Земля в Європі – дорого і проблематично

Питання продажу земель сільськогосподарського призначення викликало в українському суспільстві певне пожвавлення. Поборники різних позицій додають до дискусій ще й приклади наслідків приватизації з інших країн. За збігом обставин саме в ці дні у західній пресі з’явилася низка статей про проблеми в сільськогосподарському секторі деяких країн Європейського Союзу, які були підготовлені в рамках спеціального проекту Єврокомісії про Спільну сільськогосподарську політику у співпраці з мережею EuractivВізьмемо для прикладу дві з них – Німеччину та Францію.

На території Німеччини проблеми з приватизацією землі виникли три десятиліття тому, коли відбулося об’єднання НДР і ФРН у східній, тобто колишній комуністичній частині держави. Загалом, там зіткнулися інтереси малих сільськогосподарських приватних фермерів, які мали ділянки в кілька десятків гектарів, із великими інвесторами, що скуповують сотні або й тисячі гектарів землі. Фермери, переважно молоді люди, вирощують екологічно чисту, органічну продукцію, яку продають на міських ринках; великі ж інвестори здебільшого викуповують землі не для сільського господарства. Зрозуміло, що можливості цих двох претендентів у змаганні за виставлені на продаж ділянками не є рівноцінними.

Молоді німецькі фермери із Бранденбурга, які, здобувши відповідну освіту, хотіли б реалізувати її на практиці, фактично не мають можливості започаткувати бізнес, якщо не отримали землі в спадщину від батьків. Усе через те, що за останні 15 років ціна землі в цьому регіоні стрімко зросла: якщо в 2004 році гектар орної землі коштував 2,5 тис. євро, то вже до 2017-го ціна зросла на 11 тис. євро, водночас сьогодні у найпривабливіших регіонах гектар землі коштує 26 тис. євро. Ціна землі тут зовсім не відповідає тим прибуткам, які можна отримати від сільського господарства – нарікають місцеві фермери. А це, зі свого боку, призводить до того, що в землю вкладають гроші ті, хто її хоче використовувати для інших цілей. Фермери з ними конкурувати не можуть не тільки через брак грошей, але й через те, що саме собою сільське господарство є дуже ризикованим заняттям, результати якого залежать і від погоди, і від ситуації на світових ринках. За останні два роки серйозного удару по сільськогосподарських виробниках у Німеччині завдали посуха і Брекзит. Тому молоді німецькі фермери вимагають від уряду або взагалі заборонити продаж земель у регіоні Бранденбург, або ввести обмеження на ціну ділянок, як це зроблено у Франції.

У Франції, звісно, не було соціалізму, держава не розпродувала конфіскованих колись земель, але й там є свої проблеми з молоддю у сільському господарстві: французькі фермери старіють, але не можуть собі дозволити піти на заслужений відпочинок, бо їх нікому замінити. Важка праця і порівняно невисокі доходи від цієї діяльності не спонукають молодих французів продовжувати родинні фермерські традиції.

Нині лише кожен п’ятий французький фермер не досягнув ще сорока років, а до 2026 року лише половина фермерів матиме достатньо років, щоб вийти на пенсію згідно із законодавством. Як наслідок – сільським господарством займається все менше людей: якщо десять років тому таких осіб налічувалось 514 тис., то у 2018 році їх було 448, 5 тис. Якщо раніше фермерські господарства переходили від батьків до дітей, то сьогодні ця традиція порушена. Труднощі цього заняття і невисокі заробітки відштовхують французьку молодь, зокрема й дітей із сільськогосподарських родин, від продовження родинного бізнесу. Нині у Франції пересічний дохід фермера становить 1250 євро, але є й такі – а їх приблизно третина, – що заробляють лише 350 євро на місяць.

Окрім невисоких прибутків, від сільськогосподарської діяльності молодих людей відштовхує ще й бюрократія – непростий і марудний процес переоформлення батьківських господарств на дітей, пов’язаний із потребою оплатити податок “на дарчу” нерухомості. Ще однією причиною є й те, що деякі власники земель не проти б перевести їх у інше використання – наприклад, ділянок під забудову, особливо у туристично привабливих регіонах.

Зрозуміло, що проблеми європейських фермерів українським реальним чи й потенційним власникам землі можуть “тільки снитися”. Але їхній досвід дуже корисний для нас, зокрема – у справі підготовки відповідного законодавства. Про те, що це непростий процес і в Європі, ми можемо здогадуватися, коли бачимо в ЗМІ вуличні протести європейських фермерів.

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

1 0
Підписатись

Підписка

Щоб отримувати повідомлення про нові публікації, підпишіться на нашу розсилку!

Ім'я *

Email *

Виберіть категорію, яка цікавить:

Суспільство
Глобалізація
Небезпека
Світ про Україну
Геостратегія
Ти елемент Універсуму
Духовність і культура
Альтернативна історія
Геоекономіка
Наука і технології
Історія і сучасність
Роздуми

Translate

Дякую!

Тепер редактори знають.