«Три моря» Східної Європи з Україною «за бортом»

5-6 червня в столиці Словенії Любляні відбулася четверта зустріч ініціативи «Три моря», учасниками якої є 12 країн-членів ЄС із Центральної-Східної Європи, що розташовані в просторі між Чорним, Балтійським та Адріатичним морями – від Хорватії на півдні до Естонії на півночі. Ініціативу було започатковано у 2015-му двома президентами: РХ – Колідною Ґрабар-Кітарович та РП – Анджеєм Дудою. Сьогодні учасників вже дюжина, а в люблянській зустрічі брало участь коло 600 учасників з 43 країн світу.

З самого початку в ЄС до цієї ініціативи ставилися зі значним скептицизмом, але події в Європі почали розвиватися так динамічно і несподівано, що ідея з «Трьома морями» якось сама собою почала набирати обертів. Зрозуміло, що йдеться про спроби членів «нової Європи» – тобто бідніших і менш розвинених країн ЄС – зменшити економічний та цивілізаційний розрив із давнішими членами спільноти, переважно країнами Західної Європи.

І ці спроби стають все реальнішими з огляду на те, в яку кризу потрапила «стара Європа». За короткий час від оголошення несміливої ініціативи «східного блоку» ЄС, його основна частина зазнала несподіваних потрясінь: анти-емігрантська «права фронда» у Австрії й Італії, «незалежність» Каталонії, «Брекзіт», удар «жовтих камізельок» по новій зірці «старої Європи» – Еммануелю Макрону. А тут ще й на виборах в Європарламент вперше за 40 років незмінна пара опонентів – соціал-демократів і «народників» – не отримала однозначної більшості. Зрозуміло, що в старій конфігурації ЄС функціонувати вже не зможе. Почався пошук нових схем, а в цьому процесі пріоритет матимуть ті, котрі вже існують і мають певні напрацювання.

Які ж переваги має проект «Три моря»? Якщо орієнтуватися на цифри, то йдеться про майже третину населення ЄС, про більше четвертини її території, але при цьому лише про 10% загального союзного валового продукту. З іншого боку, якщо десь і є перспективи для розвитку економіки, реалізації масштабних інвестицій, розвитку новітньої інфраструктури тощо, то це в основному на сході Спільноти.

Саме про це і йшла мова на саміті в Любляні. І не тільки мова – на зустрічі було оголошено про початок діяльності нового інвестиційного фонду з метою розбудови транспортної, енергетичної і цифрової інфраструктури. Реально його членами поки що стали банки з Польщі та Румунії, але ведуться активні переговори про співучасть зі Світовим банком та європейськими банками, зорієнтованими на інвестиції і розвиток.

Кожна з країн ініціативи намагається зайняти в ній своє особливе місце. Хорватія, яка добудовує LNG-термінал для скрапленого газу на острові Крк, зацікавлена транспортувати його на північ і схід, де першими партнерами є Словенія і Угорщина. Польща, яка має такий же об’єкт у приморському місті Свіноуйстя, хотіла б його поєднати з хорватським і таким чином створити газопостачальну вісь Північ-Південь.

Проект цей, як сказала Ґрабар-Кітарович, має не лише економічне, але й стратегічне значення, бо покликаний «дати можливість, щоб весь простір Центральної Європи не був залежним від одного джерела енергії». Про те, що цей проект не є лише «побожними бажаннями» може свідчити і присутність на саміті міністра енергетики США Ріка Перрі, котрий підтримав ідею створення енергетичної унії і сказав, зокрема, що США, які лідирують сьогодні у світі по виробництву нафти і природного газу, впроваджують рівновагу у світ енергетики і це може бути корисним для «приятелів і союзників». «Ми ніколи не будемо використовувати енергію як засіб політичного тиску» – запевним Перрі.

Що стосується діджіталізації регіону, то тут лідерство на себе готова взяти Естонія, як країна, котра є визнаним лідером ЄС у цьому секторі, про що заявила естонська президентка Керсті Кальюлайд. Навіть чеський президент Мілош Земан, котрий вперше з’явився на зустрічі ініціативи, висунув пропозицію про необхідність пов’язати між собою трьох річок – Лаби, Дунаю і Одри – не лише з огляду на водну інфраструктуру, але й на проблему забезпечення водою населення.

Одним словом, учасники ініціативи «Три моря» повні завзяття, ентузіазму і надій. Не залишилась в Любляні без надії й наша країна – учасники зустрічі натякнули, що наступного року до ініціативи могла б долучитися й Україна, яка поки-що перебуває «за бортом».

Звучить добре – могла б. Але чи долучиться? Підстави для сумніву дає попередній досвід. Багато років тому члени «Вишеградської четвірки» (Польща, Угорщина, Чехія і Словаччина) теж були б не проти долучити Україну до свого кола, але для цього потрібно було виконати певні економічні і цивілізаційні вимоги. Україна цього завдання не подужала. Не так давно поляки і «прибалти» активно тягнули Україну в проект Міжмор’я. Не дотягнули. То які ж шанси, що Україна прикладе відповідних зусиль, щоб стати членом перспективного клубу «Трьох морів»?

Зрештою, це стане очевидним підчас наступного саміту, за рік.

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Підписатись

Підписка

Щоб отримувати повідомлення про нові публікації, підпишіться на нашу розсилку!

Ім'я *

Email *

Виберіть категорію, яка цікавить:

Суспільство
Глобалізація
Небезпека
Світ про Україну
Геостратегія
Ти елемент Універсуму
Духовність і культура
Альтернативна історія
Геоекономіка
Наука і технології
Історія і сучасність
Роздуми

Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.