Чим “формула Штайнмаєра” загрожує фронту?

Із підписанням “формули Штайнмаєра” розпочались дискусії, чим це загрожує Україні. Президент каже, що нічого страшного не сталося, все буде залежати від подальшого розвитку подій. Опозиція заявляє про зраду національних інтересів. Але що це означає для армії, яка нібито поза політичним процесом?

Для військових усе просто. Вони слухають накази. Для них уже було готове розпорядження готуватися до відведення військ від лінії зіткнення. Українська армія вже відійшла у Станиці Луганській, почалась підготовка до так званої оптимізації чисельності Збройних сил України, а під час прес-конференції президент анонсував відведення у населених пунктах Золоте та Петрівське і будівництво до кінця жовтня автомобільного моста у Станиці Луганській.

Подобається все це військовим? Ні, і легко пояснити чому. Почнемо з відведення військ. У Станиці Луганській українські війська відійшли, росіяни – ні; українці демонтували бетонні укріплення, росіяни – ні. Чим це загрожує? Зі своїх теперішніх позиційвійськові не бачать, що відбувається на переході. Отже, через нього у будь-який момент може пройти ворог та напасти на нашу лінію оборони чи закріпитись в окопах, які донедавна були українськими. Вдарити по ворогу артилерією на цих дислокаціяхмайже неможливо, адже поруч живуть люди, тому під час повернення цих теренів ми можемо втратити багато солдатів.

Зараз президент каже, що замість пішохідного переходу побудують міст, яким зможе пройти техніка – ворожа техніка. Це надзвичайно небезпечно.

Що таке відведення військ у Золотому та Петровському? Це не просто рух на метри чи кілометри назад… Наразі є три лінії оборони. Навіщо вони потрібні? Якщо спрощено, то під час ворожої атаки перша лінія – це майже смертники. Першу та другу лінії змішує ворожа артилерія під час артпідготовки. Потім перша лінія приймає удар. В її завдання не входить перемогти, а лише максимально призупинити ворога та, за можливості, завдати втрат. Атака, як правило, ведеться такими силами, що витримати її навряд чи вдасться.

Друга лінія приймає удар ворога, який прорвався через першу лінію. Завдання другої лінії, захисники якої здебільшого теж загинуть, нанести ворогу таке ураження, щоб третя лінія могла його зупинити. За час, коли піхота спливає кров’ю, командування підтягує резерви, мобільні підрозділи, які можуть маневрувати, ліквідуючи прориви, та, у перспективі, перейти у контратаку і знищити ворога, який наступає.

Тепер уявіть, що ми відійшли з однієї лінії. Залишилось дві замість необхідних трьох… Резерви не встигають підійти, ворог здійснює прорив, виходить на оперативний простір, знищує тили та розвиває успішний наступ.

Якщо резерви підійшли вчасно і все ж змогли стримати ворога, то успішно контратакувати вони навряд чи зможуть, оскільки наша перша лінія оборони вже не наша, а ворожа. Переорієнтувати окопи дуже легко, зробити це можна за пів дня. Отже, наші атакуючі частини зустріне спочатку ворог в окопах, які раніше були нашими, а позаду буде ще три лінії ворожих укріплень.

Якщо атака ворога не відбудеться негайно, і військові встигнуть побудувати ще одну лінію, то їм доведеться також відвести свої тилові підрозділи. Це означає знайти та обладнати для них нові місця дислокації. На все це підуть мільйони гривень, оскільки потрібні будуть будматеріали та тонни солярки, щоб перемістити техніку. Отже, відведення на пів кілометра обійдеться країні у кругленьку суму. Військові скаржаться, що останнім часом забезпечення будматеріалами стало знову поганим. Багато чого доводиться купувати за власний кошт. Це створює напругу всередині підрозділів та не заохочує до подальшого продовження контракту. Окрім того, відступ пригнічує військових, знижує їхній і так невисокий моральний дух.

На цьому тлі “оптимізація” чисельності армії виглядає для солдатів зовсім трагічно. Здавалося б, у війську велика нестача особового складу, підрозділи і так укомплектовані на 50-60%. Що страшного, як їх скоротять до реально існуючої кількості? Небезпека є і дуже серйозна. По-перше, оптимізувати збираються кожен підрозділ у процентному співвідношенні. А це означає, що скорочувати будуть і шпиталі, які під час загострення військових дій можуть не впоратись із потоком поранених. По-друге, в Україні недаремно двічі на рік проводять збори резервістів. У разі ворожої атаки ветерани-резервісти викликаються до війська та швидко наповнюють недоукомплектовані бригади, покращуючи їхню боєздатність. Якщо ж скоротять посади, то викликаних із запасу резервістів не буде куди поставити. Для них доведеться створювати нові бойові підрозділи, які потрібно буде укомплектовувати технікою, ставити на харчове та речове забезпечення. І найголовніше, ці підрозділи не проходили жодних бойових злагоджень, тому, попри комплектацію ветеранами із бойовим досвідом, значно втратять у боєздатності.

Отже, відвід від трьох маленьких населених пунктів загрожує військовим, а відповідно – й усій країні великими неприємностями.

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

2 0
Підписатись

Підписка

Щоб отримувати повідомлення про нові публікації, підпишіться на нашу розсилку!

Ім'я *

Email *

Виберіть категорію, яка цікавить:

Суспільство
Глобалізація
Небезпека
Світ про Україну
Геостратегія
Ти елемент Універсуму
Духовність і культура
Альтернативна історія
Геоекономіка
Наука і технології
Історія і сучасність
Роздуми

Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.