Україна – світові. “Людині з кіноапаратом” – 90!

“До уваги глядачів: цей фільм представляє досвід кінопередачі видимих явищ. Без допомоги написів (фільм без написів). Без допомоги сценарію (фільм без сценарію). Без допомоги театру (фільм без декорацій, акторів тощо). Ця експериментальна робота спрямована на створення справді міжнародної абсолютної мови кіно на основі його повного відокремлення від мови театру та літератури”, – це початкові титри шедевру світового кіно, що вийшов на екрани в січні 1929 року, – фільму “Людина з кіноапаратом”, знятого на Київській кіностудії.

Режисер картини Дзиґа Вертов, справжнє ім’я Денис (Давид) Кауфман, у титрах фільму означив себе як “автор – керівник експерименту”. На той час Вертов був уже відомим кінематографістом, режисером кількох резонансних картин та автором низки статей про кіно. Він також створив об’єднання “Кіноків” (від “кіно око”), яке видало радикальний маніфест. Він проголошував, що кіно майбутнього повинно відтворювати на екрані життя; камера не повинна копіювати чи наслідувати те, що бачить око людини, бо воно не може бачити так, як здатна побачити камера.

У 1927 році, після завершення стрічки “Шоста частина світу”, Дз. Вертова звільнили зі студії “Совкіно” у Москві. За офіційною версією – за перевитрати кошторису виробництва, роботу без чіткого сценарію та детального знімального плану, однак насправді – через посилення контролю над роботою митців з боку уряду й комуністичної партії.

Тож Дзиґа Вертов пристав на пропозицію Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ) працювати в Україні. Разом із режисером до сусідньої країни переїхав і його брат Михаїл Кауфман. ВУФКУ належали кіностудії в Одесі та Ялті, а також незавершена велика студія у Києві. Водночас управління підпорядковувалося безпосередньо Українській Економічній Раді при тогочасному уряді Раднаркомі УРСР, фінансувалося самостійно й не залежало від Москви, регулярно випускало часопис “Новини ВУФКУ”. Українські фільми продавалися за кордон, а для вітчизняного прокату закуповувалися зарубіжні картини, а от на показ російських стрічок в Україні було обмеження.

У 1928-му починає працювати Київська кіностудія (нині – студія ім. О. Довженка), що того ж року випускає три картини, зокрема “Одинадцятий” Дз. Вертова та короткометражний фільм “Ясла”, автор-оператор Михаїл Кауфман. Наступного року виходить стрічка “Людина з кіноапаратом”, у якій Вертов реалізував усі ідеї “Кіноків”.

В Україні фільм прийняли доволі прохолодно, натомість його схвально вітали у Європі, куди того ж року Дзиґа Вертов вирушив із показами. Деякі критики вважають, що “Людина із кіноапаратом” є своєрідною відповіддю на авангардну картину 1927 року німецького режисера Вальтера Руттмана “Берлін: симфонія великого міста”, але це не завадило стрічці Дзиґи Вертова стати подією світового кінематографу. Фахівці і зараз продовжують гадати, як були реалізовані деякі спецефекти, зважаючи на тогочасний рівень техніки.

Після “Людини із кіноапаратом” життєві шляхи братів Кауфман розійшлися назавжди. Вони ще зніматимуть в Україні, але відтоді окремо. 1930-го у Києві Вертов створив ще один шедевр – свій перший звуковий фільм “Ентузіазм, або Симфонія Донбасу”.

У тому ж році ВУФКУ за наказом Москви ліквідовують, перейменовують на “Українафільм” та підпорядковують центральному “Союзкіно”. Така формальна автономія триває до 1933 року. За наказом згори значну частину архіву ВУФКУ перевозять до Москви, де з українських стрічок вирізають інтертитри і замінюють їх російськими. Саме тому оригінальна українська копія “Людини із кіноапаратом” не збереглася, як і багатьох інших картин вироблених ВУФКУ.

Дзиґа Вертов та Михаїл Кауфман повернулися до Москви. І хоча у Росії брати зняли порізно ще не один фільм, однак найвизначніші свої роботи вони створили саме в Україні.

У 1959 р. “Людина із кіноапаратом” увійшла до списку кращих документальних стрічок світу. Дзиґа Вертов про це вже не дізнався, адже помер за 5 років до того від серцевого нападу, спровокованого, очевидно, новою хвилею “боротьби із формалізмом у мистецтві”.

З плином часу ідеологічна складова фільму відійшла на другий план, картина стала іконою світового кіноавангарду, яскравим прикладом творення кіномови, стрічкою, що надихає на пошуки та впливає на кінематографістів. «Людина з кіноапаратом» є одним із всесвітньовідомих фільмів Київської кіностудії, зараз кіностудії імені Олександра Довженка.  А назва «Людина з кіноапаратом» стала мемом, символом сміливого творчого експерименту.

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Підписатись

Підписка

Щоб отримувати повідомлення про нові публікації, підпишіться на нашу розсилку!

Ім'я *

Email *

Виберіть категорію, яка цікавить:

Суспільство
Глобалізація
Небезпека
Світ про Україну
Геостратегія
Ти елемент Універсуму
Духовність і культура
Альтернативна історія
Геоекономіка
Наука і технології
Історія і сучасність
Роздуми

Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.