Мовна концепція творення нації

У сучасному глобалізованому світі мова є найважливішим елементом ідентичності та національної спадщини народу. Ці основоположні постулати закріплені на державному та законодавчому рівнях.

Наприклад, у першій статті французького закону Тубона від 4 серпня 1994 р. йдеться: “Французька мова є основоположним елементом ідентичності та національної спадщини Франції”. Цей закон також зобов’язує уряд щороку до 15 вересня подавати звіт про розвиток та стан французької мови в країні. Подібну ситуацію спостерігаємо у німецькій та англійській націях, які також бережуть рідну мову.

Закон Тубона має давнє історичне підґрунтя. Річ у тім, що першою людиною, яка запропонувала мовну концепцію, був французький король Генріх IV Наварський Бурбон. “Я погоджуюся з тим, – говорив він, – що країна, населення якої говорить іспанською, повинна залишатися у володінні Іспанії, а країна, де населення говорить німецькою, повинна належати Німеччині. Але ті землі, де населення говорить французькою, мають належати мені”. Мовні принципи Генріха ІV дозволили йому уникнути непотрібних воєн та зібрати французькі землі в єдину імперію.

Нині у багатьох французьких установах другою неофіційною мовою є англійська, та й 90% громадян чудово нею володіють, хоч і використовують її дуже рідко. Закон Тубона справді діє: коли іноземні туристи запитують щось у пересічних французів, ті відповідають їм французькою, рідше – англійською, а от на інші мови переходять неохоче.

Така сама ситуація склалась й на території Німеччини: німецька мова є тут не лише державною, але й загальновживаною. Французи та німці вважають національним приниженням розмовляти іншою мовою на своїй землі. І це не прояв націоналізму чи шовінізму – так діє національна мовна концепція.

Мовна концепція творення нації є надзвичайно важливою у країнах, що зберегли свою титульну націю – носія основних традицій, елементів ідентичності, національної спадщини. Однак у державах, що втратили титульну націю, може бути кілька мов, проте там є й певні об’єднавчі національні символи. Наприклад, у Бельгії на державному рівні закріплені три мови: нідерландська, французька, німецька. Водночас символи, що об’єднують бельгійців – це король, пиво та футбол.

Мова є основним елементом національної ідентичності, тому боротися за неї, за її чистоту, означає боротися за націю. Чехія, наприклад, довго була під німецьким пануванням, тому населення здебільшого розмовляло німецькою. Однак нині чехи вважають, що вони, “маленький європейський народ”, повинні мати щось своє, тому активно борються за чистоту рідної мови. Це сприяє розвитку власних слів, які не мають ні слов’янських, ні латинських коренів і є оригінальними у своєму звучанні. Наприклад, у європейських мовах, зокрема в українській, є слово “театр”, натомість у чехів це “divadlo”.

Поляки ж намагаються захистити свій національний простір від американізації. Нині молодь у Польщі часто спілкується американським варіантом англійської, а це засмічує мову американізмами. У багатьох польських установах обмежують вживання таких слів. Поляки також намагаються використовувати польську лайку замість, наприклад, російської, яка дивним чином є універсальною для багатьох націй. Нещодавно із законопроектом проти російської лайки виступила й українська народна депутатка Ольга Богомолець.

Апологетика української мови, її очищення від суржика та іноземної лайки – це важливі елементи мовної концепції творення нації. Українці повинні пам’ятати заповіт Кобзаря: “І чужому научайтесь, й свого – не цурайтесь!” Отож на перше місце ми маємо ставити своє, рідне слово, адже не буде мови – не буде й нації, а натомість виникне периферія модерної Російської імперії.

Ідеологи Кремля розповсюдили міф про те, що наша країна поліетнічна. Однак насправді Україна є моноетнічною, адже українців у ній мешкає понад 65%. У моноетнічній країні державною мовою є мова титульної нації. І навіть попри значний відсоток російської меншини, жодні розмови про російську як другу державну не мають сенсу.

Щоб зберегти свою національну ідентичність, нам потрібно боротися за чистоту рідної мови, забезпечити їй належний рівень пошани та захисту. Нам слід розпізнавати та викорінювати ідеологеми російської пропаганди, а також пам’ятати, що без української мови неможливо побудувати українську державу.

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Підписатись

Підписка

Щоб отримувати повідомлення про нові публікації, підпишіться на нашу розсилку!

Ім'я *

Email *

Виберіть категорію, яка цікавить:

Суспільство
Глобалізація
Небезпека
Світ про Україну
Геостратегія
Ти елемент Універсуму
Духовність і культура
Альтернативна історія
Геоекономіка
Наука і технології
Історія і сучасність
Роздуми

Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.