Політика обману і поляризації в період Холодної війни

Після Другої світової війни СРСР окупував країни Східної Європи й окремі держави Азії, а потім встановив у них маріонеткові режими, розпочавши в такий спосіб політику подвійних стандартів сучасного типу, якою невдовзі майстерно оволоділи і США.

 Згодом Радянський Союз запропонував Заходу мирне співіснування (змагання держав і суспільних систем, за якого народи могли б налагодити ближчі відносини), що було здебільшого політичною грою для комуністичної експансії, чого, зі свого боку, так боялися західні держави. Сталін в інтерв’ю американським і англійським журналістам говорив про потреби мирного співіснування, закликав до зміцнення політичних, економічних та культурних зв’язків зі США й Великою Британією, свідчив про готовність Радянського Союзу скористатися позичками і кредитами капіталістичних країн, що були так необхідні “странє совєтов” для відновлення економічної потужності. СРСР пропонував відмовитися від створення закритих блоків та угруповань, спрямованих проти інших держав, вказував на потребу більшої дієздатності ООН (водночас в ультимативній формі ввів до цієї організації делегації радянських України та Білорусі, збільшуючи підконтрольні Радянському Союзові голоси).

Щоби посилити свій вплив на національно-визвольні рухи, СРСР агітує за виведення військ Об’єднаних Націй із чужих територій. У грудні 1946 р. Радянський Союз вносить в ООН резолюцію “Про принцип загального врегулювання і скорочення озброєнь”. Маючи найбільшу армію у світі, яку було складно утримувати, комуністичний уряд був змушений скорочувати свої сухопутні війська, направляючи демобілізованих на відбудову зруйнованого народного господарства. Цей звичайний післявоєнний вимушений процес у Союзі подають як мирну ініціативу й доброчинний односторонній крок. У 1945-48 рр. відбулася масштабна демобілізація особового складу Радянської армії, чисельність військових скоротилася з 11,3 млн до 2,8 млн осіб. Та навіть після цього радянське військо однаково залишалось одним із найпотужніших у світі.

У 1946 р. Союз піднімає в Раді Безпеки й на Генеральній Асамблеї ООН питання про перебування збройних сил членів ООН на теренах інших неворожих держав, а також засуджує США, Англію та Францію, війська яких на той час все ще були на території країн Європи, Азії й Африки та втручались у їхні внутрішні справи. Однак те саме чинив і Радянський Союз.

Після встановлення в країнах Східної Європи та Східної Азії прокомуністичних чи прорадянських урядів СРСР, під виглядом мирної ініціативи, почав виводити основні контингенти своїх військ (але не всі збройні формування) з окремих держав. До осені 1945 р. підрозділи Радянської армії вийшли з Югославії, Чехословаччини, Норвегії, до квітня 1945 р. – з данського острова Борнхольм, до початку травня 1946 р. – з Китаю та Ірану, наприкінці 1948 р. – з Північної Кореї (натомість США залишили свої війська в Південній Кореї).

У 1946-50 рр. СРСР відбудовував і розвивав свою економіку, щоби бути на рівні США в збройних перегонах, проводити зовнішню соціалістичну й комуністичну агітацію, а також убезпечити себе від незадоволення громадян, які бачили рівень життя в Європі під час нещодавньої війни.Свою зовнішню політику Союз вів також відштовхуючись від цих потреб. З кожним кроком ворожі сторони все більше віддалялись у своїх поглядах.

Відновивши свій економічний потенціал, СРСР почав форсувати втрачений час. 25 січня 1949 р. в пресі було опубліковано комюніке про створення Ради економічної взаємодопомоги, куди ввійшли СРСР, Польща, Чехословаччина, Болгарія, Угорщина, Румунія, а згодом ще й Албанія та НДР. Натомість капіталістичні країни заснували в 1949 р. військово-політичний блок НАТО. 4 квітня 1949 р. у Вашингтоні міністри закордонних справ 12 держав – Бельгії, Великої Британії, Данії, Ісландії, Італії, Канади, Люксембургу, Нідерландів, Норвегії, Португалії, США та Франції підписали пакт для військової протидії комуністичній експансії. У відповідь на це через сім роківкраїни соціалізму створили військово-політичний Варшавський договір. Згодом було приборкано спроби Угорщини та Чехословаччини побудувати “соціалізм із людським обличчям”. Так нещодавні союзники стали ворогами майже на пів століття.

Схід і Захід почали випробовувати свої сили в різних частинах планети, зокрема в Ефіопії, Єгипті, В’єтнамі, Лаосі й Камбоджі, під час ізраїльсько-арабської війни, громадянських протистоянь у Нікарагуа та Сальвадорі тощо. Світ перебував на межі ядерної війни під час Карибської кризи та Берлінського інциденту в 1960-х, однак жодна зі сторін, на щастя, так і не наважилася зробити фатального для цивілізації кроку.

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

0 0
Підписатись

Підписка

Щоб отримувати повідомлення про нові публікації, підпишіться на нашу розсилку!

Ім'я *

Email *

Виберіть категорію, яка цікавить:

Суспільство
Глобалізація
Небезпека
Світ про Україну
Геостратегія
Ти елемент Універсуму
Духовність і культура
Альтернативна історія
Геоекономіка
Наука і технології
Історія і сучасність
Роздуми

Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.