Геополітична крива України

Цілком очевидно, що останнім часом суб’єктність України (визнання повноцінним гравцем у зовнішній сфері) якщо не розмилася, то принаймні втратила свої характерні риси впізнаваності.

Напередодні міністерського засідання ОБСЄ, що відбулось 9 липня у Словаччині, прес-служба організації заявляла, що “цей захід дозволить делегаціям підсумувати минулі рішення і дії щодо поточних викликів у сфері безпеки і обговорити поточні питання порядку денного ОБСЄ: зусилля з врегулювання конфлікту в Україні та навколо неї”.

Однак під час зустрічі делегації 57 держав дискутували про інші важливі проблеми, зокрема транснаціональні загрози, верховенство права, зміни клімату, міграційний рух, економічні та екологічні аспекти. Як бачимо, порядок денний засідання ОБСЄ не надто відрізнявся від програми аналогічних форумів. Натомість, попри зроблені напередодні заяви, питання України майже не обговорювалось. Водночас в офіційних документах зустрічі російсько-українську війну назвали не агресією Росії, а лише “конфліктом”. Усе це, мабуть, щоб не розізлити Москву.

За словами Генсека ОБСЄ Томаса Гремінгера, питання міжнародної миротворчої місії на сході України не піднімалось на засіданні, бо воно не входить до основних тем обговорення в рамках ОБСЄ. Водночас він додав, що на цьому факті не слід акцентувати увагу, адже він просто “демонструє той стан, в якому зараз перебуває політичний процес”. За словами Генсека, для активізації обговорення цього питання потрібно “відновити динаміку на політичному рівні”. Виявляється, що своєї суб’єктності позбавляється не лише Україна, а й така поважна інституція, як ОБСЄ.

Натомість на форумі “Петербурзький діалог”, що проходив 18-19 липня в Кенігсвінтері, Україну представили у доволі дивний спосіб – для з’ясування дружніх стосунків між Німеччиною і Росією.

18-ту зустріч Німеччина приймає з розмахом, якого не було після переломного 2014 року. Тоді на тлі анексії Криму та війни в Донбасі форум скасували з огляду на негативний міжнародний резонанс.

Нині ж все по-іншому. Перед зустріччю з очільником МЗС РФ С. Лавровим міністр закордонних справ Німеччини Гейко Маас заявив, що Німеччина і Росія “наразі мають різні в своїй основі думки щодо багатьох тем”. Водночас він вважає, що вести діалог з РФ важливо: “Без Москви ми не зможемо відповісти на нагальні питання світової політики. І довгострокового миру в Європі ми досягнемо, лише якщо будемо співпрацювати один з одним”.

З російського боку також не прозвучало нічого нового: Лавров і далі запевняв, що “зрушення є” (і це заслуга Кремля), але виконувати Мінські угоди повинен передусім Київ, а також укотре наголошував, що “режим Порошенко” прийшов до влади внаслідок “держперевороту”, що в Києві ” героями назвали поплічників фашистів”. Лавров, мабуть, не знає, що в Україні вже інший президент й інший “режим”.

Найяскравіше враження, однак, на публіку справила промова прем’єр-міністра землі Північний Рейн-Вестфалія Арміна Лашета, якого російські ЗМІ цілком небезпідставно називають претендентом на крісло канцлера Німеччини. А. Лашет згадав і провину німців перед мільйонами росіян, загиблих у Другій світовій війні, і “східну політику” канцлера ФРН Віллі Брандта, спрямовану на примирення з країнами соцтабору, що була прийнята  лише через кілька років після придушення Празької весни 1968 р. На думку А. Лашета, подібне “має бути можливим” і в нинішній складній ситуації. Він також підкреслив, що Німеччині потрібно більше російського газу і бурого вугілля через відмову від атомної енергії.

Лашет підтримав офіційну позицію Росії щодо тлумачення тероризму в Сирії, водночас проблему України та Криму згадав лише дотично, назвавши однією із тем, щодо яких між Німеччиною та Росією залишаються “розбіжності в сфері міжнародного права”.

Однак не тільки Лашет ігнорує “українське питання”. Генсек ООН Антоніу Гутерреш, наприклад, засуджуючи збройні напади на цивільну інфраструктуру в Сирії, й словом не згадав убивство бойовиками українських медиків на Донбасі, хоча події відбулися в один день.

Як влучно зазначив колишній президент України П. Порошенко: “Україна йде з порядку денного пріоритетних питань світу – нам цього не можна допустити. Саме тому ми запровадили принцип “Нічого про Україну без України”. Нині вбивства українців зводяться до буденщини, на яку світові лідери спроквола звертають увагу, аби продемонструвати свою “демократичність”, але не роздратувати “кремлівського ведмедя”.

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Підписатись

Підписка

Щоб отримувати повідомлення про нові публікації, підпишіться на нашу розсилку!

Ім'я *

Email *

Виберіть категорію, яка цікавить:

Суспільство
Глобалізація
Небезпека
Світ про Україну
Геостратегія
Ти елемент Універсуму
Духовність і культура
Альтернативна історія
Геоекономіка
Наука і технології
Історія і сучасність
Роздуми

Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.