піти у ЗСУ:

  1. Ротація через шість місяців.
  2. Після повернення підрозділу у ППД, у разі відсутності військового стану чи надзвичайних ситуацій, робочий день з 8:00 до 18:00. Після закінчення робочого дня можливість залишити частину без будь-яких додаткових дозволів. Субота-неділя – вихідні.
  3. Заробітна плата у тилу від 15 000 для рядового.
  4. У кожному оперативному командуванні створити постійну комісію з вирішення спірних питань, які виникають під час проходження служби за контрактом, куди контрактник може звернутись, якщо вважає, що його права порушені. Позбавлення грошового забезпечення – тільки за рішенням комісії. Фіксація кожного звернення у комісію в інтернеті, із можливістю перегляду для всіх охочих.
  5. Реальний медичний відбір, за яким будуть відбраковувати нарко- та алкозалежних.
  6. Можливість підписувати піврічний контракт, щоб приходити у підрозділ тільки під час його перебування  у зоні ООС.

Люди готові цілодобово бути у розпорядженні армії на передовій, але не дурно сидіти у казармах та наметах у тилу. Однак військове начальство вважає це неможливим. Командування боїться того, що контрактник, опинившись за межами частин, нап’ється та створить надзвичайну ситуацію. Враховуючи контингент, який підписує контракт, ці побоювання мають підстави. Але ж якщо створити нормальні умови для служби із жорстким відбором, непотріб можна буде відсіяти, і небезпека “бузи” за парканом зникне.

Якщо підрозділи будуть сформовані з дисциплінованих ветеранів, які вміють робити свою справу, відпаде також необхідність щорічного виїзду бригади на полігон для проходження бойового злагодження. Адже всі підрозділи вже спрацьовані. Це дасть і економію бюджетних коштів, і зніме потребу заганяти у намети людей, які щойно повернулись з ООС, де тривалий час жили у таких же польових умовах.

Створення комісії необхідне для того, щоб утримати командирів на місцях від самодурства. Багато хто з них настільки звик бути маленьким королем із можливістю карати та милувати, що просто не зможе змінитись, не маючи інструменту контролю над собою.  Позбавлення грошового забезпечення теж треба контролювати збоку. Інакше виникає схема заробітку для нечесного командира, який не оформляє штраф п’яному солдатові в обмін на половину суми, яку кладе собі в кишеню. Тож і сам командир зацікавлений, щоб його солдат напився і знову приніс “касу”.

Президент та нове військове керівництво повинні зрозуміти, що створити повноцінну реформовану армію без таких змін їм не вдасться. Недокомплект особового складу буде змушувати брати на службу “аватарів” та пройдисвітів, які в принципі не розуміють лояльного ставлення, плутаючи його зі слабкістю командира. Від загальних репресивних методів страждають і професійні солдати, оскільки не можна вчепити на людину шеврон “аватар” та застосовувати певні накази лише до нього.  Усе це змушує справжніх воїнів звільнятись, через що утворюється недокомплект та виникає необхідність тягнути в армію всіх без розбору.

Отже, армія застрягла у першому колі реформування, опинившись у ситуації, коли є чим годувати воїнів, є чим воювати, але немає кому. А ще ж є проблема формування соціального пакету. Та про це у наступній статті.

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Підписатись

Підписка

Щоб отримувати повідомлення про нові публікації, підпишіться на нашу розсилку!

Ім'я *

Email *

Виберіть категорію, яка цікавить:

Суспільство
Глобалізація
Небезпека
Світ про Україну
Геостратегія
Ти елемент Універсуму
Духовність і культура
Альтернативна історія
Геоекономіка
Наука і технології
Історія і сучасність
Роздуми

Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.