Якими нас бачили сусіди у перші роки незалежності

1994-го на екрани вийшла чеська стрічка Мілана Штейндлера “Дякую за кожний новий ранок”. З особистого досвіду знаю, що у перші роки незалежності європейці здебільшого мало знали про Україну, ідентифікуючи її як “частину Росії”. У кращому випадку, дехто згадував про Київ як “матір міст руських”.

Для мене “Дякую за кожний новий ранок” – перша закордонна картина, героями якої стали саме українці, яку ще й зняли наші близькі сусіди. До того про Україну за кордоном інколи згадували хіба у екранізаціях класики. Найбільш промовистий приклад – американська картина “Тарас Бульба” (1962) за однойменною повістю М. Гоголя із зірками Юлом Бріннером та Тоні Кьортісом у головним ролях. Та й у цьому фільмі було багато наплутано: в одній із сцен лунала пісня “Калинка-малинка”, а козаки намагалися голіруч подолати ведмедя.

За жанром “Дякую за кожний новий ранок” – це побутова комедія. Події стрічки розгортаються упродовж 1968-1980 рр. На екрані постає життя української родини, точніше українських емігрантів у Чехословаччині. Головною героїнею є дівчина Ольга (Івана Чилкова). Фільм демонструє історію її становлення: від підліткового віку, через взаємини із однолітками та перше кохання, аж до шлюбу та народження власної дитини. Сюжет стрічки подається через стосунки у її родині, а оповідь ведеться від її імені.

Батько Ольги, якого блискуче грає польський актор Францішек Пєчка (відомий за популярним серіалом “Чотири танкісти і пес”), народився на Закарпатті, переїхав до Праги ще за часів Першої Чехословацької Республіки, тут пережив Другу світову війну і продовжує жити у часи соціалістичної країни. Після переїзду він на батьківщині не бував, але зберігає пам’ять про рідні місця, навіть пише про Україну вірші. Родина давно мешкає у Празі і доволі непогано інтегрована у місцеве життя. Проте батько увесь час нагадує Ользі про її коріння. Україна усюди та повсякчас присутня у помешканні родини: це й синьо-жовтий прапорець на стіні; вірші українською, які батько Ольги намагається читати чеським друзям під час вечірок у них вдома з нагоди якогось свята; фотографія рідної хати на Закарпатті та усієї великої родини, яка мешкала у ній. А ще специфічна та фантастична Україна постає у батькових ідеалістичних і винахідливо та із гумором візуалізованих у фільмі оповідях. Наприклад, про те, які величезні гриби ростуть в українських лісах, не те що тут, у Чехії! Ольга ж співає у хорі української громади, а у її волосся вплетені синьо-жовті стрічки.

Але Україна у фільмі присутня не лише у ностальгійних спогадах чи розповідях: батько Ольги регулярно надсилає запрошення своїм численним закарпатським родичам, тому у їхньому помешканні завжди гості – брати, тітки, племінниці. Родичі приїздять з України, аби побачитися із рідними, розповісти про новини села та придбати щось у крамницях (саме часи тотального радянського дефіциту!), привозять на продаж горілку, мріють купити дітям джинси тощо.

Уся родина разом із країною проживає непрості події: Празька весна 1968-го, радянська окупація і танки на вулицях; друзі Ольги підписують листи протесту; дівчині відмовляють у вступі до вишу, бо надійшов донос, що її дядько в Україні був “буржуазним націоналістом”. Окупантів чітко називають “росіянами”. Доволі несподівано й цікаво, що образ України у фільмі постає начебто окремо від “старшого брата”.

Нині, через двадцять п’ять років після виходу стрічки, різні історії про українців можна побачити у багатьох закордонних фільмах та серіалах. Про нас уже знають у світі, нас вирізняють поміж інших. На жаль, українцям майже нічого не відомо про добру і веселу картину “Дякую за кожний новий ранок”. А між тим, 1995 року стрічка перемогла у кількох номінаціях національної премії “Чеський лев” у галузі кіно та телебачення: кращий фільм; кращий сценарій – Галіна Павловська; кращий режисер – Мілан Штейндлер. Картина того ж року також отримала нагороду чеських кінокритиків та Срібного Георгія МКФ у Москві.

Отже, про що цей фільм? У одному із епізодів стрічки на запитання “Що головне у житті?” Ольга без роздумів відповідає: “Це – життя”. “Дякую за кожний новий ранок” – це фільм про найголовніше – про життя.

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

0 0
Підписатись

Підписка

Щоб отримувати повідомлення про нові публікації, підпишіться на нашу розсилку!

Ім'я *

Email *

Виберіть категорію, яка цікавить:

Суспільство
Глобалізація
Небезпека
Світ про Україну
Геостратегія
Ти елемент Універсуму
Духовність і культура
Альтернативна історія
Геоекономіка
Наука і технології
Історія і сучасність
Роздуми

Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.